Главная Служения Женское 21 декабря 2013 г. - женское служение
English Українською

Как нас найти

21 декабря 2013 г. - женское служение
Служения - Женское служение
21.12.2013 14:00

У суботу, 21 грудня, в церкві ХВЄ на вул. Кар’єрній у Києві відбулося жіноче служіння. Розпочав його пастор церкви Микола Каленик, наголосивши на тому, що Бог дарує сестрам добрий час для зустрічей, взаємного спілкування і настанов у Слові.
Далі відповідальна за жіноче служіння в церкві Світлана Каленик говорила про плинність часу.
Ірина Мельник показала відеопрезентацію про цінність часу і нашу особисту відповідальність за його використання.
Над питаннями, де і чим ми живемо, запросила всіх поміркувати Оксана Маліщук.

Микола Каленик Микола Каленик Світлана Каленик Світлана Каленик Ірина Мельник Ірина Мельник

Оксана Маліщук Оксана Маліщук Лідія Федорівна Садолько Лідія Федорівна Садолько Таня Таня

Де і чим я живу?

Напередодні Нового року завжди актуальною є тема часу. Ми живемо в часі, час – це наше минуле, теперішнє і майбутнє. Бог живе поза часом, тому для Нього час – це завжди сьогодні. Відкриваючись перед Мойсеєм, Бог сказав йому: «Я є…» (Вих. 3:14). Тому нам потрібно вчитися відпускати минуле і віддавати його Богу – ми над ним уже не маємо влади. Майбутнє треба довіряти Богу – над ним ми ще не маємо влади. Єдиний день, над яким ми владні, – це сьогодні. Це час для життя, час для прийняття рішень, які впливають на моє завтра.

Все життя людини до 20 років націлене на те, щоб повноцінно прожити час зрілості. Молодість – це час сівби, середня зрілість – час дозрівання, а старість – це час жнив. Бажання Божого серця – щоб і в старості ми могли бути плодючі і соковиті (Пс. 91:13-16).

Саме сьогодні ми маємо виконувати заповіді Ісуса: «… Люби Господа Бога свого всім серцем своїм, і всією душею своєю, і всією своєю думкою». Це найбільша й найперша заповідь. А друга однакова з нею: «Люби свого ближнього, як самого себе» (Мт. 22:37-39). Тому насамперед важливо любити Бога, далі – себе, а потім – ближнього.

  1. Любов до Бога. Грецькою мовою слово «любов» звучить як «агапе»; значення цього слова – турбуватися, бажати добра, відчувати прив’язаність, бути задоволеним, високо ставити, цінувати. Наша любов до Бога виміряється любов`ю до Його Слова і нашим бажанням виконати це Слово (Ів. 14:23-24), любов`ю до Його людей (Ів.15:12).
  2. Любов до себе проявляється в здоровій турботі про своє тіло, душу і дух. Те, у що я вкладаю свій час сьогодні, буде визначати якість мого завтра. Ми живемо під дією духовного закону сіяння і жнив. Сьогодні я сію або в тіло, або дух, і це те, що я пожну завтра (Гал. 6:7) Сьогодні я вже збираю врожай того, що посіяла вчора, і саме сьогодні я засіваю поле, яке буду жати завтра. Якщо ми вкладаємо у свій дух: читаємо Слово Боже, молимося, спілкуємося з християнами, співаємо пісні, які сфокусовані на Бозі, споглядаємо Його твориво, читаємо книги, які нас збудовують, – усе це оживлює наш дух. Коли ж ми не турбуємося про якість речей, які наповнюють нас, – наш дух буде ослабленим. А сфера, де ми робимо вибір, яким чином чинити і діяти, – це наш розум, наша душа.
  3. Любов до ближнього. Любов до близьких людей, друзів, знайомих проявляється в тому, що ми приймаємо їх, як і Христос прийняв нас до Божої слави (Рим. 15:7), любимо їх, як Христос полюбив нас (Ів. 15:12), прощаємо, як і Христос простив нам (Кол. 3:13), а щ любов`ю служимо один одному (Гал. 5:13). Любов до ворогів – це не емоційне ставлення до них, а конкретні справи, які ми робимо заради Небесного Батька: «Любіть ворогів своїх, благословляйте тих, хто вас проклинає, творіть добро тим, хто ненавидить вас, і моліться за тих, хто вас переслідує, щоб вам бути синами Отця вашого, що на небі…» (Мт. 5:44-45).

Життя Ісуса – це життя любові до Бога-Отця, любові до Себе і відкинення Себе заради людей, яких Отець дав Йому. Секрет спокою життя Ісуса полягав в тому, що Він мав глибоку впевненість, що діє за планом, який призначив Його Небесний Батько, планом, в якому передбачене все, що Він мав зробити на цій землі на кожен день. Інколи на нас тисне тягар, тому що ми беремо на себе завдання, яке Бог нам не доручив, і тому не маємо сили від Нього для його виконання.

Слово Боже закликає нас розуміти, що таке воля Господня, щоб поводитися обережно, не як немудрі, але як мудрі (Еф. 5:15-16). Апостол Павло наголошує: «Бо ми – Його твориво, створені в Христі Ісусі на добрі діла, які Бог наперед приготував, щоб ми в них перебували» (Еф. 2:10).

Для того, щоб життя мало сенс, важливо просити Бога мудрості, щоб перебувати в тих справах, які Він запланував для нас ще до закладин світу. Мартин Лютер казав: «Якщо нині мені треба зробити особливо багато, я молюся вдвоє більше, ніж зазвичай». Тому важливо сьогодні мудро проводити час з Богом, молячись, щоб Він допоміг правильно все планувати і використовувати час, сіючи в дух, щоб пожати від духа життя вічне (Гал. 6:8). А в очах Небесного Батька завжди буде мати цінність все те, що ми зробили з любові до Його Сина, виконуючи заповіді, які Він залишив для нас на сторінках Свого Слова.

Невеличка театралізована постановка, яка так і називається – «Секунда», ще раз нагадала присутнім про важливість кожної секунди, адже саме вона рухає стрілки годинника.

Лідія Федорівна Садолько підкреслила, що час – це годинник, це життя в минулому, теперішньому і майбутньому і водночас у вічності, де ми вже маємо можливість перебувати завдяки Ісусу Христу. Однак часто для того, щоб навчитися цінувати хвилини, потрібні роки. До гріхопадіння людина не перебувала під владою часу, вона потрапила під цю владу, тільки порушивши Боже повеління. Лідія Федорівна вказала на ряд віршів Божого Слова, які говорять про наявність часу і вічності в житті людини. І поки в нас є цей час, доречно запитувати Бога, чому Він хоче навчити мене сьогодні, щоб я могла з надією рухатися в майбутнє.

Закінчилося служіння біблійною вікториною, яку провела сестра Таня. Кожен міг перевірити своє знання Біблії, згадуючи тексти, які говорять про час, історії, що вказують на терпеливість та нетерплячість героїв Біблії.

Обновлено 29.12.2013 23:26
 

Календарь