Утреннее богослужение

Сергей Тытарь

„Чи ви не знаєте, що ми всі, хто христився у Христа Ісуса, у смерть Його христилися?" (Рим. 6:3).

Майже 2000 тисячі років тому назад помер Ісус Христос з Назарету. Цей факт залишається актуальним для Церкви, нас з вами, які поєдналися з Ним через Його смерть. Сьогодні ми згадуємо смерть Ісуса Христа. Христос помер, щоб ми не були більше рабами гріха. Ми особисто визнаємо Його своїм Спасителем. Але що стосується нашого сьогодення? Як нам звільнитися від влади гріха? Бог не зробив інакшого засобу для цього, як через нашу смерть з Ісусом Христом. Апостол Павло пише: „Знаючи те, що наш давній чоловік розп'ятий із Ним, щоб знищилось тіло гріховне, щоб не бути нам більше рабами гріха, бо хто вмер, той звільнивсь від гріха!" (Рим. 6:6,7).

Наша віра працює в тому напрямку, щоб поєднати життя сьогодення із Хрестом Іісуса Христа. І це не є якась уява, яка сформована картинами чи фільмами. Наша

віра робить нас здатними побачити себе самих розіп'ятими, мертвими для гріха. Бог дав цю можливість поєднатися з Христом в Його смерті. Диявол має багато способів, щоб людину зломити, але він нічого не може зробити з мертвими, з тими, хто у смерть Христа христилися. Поєднання у смерті з Ісусом Христом - це дієвий засіб перемоги над гріхом у нашому житті. Тільки ті, хто померли з Ним, можуть розраховувати на воскресіння і життя з Ним. „Бо коли ми з'єдналися подобою смерти Його, то з'єднаємось і подобою воскресення, а коли ми померли з Христом, то віруємо, що й жити з Ним будемо" (Рим. 6:5,8).

„Тож благаю вас, браття, через Боже милосердя, повіддавайте ваші тіла на жертву живу, святу, приємну Богові, як розумну службу вашу» (Рим. 12:1). Коли ми хочемо служити Богу, ми повинні  починати з глибокого смирення перед Ним, зізнання того, що ми  нічого не варті, нічого не зможемо зробити без Бога і все, що вміємо, маємо, -  не наші здобутки.

„Бо ви всі, що в Христа охристилися, у Христа зодягнулися! Нема юдея, ні грека, нема раба, ані вільного, нема чоловічої статі, ані жіночої, бо всі ви один у Христі Ісусі!» (Гал 3:27,28). Наше  поєднання починається зі смерті одного  Ісуса Христа, де всі ми знаходимо смерть своїм гріхам, де всі брати і сестри в Його смерті єднаються . І тоді через нас тече одне й те саме життя Ісуса Христа.

„Щоб пізнати Його й силу Його воскресення, та участь у муках Його, уподоблюючись Його смерті, аби досягнути якось воскресення з мертвих" (Фил. 3:10,11).

Ми хочемо мати силу Божу, щоб звершувати Божу працю, щоб долати всякий гріх і  пізнавати Ісуса Христа. Шлях до цього лежить не через самовдосконалення, не через розширення знань,але, як Апостол Павло пише,через те, що будемо  мати участь у Його муках, уподоблюючись Його смерті. Ми живемо справжнім християнським життям, якщо знаходимо себе не тільки в Його житті, але і в смерті. Саме там починається це джерело життя, яке тече в життя вічне. Нехай Ісус Христос, Який  воскрес, Який живе і Який буде жити навіки,  допоможе нам у цьому.
Прослушать проповедь С. Тытаря (5,26 МБ)

Группа
Прослушать песню группы "Путь Христа" (3,47 МБ)

Хор
Прослушать песню хора "Ми славим, славим Тебе" (2,59 МБ)
Прослушать песню хора "Люблю, Господь, общенья час" (2,35 МБ)

Вечернее богослужение

Максименко Олександр

Кожен з нас, прийшовши в Дім молитви, шукає лице Господнє, докладає зусиль в більшій чи меншій мірі для спілкування з Богом. Молитва, яка сповнена Духом Святим і основана на Слові Божому, дає відповіді на запитання, несе зцілення і всі обітниці, які залишені на сторінках Писання. Без молитви неможлива перемога. Інколи ми думаємо, що Господь не відповідає. Бог на якийсь час нас залишає, щоб побачити, чи навчилися ми довіряти Йому, чи запам'ятали Його урок про любов, про терпіння, про ставлення до ближнього.

Важливо нам пам'ятати, що повсякденне життя нерозривно пов'язане з молитовним ходженням перед Господом. Ці речі неможливо роз'єднати. Повсякденне життя - не в неділю, не перед хліболомленням, не перед служінням, а тоді, коли я перебуваю на навчанні, на роботі, на будь- якому місці. Якщо я хочу мати благословення, я маю розуміти, що все це бачить і чує Господь.

Якщо наше молитовне життя буде не «від служіння до служіння», а особисте життя з Господом - в належному стані, то і повсякденне буде благословенним.

«Чи ж ось це не той піст, що Я вибрав його: розв'язати кайдани безбожности, пута ярма розв'язати й пустити на волю утиснених, і всяке ярмо розірвати? Чи ж не це, щоб вламати голодному хліба свого, а вбогих бурлаків до дому впровадити? Що як побачиш нагого, щоб вкрити його, і не сховатися від свого рідного? Засяє тоді, мов досвітня зоря, твоє світло, і хутко шкірою рана твоя заросте, і твоя справедливість ходитиме перед тобою, а слава Господня сторожею задньою!» (Іс.58:6-8).

Хай Бог благословить нас бути уважними і пильними не тільки тоді, коли ми в храмі Божому, виглядаючи свято і побожно перед братами і сестрами, а на всякому місці, де ми знаходимось.

Прослушать проповедь И. Бойко (5,28 МБ)
Прослушать проповедь С. Антонца (5,39 МБ)

Молодежный хор
Прослушать песню молодежного хора "Гефсиманский сад" (3,27 МБ)
Прослушать песню молодежного хора "Хто погляне на Хрест" (3,16 МБ)