Утреннее богослужение

Сергей (студенческий пастор Киевского Библейского института)

«Тому, браття, тим більше дбайте чинити міцним своє покликання та вибрання, бо, роблячи так, ви ніколи не спіткнетесь. Бо щедро відкриється вам вхід до вічного Царства Господа нашого й Спасителя Ісуса Христа» (2 Пет. 1:10,11).

Писання неодноразово закликає нас: «Старайтесь більше!» Чому буває так, що деякі віруючі задовольняються, зупиняються на досягнутому і не просуваються далі? Причина може бути в певній позиції, яку можна назвати фальшивою впевненістю. А ось та позиція християнина, яка допомагає рости, штовхає до розвитку,  - правильний сумнів або самокритичність.

Біблія говорить, що є правильна впевненість. Віруючі мають бути впевненими в тому, що коли вони навернулись до Господа в покаянні, Бог простив їхні гріхи. Ми маємо бути впевнені в тому, що Бог чує молитви наші, що Він незримо присутній з нами, що Він любить нас, що Він прийде вдруге на землю. Але є одна фальшива впевненість. Нею одного разу захворіла Лаодикійська церква. Вона почала думати так в своєму серці: «Я багатий, розбагатів і ні в чому не маю потреби». Приходить оманлива заспокоєність і віруючий зосереджується тоді суто на земному.

В чому полягає небезпека стану оманливої впевненості? Найперше, ці люди стають нечутливими і зверхніми до інших. Ми всі пам'ятаємо притчу про двох чоловіків, які прийшли в храм помолитися. Христос говорив її до тих, що «були себе певні, що вони ніби праведні, і за ніщо мали інших» (Лк. 18:9). Коли приходить ця впевненість, що я праведний, що в мене все гаразд, то автоматично приходить зверхнє відношення до інших. Людина не має стимулу і бажання розвиватися далі, адже, як вона вважає, в неї «все гаразд». Їй важко приймати зауваження. Як не попасти в такий стан? В цьому допоможе нам правильний сумнів, який стосується самокритичного  підходу до себе.

Піддавати сумніву свою правоту, позицію - це Біблія називає "випробовувати себе".  Можна ж обманювати себе. Писання застерігає: «Не обманюйтеся!»

1. Не обманюйтеся, Бог осміяний бути не може. Бо що тільки людина посіє, те саме й пожне! (Гал.6:7);

2. Коли ж хто гадає, що він побожний, і свого язика не вгамовує, та своє серце обманює, марна побожність того! (Як.1:26);

3. Не дайте себе звести, товариство лихе псує добрі звичаї! (1Кор.15:33);

4. Хіба ви не знаєте, що неправедні не вспадкують Божого Царства? Не обманюйте себе (1Кор.6:9).

Часом віруючі можуть обманювати своє серце, думаючи, що в них все гаразд. Писання закликає нас, щоб ми випробовували, перевіряли і оцінювали себе. Коли ми так робимо, ми можемо прийти до одного з двох висновків: «мій духовний стан потребує поправки» або «я в правильному положенні». Апостол Павло не вважав, що він досягнув досконалості, він завжди простягався вперед.  Постійне старання досягати нових вершин в Господі - ось правильний стан. Роблячи так, ви ніколи не спіткнетесь. Будемо берегтися того, щоб задовольнитися своїм положенням перед Богом. Будемо шукати постійно Господа, будемо голодними і спрагненими правди!

Прослушать проповедь гостя (3,55 МБ)

Благословение ребенка Виталика и Алены Комаревцевых

Прослушать песню гостей "Я весь в руках Христовых" (2,41 МБ)
Прослушать песню гостей "Дети вышнего Отца" (2,03 МБ)

Прослушать песню "О Господь, в молитве" (2,27 МБ)

Воскресная школа

Хор
Прослушать песню хора "Вчуй, Спасителю" (3,29 МБ)
Прослушать песню хора "Такий як є" (3,01 МБ)

Вечернее богослужение

Виктор Лимонченко

На кожному рівні нашого життя з'являються певні бажання. Задовольняти бажання, які вклав в нас сам Бог (хотіння поїсти, поспати, любити), - це є нормальним і правильним для нашого тіла. Але є примхи - коли ми не маємо потреби, але бажаємо чогось. Пам'ятаємо, як диявол спокусив перших людей. Єва забажала чогось більшого, і це закінчилося гріхом. Другий приклад: Ахав забажав взяти із заклятого  і тим самим накликав прокляття на свою родину. Здається: захотілося, забажав, взяв... Всі ці речі несуть досить серйозні наслідки. Чи завжди це „хочу" дійсно йде від потреби? А може, це якась дитяча примха?

Мати бажання - це нормально, але є різні джерела бажань у нашому житті. Ним може бути Всемогутній Бог, а може бути диявол. Згадаймо царя Соломона, який казав: „І чого мої очі пожадали я їм не відмовляв" (Прип.2:10). Багато речей він побачив в своєму житті, мав багато жінок, придбав безліч благ і задоволень. Але пройшов деякий час, і згодом цар назвав все марнотою. Надмірні  бажання граничать з ненажерливістю: „Дві дочки в кровожерця: Дай, дай! Оці три не наситяться, чотири не скажуть досить..." (Прип 30:15). Неправильним є твердження: все, чого бажаю, має бути в моєму житті. Десята заповідь навчає: „Не бажай". По-перше, потрібно навчитися контролювати джерело приходу наших бажань: від Бога це чи від диявола? По-друге, робити правильний вибір між думками і бажаннями, які приходять до нас.

„Вірою Мойсей, коли виріс, відрікся зватися сином дочки фараонової. Він хотів краще страждати з народом Божим, аніж мати дочасну гріховну потіху. Він наругу Христову вважав за більше багатство, ніж скарби єгипетські, бо він озирався на Божу нагороду" (Євр.11:24-26). Коли ми духовно зростаємо, міняються також і наші бажання. Мойсей виріс, і він зробив переоцінку цінностей, відмовившись від багатств, від свого положення, пішовши страждати з народом Божим.

Як правильно вибирати? Як правильно від чогось відмовитися, коли сказати ні, а коли - так? „Сьогодні взяв я за свідків проти вас небо й землю, життя та смерть дав я перед вами, благословення та прокляття. І ти вибери життя, щоб жив ти та насіння твоє..." (Повт. Зак.30:19). В кожного з нас з'являються певні бажання чи наміри, які ми хочемо, щоб Господь виконав. Але нехай воля Божа виконана буде в моєму житті перша, ніж мої бажання. Якщо ми слухняні Богу і виконуємо Його бажання, тоді Він обов'язково потурбується, щоб дати відповідь і на наші особисті бажання.

„І кажу: ходіть за духом, і не вчините пожадливости тіла, бо тіло бажає противного духові, а дух противного тілу" (Гал 5:16,17). Бажання гріховної натури завжди постають в нашому житті, тому проти них іде боротьба. Коли ми хочемо присвятити себе для якогось служіння, за цим буде стояти Господь, - це добре бажання. Від нашого вибору залежить: отримаємо ми руку Божу, яка благословлятиме нас, чи навпаки - рука Божа буде зупиняти нас, руйнувати наші плани, бажання?

Коли Ісус говорив про Свої страждання, які наближались, Петро почав перечити Йому. Він виявив певне бажання для свого Вчителя. Здається, в цьому бажанні абсолютно нічого немає гріховного. Так, він турбувався про Ісуса, але з людської сторони. Ісус відповів тому, хто стояв за цими думками. Дуже важливо, щоб ми думали, бажали, мріяли про те, що згідно з волею Божою. Людське може бути протилежне тому, що є в плані Божому. Воля Божа для Ісуса Христа - це страждання, хрест, смерть і Воскресіння. Можливо, і в нашому житті хотілось би обминути Гефсиманію, не йти через Голгофу, через хрест, через смерть. Але є Божа дорога. Що ми сьогодні будемо вибирати і які бажання відкривати перед Богом?

Нехай Господь допоможе нам кожного разу, коли приходить якась думка, перш за все проаналізувати: чи від Господа вона? Послужить вона  благословенням чи зробить рабом примх? Всьому є свій час і своє місце. „Хто є мені на небесах, окрім Тебе? А я при Тобі на землі не бажаю нічого!" (Пс. 72:25). Коли ми ходимо з Господом, в нас зовсім інші бажання. Бажання тих, хто боїться Бога, Він виконує. Втішайся Господом,  і Він здійснить бажання твого серця!

Прослушать проповедь В. Лимонченко (9,84 МБ)

Прослушать песню "Ісус - найкращий Друг" (2,03 МБ)

Молодежниый хор