Февраль 2013 Печать
Новости - Архив новостей
Автор: Administrator   
01.03.2013 00:00

2 февраля 2013 г. - молодежное служение

Молодежное богослужение

Сьогоднішнє молодіжне служіння відбулося у незвичайному форматі, адже кожен із присутніх мав нагоду перевірити свої знання зі Слова Божого. Молодь було поділено на чотири команди, кожна з яких повинна була набрати максимальну кількість балів своїми правильними відповідями на запитання по змісту обраних книг з Біблії.

Співом служила група О. Боруля, а брати: Рома та Денис  у своїх проповідях  закликали молодь пам`ятати про милості Господні, явлені у житті, та не соромитися визнавати ім`я Боже, адже ми –діти Його, а діти не соромляться Батька Свого.

 

Роман Коростель Роман Коростель Александр Буруль Александр Буруль Денис Огуля Денис Огуля

Группа Группа

Группа Группа


3 февраля 2013 г.

Утреннее богослужение

Николай Каленик

Николай Каленик Николай Каленик

"Бо кожного разу, як будете їсти цей хліб та чашу цю пити, смерть Господню звіщаєте, аж доки Він прийде" (1 до Коринтян 11:26).

Сьогодні саме цей день, коли Церква нагадує про смерть Господа Ісуса. Кожного разу, коли члени беруть учать в причасті, їхні думки повертаються до того часу, коли Ісус Христос був на землі і Його служіння приходило до завершення, до головної мети Його приходу – спасіння всіх людей. Як можна було врятувати людство? Як давалося спасіння? Люди шукали і продовжують шукати різні шляхи, різні напрямки, як можна спастися. Але на весь світ Ісус заявив: «Я – Дорога, Я – Правда, Я – Життя!» І немає іншого імені під небом!

Протягом всієї історії, коли люди наверталися до Бога, в них було благоговіння перед Творцем. Але прийшов гріх – і жорстокість, вбивства стали буденними, навіть більше – люди бажали цих видовищ. Згадаймо лише часи раннього християнства та вщент заповнені глядачами амфітеатри.

"А коли прибули на те місце, що звуть Череповище, розп'яли тут Його та злочинників, одного праворуч, а одного ліворуч. Ісус же промовив: Отче, відпусти їм, бо не знають, що чинять вони!... А як Його одіж ділили, то кидали жереба. А люди стояли й дивились...Насміхалися з ними й старшини, говорячи: Він інших спасав, нехай Сам Себе визволить, коли Він Христос, Божий Обранець!" (Від Луки 23:33-35)

На що дивились ті люди, які почуття переповнювали їх? Насміхалися з Христа старшини, насміхалися й воїни, коли подавали Йому оцет, насміхався один з розп'ятих з Христом.

Сьогодні Писання спонукує кожну людину зійти на Голгофу, стати поміж натовпу, що насміхався, подивитися на Того, Хто розіп'ятий. Скривавлений, збитий, знівечений, обпльований, з терновим вінком, з пробитими руками й ногами, Ісус Христос, Син Божий, лиця Якого не можна було впізнати, чи бачив Він нас серед того натовпу? Він бачив, що ці люди роблять, і сказав: «Отче, прости їм!» Він попросив прощення за нас, дивлячись на тих людей, які Його оточували. Дивлячись на двадцять століть наперед, Він бачив нас, і сказав: «Отче, прости їм!» І Він сьогодні сильний простити всіх, хто приходить до Нього.

Н. Каленик       

Иван Михайлович Маковик Иван Михайлович Маковик Тамара Листовничая Тамара Листовничая
И. М. Маковик

Читать стих Тамары

Татьяна Нижник Татьяна Нижник Сергей Антонец Сергей Антонец alt alt
"Читаю я"http://www.divshare.com/direct/23678094-22e.mp3 &autoplay=0&autoreplay=0&showtime=1" width="200" height="20" > http://www.divshare.com/direct/23678094-22e.mp3 &autoplay=0&autoreplay=0&showtime=1" />

С. Антонец       

"К Тебе Иисус"

Хор Хор
"Хто, хто повірив"
"Ніч сповила"       

 

Дневное богослужение

Гость

Кожного разу, коли ми схиляємо коліна в молитві, ми прославляємо Бога за велику милість, явлену до людей. Ми дякуємо за те, що Він, не пожалівши Свого Сина, послав Його смерть за наші гріхи. Прийшовши у цей світ, Ісус Христос не думав про Себе і про Своє тіло. Він ішов для того, щоб спасти людство. Сьогодні Він дає благословення безкоштовно. Єдине, що потрібно – це прийти до Нього.

«Прийдіть до Мене усі струджені та обтяжені, і Я вас заспокою! Візьміть на себе ярмо Моє, і навчіться від Мене, бо Я тихий і серцем покірливий, і знайдете спокій душам своїм» (Мат.11:28,29).

Для того, щоб отримати спокій, людина зі своєї сторони повинна зробити крок. Спокій душі і спокій тілесний – це різні поняття. Якщо ми шукаємо спокою своїм тілам, що тягнуться до земного, ми втратимо спокій душі, яка лине до неба. І навпаки, отримуючи спокій для душі, для тіла його не знайдемо. Ставлячи цілі в духовному житті і досягаючи їх, ми мусимо щось втрачати у тілесному житті.

Коли ми обираємо спокій для д своєї душі і приходимо до Ісуса Христа, від нас буде залежати наше життя. Дух Святий буде нагадувати, що є праця на цій землі. Часто ми відганяємо від себе цю думку. Але, пам'ятаймо, що Ісус Христос віддав Себе на смерть. Не пожалівши Себе, Він прийшов на землю, залишив славу неба. Ісая говорить, що на подвиг душі Своєї Він буде дивитися із задоволенням. Він буде бачити кожного із нас, тих, хто прийняв Його. Апостол Павло спонукає Тимофія триматися Євангелія, за яке він був ув'язнений. Але Слова Божого не ув'язнити.

Ради благовістя Євангелія Павло був готовий на все. Який спокій ми обираємо сьогодні? Чи обираємо спокій для своєї душі? Христос прийшов, щоб виконати святу волю Божу. Коли ми знайдемо спокій для душі, то й тілу буде добре.

Якщо нас прохатиме ближній пройти з ним милю, чи готові ми на це? Чи готові ми допомогти брату? Чи з радістю підемо трудитися на ниві Божій? Якщо ми даремне топтатимемо двори Господні, є небезпека, що ми не ввійдемо в небеса. Оберімо ж життя в Ісусі Христі! Поставмо ціль знайти спокій душам у Бозі. Тоді душа буде радіти, адже поруч є Той, Хто дав нам життя.

 

Александр Целинко Александр Целинко


"Шаги слышны"
Гость                   


Гость

Читать стих Татьяны

Хор Хор
"Хотів би я забути"
"Христос один"       

 

Вечернее богослужение

Сергей Титарь

Сергей Тытарь Сергей Тытарь

«Усякий бо дім хтось будує, а той, що збудував усе, - Бог. Мойсей був вірний у всім Його домі, як слуга, на свідчення того, що мало бути сказане, Христос же - як Син у Своїм домі. А дім цей - ми, якщо дотримаємо до кінця непохитне довір'я і похвалу надії» (Евр.3:4-6).

Автор цієї книги порівнює Христа з найбільш авторитетною людиною для євреїв – Мойсеєм. Юдеї дуже шанували Вождя Ізраїльського народу – Мойсея і для них це особлива постать. Зневага його прирівнювалася до зневаги Бога. Але в даному тексті Писання порівняння відразу виділяє перевагу Христа, Який гідний вищої слави понад Мойсея. Якщо згадати, який був світогляд у євреїв, коли писалося це послання, то можна зрозуміти наскільки тяжко їм було повірити автору. Адже автор наголошував, що Христос кращий і важливіший за Мойсея.

Будівлі не з'являються самі по собі – їх будують люди. Над усіма будівельниками, творцями будівель, є Бог, який створив людину. Мойсей є слугою у будівництві Божім, а Христос – господарем. Досить часто слуги, які наближені до панів, мають великі повноваження в домі. Але в один момент все може перемінитися: із повноважної особи слуга може перетворитися в приречену на смерть людину, якщо провиниться перед господарем. Слуга має обмеження, і цим відрізняється від сина. Мойсей був вірний як слуга, але Христос – як Син у домі Свого Батька.

Отож, дім Божий – це ми, а Христос – Син в Його домі. Що Він робить у цьому домі? Які Він має повноваження й переваги? В першу чергу, Він має владу. До Сина є пошана, бо Він Син Того, Хто побудував цей дім. По-друге, добрий Син має турботу про цей дім.

«Хіба ж не знаєте, що ваше тіло - храм Святого Духа, який живе у вас? Його ви маєте від Бога, тож уже не належите до себе самих. Ви бо куплені високою ціною! Тож прославляйте Бога у вашому тілі!» (1 Кор.6:19-20).

Бог обрав не найпрекраснішу будівлю із золота, а людину з немочами, щоб жити в ній, як у Своєму домі. Дім Його ми, коли тільки (умова) «дотримаємо до кінця непохитне довір'я і похвалу надії» (Евр.3:6). Не сказано, якщо святе життя ми додержимо до кінця, але надію, як щось таке, що потребує відваги. Коли людина віддається Богу як дитина Батькові, повністю довіряючи Йому - це те місце де буквально поселяється Бог. Той, Кого не вміщає Всесвіт, поселяється в серці людини! Повірити в це важко, але потрібно довіритися цьому слову, і це має прекрасні результати. Бо людина, яка насправді вірить, що в ній живе Бог, ніколи не буде поводитися так, як людина, яка лише знає про це, як інформацію. Бог серед нас, тому що Він в нас. На хліболаманні ми нагадуємо собі цю істину, що Ісус Христос став хлібом життя , щоб нагодувати і об'єднати нас. Він пролив Свою кров, щоб об'єднати нас в одне тіло. Тіло, яке буде повіки вічні славити Ісуса Христа і Бога Отця. Нехай наша надія на Бога ніколи не зменшиться, нехай наше уповання і наша довіра Богу ніколи не відхилиться від цих простих слів: дім Його – ми, а Христос – Син у цьому домі!

С. Тытарь   

Роман Розумный Роман Розумный Александр Александр
А. Мельник                 

Надежда Бойко Надежда Бойко Николай Каленик Николай Каленик Александр Максименко Александр Максименко
"Благодарю Тебя я"
Н. Каленик                

Молодежь Молодежь
"Господь Спаситель и мой Бог"

 


9 февраля 2013 г. - молодежное служение

Молодежное богослужение

Сьогодні на молодіжному зібранні розкривалася хвилююча тема сьогодення: "Обман". Проповідували і співали брати та сестри з медичного коледжу. Тема широка, тому проповідники розкрили її частково, але вміло.
Важко жити в світі гріха, де кожен обманює, де вивести все на чисту воду дуже складно. Люди обманюють постійно: віч-на-віч, по радіо і по ТБ, усно і письмово. Люди обманюють батьків і дітей, один одного в подружжі, друзів, колег, начальників, підлеглих і навіть випадкових попутників. А також і себе. Якщо розглянути будь-яку історичну подію, ви отримаєте брехню, розведену як коктейль наполовину, одну третину чи одну десяту справжніми історичними подіями, але ніколи в чистому вигляді. Тому що чиста правда зовсім не цікава. Але ми, християни, знаємо, що будь-яка неправда - гріх, і за кожне слово ми дамо відповідь перед Богом.
Не зважаймо на думки цього світу, що правда - це те, що не приваблює! Впевнено йдімо за Господом, і знаймо, що праведник обов'язково отримає нагороду.
Нехай для нас говорити чисту правду буде легко і приємно.

Денис Огуля Денис Огуля Гость Гость

Гость Гость Гость Гость Гость Гость

Группа Группа

Группа Группа

Группа Группа

Группа Группа


10 февраля 2013 г.

Утреннее богослужение

Сегодня нас посетил служитель церкви "Скиния" Вячеслав Когут.

Алексей Сафонов

Алексей Сафонов Алексей Сафонов

Когда мы читаем такие отрывки из Писания, как послание к Римлянам 1:18-32, 2-е к Тимофею 3:1-5, то приходит мысль: «Это было во времена Римской империи, очень давно». Но на самом деле это мир, в котором мы живем сегодня.

В этой эпохе нужно воспитывать детей, которые будут расти в таком мире. И когда наши дети столкнуться с этим миром, они должны иметь ориентиры, которых четко будут придерживаться. Сегодня мир размывает границы нравственности и этих ориентиров. Очень ярко используется учение Валаама. Иногда враг не идет напролом, но забрасывает какие-то мысли в человеческое сознание, чтобы люди постепенно удалялись от Бога.

Отцы, не раздражайте детей ваших, дабы они не унывали (Послание к Колоссянам 3:21).

Хочется отметить такие слова: не раздражайте, воспитывайте в учении, воспитывайте в наставлении. Воспитывать в наставлении означает быть наставником своим детям, показывать пример, упражняться в чем-то. Это более практическая часть. Воспитывать в учении подразумевает видение целей Божьих в жизни человека. Но что такое «не раздражайте»? Раздражать человека может лицемерное наставление: человек учит чему-то, чего сам не делает в своей жизни. Также человека раздражает, когда с ним обходятся грубо. Факторы непостоянства и несправедливости родителей: сегодня за что-то похвалили, завтра за это же наказали. Речь идет не просто об эмоциях, но об аспектах взаимоотношений.

Розга – это крайняя мера воспитания, она придает только страх. Но пройдет время, и этот страх проходит. Библия говорит, что должна быть мудрость в результате наказания. Такой метод воспитания может применяться тогда, когда ребенок сознательно переступил границы дозволенного. Библия говорит о том, что воспитание не заключается в розге, но дети нуждаются в нежности.

... мы могли явиться с важностью, как Апостолы Христовы, но были тихи среди вас, подобно как кормилица нежно обходится с детьми своими (Первое послание к Фессалоникийцам 2:7).

Потому что вы знаете, как каждого из вас, как отец детей своих, мы просили и убеждали и умоляли поступать достойно Бога... (Первое послание к Фессалоникийцам 2:11,12).

Часто ли отцы умаляют детей своих придерживается путей Господних? Почему-то в нас сформированы армейские подходы к воспитанию детей. Но Библия дает нам другой ориентир: сравнение с матерью-кормилицей, которая тиха и нежна, и с отцом, который просит, умаляет, обличает.

Дети нуждаются в безопасности и защите. И не только физической, но и в защите от того, что им подбрасывает этот мир. Очень часто дети сталкиваются с давлением своих сверстников, и не находят защиты у родителей. Дети должны слышать, понимать, чувствовать, что они благословение в доме.

Мир сегодня погружается в безумие Богоотвержения, и гнев Божий вскоре откроется. Одним из хороших примеров для наших детей будет также то, что они увидят, как мужья любят своих жен, а жены уважают своих мужей.

А. Сафонов                 

Юрий Юрченко Юрий Юрченко Вячеслав Когут (церковь Скиния) Вячеслав Когут (церковь Скиния)
В. Когут

Надежда Бойко Надежда Бойко Группа Группа
"Никогда не спеши"

"Слышу я Господь" 

Выпускницы курса Мудрость матери Выпускницы курса Мудрость матери

Хор Хор
"Он - Иегова"          

"Повей Дух Божий"

 

Дневное богослужение

Ярослав Поступайло

Ярослав Поступайло Ярослав Поступайло

Сьогодні хотілося б звернутися до Божого Слова і згадати дуже важливий елемент, який брав участь у поклонінні Господу і який проходить через все Писання. Це стосується жертівника. Книга Буття говорить нам про жертовник, який побудував Ной.

«І збудував Ной жертівника Господеві. І взяв він із кожної чистої худоби й з кожного чистого птаства, і приніс на жертівнику цілопалення» (Буття 8:20).

Це є перша згадка про жертівник, хоча жертівник був і раніше, тому що Каїн та Авель приносили жертви. Ной, коли вийшов із ковчега, перше, що він зробив – збудував жертівника, на якому приніс цілопалення. Цей жертівник символізував початок нової ери, нового людства.

Читаючи Книгу Об'явлення, ми також можемо побачити жертівник, котрий бачив Апостол Іван у своїх видіннях на острові Патмос. Це був жертівник, який мав небесне походження.

«І коли п'яту печатку розкрив, я побачив під жертівником душі побитих за Боже Слово, і за свідчення, яке вони мали» (Об"явлення 6:9).

Які жертівники описує нам Старий завіт? Коли Бог давав Мойсеєві Свого Закона, Він сказав, якого жертівника потрібно будувати: «Ти зробиш для Мене жертівника з землі, і будеш приносити на ньому свої цілопалення й свої мирні жертви, і дрібну худобу свою, і велику худобу свою. На кожному місці, де Я згадаю Ймення Своє, Я до тебе прийду й поблагословлю тебе. А коли зробиш Мені жертівника з каменів, то не будеш будувати його з обтесаних, бо ти підносив би над ним знаряддя своє, і занечистив би його. І не будеш входити до Мого жертівника ступенями, щоб не була відкрита при ньому твоя нагота» (Вихід 20:24-26). Господь Бог яскраво показав, якого жертівника Він хоче, і для цього не потрібне було щось надзвичайне, а лиш прості елементи, які були скрізь.

Як ми розуміємо, що таке жертівник і чим він є для нас? Жертівник – це той елемент, на якому приноситься жертва. Сам по собі він немає великого значення. Для жертівника потрібна жертва. Бог заповів Ізраїлю побудувати скинію, де перебувала Його слава. Там було два жертівника. Один великий, мідний, другий – менший, золотий (Вихід, 27 розділ). Ще один жертівник був побудований царем Соломоном. «І зробив мідяного жертівника, двадцять ліктів довжина йому і двадцять ліктів ширина йому, і десять ліктів височина йому» (2 Хр.4:1). Цей жертівник був досить великий.

Через деякий час, коли Ізраїль відступив від Господа, Соломонів храм зруйнували. Проте, за царя Кіра храм і жертівник були відновлені. «А коли настав сьомий місяць, і Ізраїлеві сини були по містах, то зібрався народ, як один чоловік, до Єрусалиму. І встав Ісус, син Йоцадаків, та брати його священики, і Зоровавель, син Шеалтіїлів, та брати його, і збудували жертівника Бога Ізраїля, щоб приносити на ньому цілопалення, як написано в Законі Мойсея, Божого чоловіка. І поставили міцно жертівника на його основі, бо були вони в страху від народів країв, і приносили на ньому цілопалення для Господа, цілопалення на ранок та на вечір» (Ездри 3:1-3). Відновлення служіння почалося з відновлення жертівника. Жертівник, який був збудований Соломоном, також відновлявся за царя Аси. Храм, збудований Зоровавелем, проіснував довгий час, а жертівник – майже чотириста років.

Коли Христос прийшов на цю землю, в Єрусалимі на той час існував Третій храм, як його називають, збудований Іродом Великим. Той храм був дуже величний, розміром більший за храм Соломона. Жертівник, який знаходився в тому храмі, був розміром двісті двадцять п'ять метрів квадратних. Це було служіння Старого Завіту і воно прийшло до свого логічного завершення.

Перед тим, як іти на служіння Нового завіту, Ісус вийшов христитися в Йордані. «Наступного дня Іван бачить Ісуса, що до нього йде, та й каже: Оце Агнець Божий, що на Себе гріх світу бере!» (Ів.1:29). Іван Хреститель побачив в тому Чоловікові Агнця Божого. Але ж для Агнця потрібен жертівник. Де його знайти? Той жертівник в Єрусалимському храмі не міг вмістити цього Агнця. Він не підходив для цього. Коли приносилася перед Господа жертва за гріх, вона заколювалася перед мідним жертівником, а сама жертва спалювалася поза містом. Ісус Христос сам добровільно пішов за місто, пішов на хрест. Тим жертівником стала гора Голгофа, де Його розп'яли за гріх людства.

«Маємо жертівника, що від нього годуватися права не мають ті, хто скинії служить, бо котрих звірят кров первосвященик уносить до святині за гріхи, тих м'ясо палиться поза табором, тому то Ісус, щоб кров'ю Своєю людей освятити, постраждав поза брамою» (Євреїв13:10-12).

Ісус Христос постраждав поза табором. Він був піднесений на той жертівник і став достойною жертвою за наші гріхи. Ми маємо служіння Нового Завіту, маємо достойну жертву Ісуса Христа, Який вмер за наші гріхи. Тепер ми належимо Господеві, і тому також маємо приносити Богові жертви, цебто жертву уст наших, що Ім'я Його прославляє.

В якому стані знаходиться жертівник нашого серця? Можливо, його потрібно обновити? Можливо, він занепав? Ми потрібні Господу такими, якими є. Самарянка, яка хотіла набрати води, побачила в Чоловікові, що розмовляв з нею, Сина Божого. Вона задала Йому запитання: «Де приносити жертву?» Христос їй відповів: «Повір, жінко, Мені, що надходить година, коли ні на горі цій, ані в Єрусалимі вклонятись Отцеві не будете ви. Ви вклоняєтесь тому, чого ви не знаєте, ми вклоняємось тому, що знаємо, бо спасіння від юдеїв. Але наступає година, і тепер вона є, коли богомільці правдиві вклонятися будуть Отцеві в дусі та в правді, бо Отець Собі прагне таких богомільців. Бог є Дух, і ті, що Йому вклоняються, повинні в дусі та в правді вклонятись». Такого поклоніння потребує наш Господь. І коли наш жертівник буде горіти, Бог буде благоволити до нас.

Чи горить вогонь на нашому жертівнику? Якщо він згас, потрібно його запалити. Коли цей вогонь горітиме в нашому житті, він горітиме і в церкві. Коли наші серця будуть готовими, коли наші жертівники будуть горіти, то буде горіти жертівник в домі Божому, куди ми приходимо. Там, де є жертівник, там перебуває слава Господня, там є поклоніння Господу. Там є відродження служіння, і там є слава Господеві. Хай Господь допоможе нам, щоб ми перевірили своє життя, щоб вогонь на нашому жертівнику горів завжди і не згасав.

Я. Поступайло

Василий Мамчич Василий Мамчич Гость Гость Александр Целинко Александр Целинко
А. Целинко

Гость Гость Игорь Бойко Игорь Бойко
И. Бойко         

Группа Группа
"Теплий дощ"

 

Вечернее богослужение

Сергей Титарь Сергей Титарь

І пам'ятай в днях юнацтва свого про свого Творця... (Екклезіяст 12:1а).

Ці слова стосуються не лише молодих людей. Тут є звернення до творіння, адже «пам'ятай про свого Творця». Це творіння, яке має здатність пам'ятати, а також і має робити висновки з того, що воно пам'ятає про свого Творця. Але для чого Соломон написав такі слова? Одним з висновків з цього вірша є причинність.

Це можна пояснити причиною існування людини на Землі. В Бога ніколи не буває небажаного творіння, кожне Його твориво має своє місце в Його задумі.

Другим висновком можна назвати призначення людини на Землі. Пам'ятати про свого Творця означає пам'ятати про те, що Він створив тебе з якоюсь ціллю. Спробуємо застосувати це до нас, як тих, хто говорить: «Я – нове створіння».

Тому то, коли хто в Христі, той створіння нове, стародавнє минуло, ото сталось нове! (2 до Коринтян 5:17).

Бо ми Його твориво, створені в Христі Ісусі на добрі діла, які Бог наперед приготував, щоб ми в них перебували (До Ефесян 2:10).

Ми бачимо, що є в Бога задум, ціль для нового творіння. На жаль, люди здатні про щось забувати. Люди, як творіння, часто забувають про Творця, і це певною мірою стало нормою. Але ненормальною, неправильною є ситуація, коли народжена згори людина забуває про Того, Хто дав їй нове життя, Хто дав їй нове серце, нові бажання, нові нахили, схильності, нові прагнення, спрагу за правдою.

Бог нас створив як нове творіння, і ми, як Його інструменти маємо дуже вузьке застосування. Павло обмежив це застосування: «Створені в Христі Ісусі на добрі діла». Ось призначення християнина – добрі діла.

Коли ми говоримо про себе як нове творіння, то що в нас змінилося? Бог нас робить спеціальним інструментом, коли Він щось пише на наших серцях – Він записує там свої заповіді. І записує їх так, що добре діло знаходить свій відбиток в серці людини, і серце починає схилятися до цього доброго діла.

Виявляєте ви, що ви лист Христів, нами вислужений, що написаний не чорнилом, але Духом Бога Живого, не на таблицях камінних, але на тілесних таблицях серця (2 до Коринтян 3:3).

В Біблії лише тричі згадано, коли Бог безпосередньо щось писав. Перший раз писав Бог-Отець на кам'яних скрижалях; другий раз писав Христос на піску, коли до Нього привели грішницю; і втретє написав Дух Святий щось на наших серцях. І те, що написав Дух Святий, залишається в серцях на віки вічні, бо ці серця перейдуть в небеса. Тіла наші зміняться, але серця з написаними заповідями Божими залишаться.

Грецькою слово «твориво» означає «поема» - віршований твір. І трошки перефразувавши слова Соломона, хочеться сказати: «Поемо, пам'ятай про свого поета!»

С. Тытарь      

Василий Высоцкий Василий Высоцкий Вера Розумна Вера Розумна

Читать стих Веры

Иван Загребаев Иван Загребаев Николай Каленик Николай Каленик
И. Загребаев

Н. Каленик     

 

Хор Хор
"Предвічний Дух прийди"

"Я живу на землі"               

 


13 февраля 2013 г. - братская встреча

Братская встреча

Более ста мужчин нашей церкви собралось для очередной встречи и обсуждения планов на ближайшие полгода.

Братская встреча Братская встреча

Братская встреча Братская встреча


16 февраля 2013 г. - молодежное служение

Молодіжне богослужіння

Сьогоднішнє молодіжне служіння мало незвичайний формат, адже було проведено брейн-ринг по книзі Дії святих апостолів. Усіх присутніх було поділено на чотири команди, кожна з яких повинна була отримати максимальну кількість балів, аби посісти почесне перше місце та отримати нагороду за плідну працю. Завдання гри мали свої певні категорії та рівні.
Як виявилося згодом, не всі присутні підготувалися до конкурсу, але тим не менше, кожен мав нагоду взяти участь у грі.
Такі способи проведення молодіжних служінь заохочують до уважного та зосередженого читання Біблії, бо саме через іі слова ми освячуємося та стаємо кращими.


17 февраля 2013 г.

Утреннее богослужение

Николай Владимирович Каленик

Николай Каленик Николай Каленик

Та Син Людський, як прийде, чи Він на землі знайде віру?...(Луки 18:8).

Сьогодні це питання є насущним для нас, як християн 21 століття. Дуже важливо знати, яка віра потрібна нам: мертва чи жива, чинна любов'ю? Віра без любові може бути фанатичною, жорстокою. Але коли віра рухається любов'ю, вона є виконанням Божої волі. Все, що ми робимо без любові, не має значення. В посланні до Коринтян написано, що коли ми навіть тіло своє віддамо на спалення, а любові не матимемо, то все це ніщо. Християнин у своєму серці повинен мати союз віри та любові. Маючи лише віру, ми не досягнемо багато, і навпаки, маючи любов без віри так само не зможемо зробити багато.

...бо любов Божа вилилася в наші серця Святим Духом, даним нам (До Римлян 5:5 б).

Любити так, як Христос полюбив – це те, що дається від Бога, не від нас. Інколи ми можемо призвичаюватись до ситуації, проявляти ввічливість. Але бути справжнім християнином тоді, коли нас не бачать - велике надбання. Таким християнином може бути тільки та людина, яка щодня переживає Божу любов у своєму житті.

Коли побачать, що Господь серед нас? Тоді, коли побачать між нами любов. Недостатньо для християн тільки віри, між ними має ще бути любов! Як ми проявляємо свою любов до тих людей, які ще не в церкві, які ще гинуть в гріхах і беззаконнях. Чи можемо через своє життя показати їм Христа?

Коли ми прийдемо перед лице Господнє, що Йому скажемо? Чи була наша віра діяльною в любові? Будь-яка справа, яку робимо, повинна бути наповнена любов'ю, адже без неї не зможемо жертвувати собою заради інших. Тож заохочуймо один одного сповнятися силою Божою та Його благодаттю, щоб любити не словом і язиком, але ділом та істиною.

Н. Каленик 

 

Алексей Алексей Яна Яна Алексей Сафонов Алексей Сафонов
А. Сафонов

Хор Хор

"Молитва - это крик души"

"Ісус Тобі подяка"                

Дневное богослужение

Анатолий Каленик Анатолий Каленик Александр Целинко Александр Целинко
А. Целинко

Ярослав Поступайло Ярослав Поступайло Назар Зозуля Назар Зозуля
Я. Поступайло

И. Бойко           

Группа Группа
"Подбирайте слова не спеша"

Группа Группа
"О, Иисус Ты простил меня"

Группа Группа
"Так хочется"                               

"Я тихо склонюсь на молитву"

"Самсон"                                       

 

Вечернее богослужение

В служении приняли участие гости из церкви с. Петровское.

Гость

Гость Гость

Через це не будьте нерозумні, але розумійте, що є воля Господня (Послання до Єфесян 5:17).

Кожен християнин намагається пізнавати і виконувати волю Божу в своєму житті. Написано: «Шукайте – і знайдете». Якщо ми будемо шукати волю Божу, ми обов'язково знайдемо її.

Давайте розглянемо деякі критерії, за допомогою яких ми можемо шукати та пізнавати волю Божу. Першим критерієм є звичайно Біблія. Читаючи Писання, ми можемо розуміти межі волі Божої, тобто можемо бачити, що входить до волі Божої і що виходить за її рамки. Все, що робиться по волі Божій, робиться з любов'ю (Матвія 22:37-39). Якщо ж ми робимо щось без любові, це виходить за межі волі Божої.

Другим критерієм є совість. Певною мірою совість – це голос Божий в серці людини. Язичники не мали закону, але вони прислухалися до своєї совісті, яка говорила їм як потрібно виконувати волю Божу (Римлянам 2:14,15). Якщо ми будемо слухати свою совість, ми зможемо пізнати волю Божу.

Третій критерій – молитва. В молитві Бог говорить, що ми повинні робити в тій чи іншій ситуації. Коли в нас виникла якась проблема, і ми відкриваємо її в молитві перед Богом, віддаємо цю потребу Господу, тоді Він Сам робить все по волі Своїй. Він зробить так, як це потрібно, тому що бачить усю картину нашого життя, Йому видніше, що нам потрібно. Якщо ми будемо довіряти наші дороги Господу, Він направлятиме і вестиме нас Сам (Псалом 32:8).

Ще одним критерієм є поради служителів. Іноді саме через поради з вуст братів Бог промовляє до нас.

Також можна відчувати серцем волю Божу. Адже коли людина щось робить по волі Божій, вона обов'язкові буде відчувати в серці мир, спокій, радість. Людина, яка хрещена Духом Святим, має змогу чути Його голос.

На жаль, не всі, що шукають і пізнають волю Божу, виконують її. Пізнати волю Божу і жити по волі Божій – це абсолютно різні речі. Буває, ми часто відхиляємося від Його волі, і спершу нам здається, що ми йдемо правильною дорогою, що ми бачимо Христа. І через якийсь час ми можемо вже бути не там, де нас хоче бачити Господь.

Якщо ти бачиш, що відступив від волі Божої, зупинись сьогодні, скажи собі: «Стоп!», переглянь своє життя і стань на дорогу праведну, на дорогу істини. Будемо підлаштовувати своє життя під волю Божу, а не навпаки. І нехай нам допоможе Господь шукати Його волю і виконувати її.

Гость

Гость Гость Гість Гість

Владимир Рыжко (пастор) Владимир Рыжко (пастор) Гость Гость Гость Гость
В. Рыжко

Гость       

Читать стих Людмилы

Группа Группа


23 февраля 2013 г. - Женское служение

Женское служение

23 февраля состоялся семинар для женщин на тему: «Организованная женщина: какая она?» Собрание посетило около ста сестер, а в конце служения все делились своим опытом и знаниями за чашкой чая. На семинаре поднималось много интересных и полезных тем, как например, планирование времени женщины, молитвенный календарь, определение приоритетов, планирование досуга, пример для детей и много другого. Также речь шла о мудрости женщины как хозяйки и матери, основываясь на 31 главе Книги Притч. Кроме этого, сестры накануне встречи сделали опрос среди братьев о том, какая на их мнение организованная женщина, и представили результаты опроса на собрании. Таким образом, семинар прошел в единодушном духе и был благословением для каждой присутствующей сестры.

  Оксана Паламар Оксана Паламар

Женское служение Женское служение

Женское служение Женское служение

Женское служение Женское служение


24 февраля 2013 г.

Утреннее богослужение

Сергей Титарь

Сергей Тытарь Сергей Тытарь

Та буде наприкінці днів, гора дому Господнього міцно поставлена буде вершиною гір, і піднесена буде вона понад узгір'я, і будуть народи до неї пливсти. І підуть численні народи та й скажуть: Ходімо, і вийдім на гору Господню та до дому Якового, і Він буде навчати доріг Своїх нас, і ми будемо ходити стежками Його. Бо вийде Закон із Сіону, а слово Господнє із Єрусалиму (Михей 4:1,2).

Це пророцтво випередило тисячоліття. Як би світ не ставився до Церкви Ісуса Христа, нема звідки чекати правди, як тільки з дому Божого. Якщо людина хоче знати правду, вона мусить звертатися не до науковців, але до церкви. І церква повинна бути на вершині гори, щоб людина бачила та розуміла, де є відповідь на всі питання. І горе нам, коли від нас не походитиме ця Правда. Ніхто не стане під горою і не скаже: «Яка прекрасна церква!» «І підуть численні народи та й скажуть: Ходімо, і вийдімо на гору Господню та до дому Якового». З якою метою вийдемо, що ми будемо там робити? Він буде навчати Своїх доріг там, адже ми хочемо навчитися від Нього, ми хочемо знати Правду.

Ми з вами називаємося учнями Ісуса Христа. Бог не відкриває Своїх доріг тому, хто не збирається ходити цими дорогами, хто не збирається крок за кроком долати ці стежки. Знання Правди накладає відповідальність. Раб, який не знав волю пана свого, буде менше битий, ніж той, хто знав і не виконав. Коли ми піднялися на гору дому Господнього, коли нам відкривається Правда, ми відповідальні за те, як ми тепер йдемо цією дорогою.

Хочеться зупинитися на трьох предметах, які ми всі, незалежно від віку, повинні вивчати все своє життя. Перший предмет – це ми самі. Які ми є? Незважаючи на нашу особливість, ми здатні до падіння. Чи пройшов вже ти це місце, де вже не зможеш збочити з дороги? Той, хто стоїть, бережися, щоб не спасти. А в першому листі до Тимофія Павло написав: «Уважай на самого себе та на науку, тримайся цього». Уважай на науку і на себе, постійно порівнюй себе з цією наукою, і коли тільки ти бачиш якусь розбіжність, виправляй це. Коли Давид був уже зрілим чоловіком, в часи миру та спокою на даху його дому з ним трапилася біда – жінка впала йому в серце, і Давид згрішив. Історія з Вірсавією залишилася на сторінках Біблії як попередження. Бог знає, що ми здатні до падіння, але коли ми пильнуємо, Бог підтримує нас.

Другий предмет – це люди, які нас оточують. Люди бувають різні, але один урок нам треба вивчати усе життя, запам'ятовувати та тримати в своєму серці – не треба розраховувати на вдячність людей. Ми створені на добрі діла, але часто люди відповідають невдячністю. Найбільшу рану можна нанести серцю людському, коли воно, жертвуючи чимось, зустрічається з невдячністю. Ми, як віруючі люди, часто буваємо не готові до такого повороту подій, і тому опускаємо руки. Яскравим прикладом є історія, описана в Першій Книзі Самуїлова 23 розділі. Давид рятує жителів Кеїлу від филистимлян, але кеїльці видають Давида в руки Саула. Якщо ми робимо добро і сподіваємося на вдячність людську, ми будемо дуже сильно розчаровані, розбиті та поранені. Але якщо ми робимо добро в ім'я Ісуса Христа, заради Ісуса Христа, то якою б не була реакція людей, ми будемо блаженними учнями Ісуса.

Останній предмет, який ми теж маємо вивчати все своє життя, – це Сам Бог. Ніхто не зможе пізнати всю премудрість, силу та велич Божу, ми все своє життя будемо відкривати в Ньому щось нове. Історія помазання Давида на царство. Прийшов старець-пророк Самуїл до Єссея, і Бог починає його вчити. Бог міг би відкрити відразу ім'я царя, як Він зробив з Саулом, але Бог вчить тут Самуїла правильно бачити. Ніколи не настане той час, коли ми скажемо: «Ми навчилися вже всього, ми чуємо і бачимо так, як чує і бачить Господь».

Ми піднялися сьогодні на гору дому Господнього, і Він навчає нас стежкам Своїм. Нехай Господь допоможе нам освоювати ці предмети.

С. Тытарь

  Иван Загребаев Иван Загребаев Николай Каленик Николай Каленик
Н. Каленик

Хор Хор
"Боже Ти Бог мій"

"Святий Боже"     

"Вірую"                   

 

Дневное богослужение

Александр Минич

Александр Минич Александр Минич

«Хай не зводить ніхто сам себе. Як кому з вас здається, що він мудрий в цім віці, нехай стане нерозумним, щоб бути премудрим. Цьогосвітня бо мудрість у Бога глупота, бо написано: Він ловить премудрих у хитрощах їхніх!» (1 Кор. 3:18,19).

Апостол Павло говорить про премудрість Божу, яка протистоїть мудрості людській. Від світу цього вона захована, але Господь відкрив її Духом Святим для Своїх дітей. Скільки б навчальних закладів не закінчила людина, вона не може пізнати мудрість Божу. Господь відкинув мудрість людську, яка навчає зверхності, непрощенню. І тільки знайшовши Бога, воістину можна пізнати мудрість. Початок мудрості – це страх Господній.

Цей світ не зрозумів Ісуса Христа, не зрозумів, що означає бути меншим. Ісус сказав, що хто душу зберігатиме, той погубить її. Хто душу свою віддасть заради Євангелія, той збереже її. Мудрість цього світу робить все для себе, думає про те, як мені буде вигідно, як мені буде краще. Смирятися, ставати меншим, любити і допомагати мудрість цього світу не хоче. Ісус Христос відкрив нам сьогодні Свою мудріть. Він обрав немудре світу, щоб засоромити мудре, і немічне світу Бог вибрав, щоб засоромити сильне, і просте, і незначне вибрав Бог, щоб ніхто не хвалився перед Богом.

Ісус Христос, будучи Богом, не вважав Себе рівним Богу, але смирив Себе до смерті хресної. Тоді Господь підняв Його. В цьому була мудрість - залишити небеса, залишити славу Господа і піти на Голгофський хрест заради грішників. На таємній вечері Ісус омивав ноги учням. Він прийшов, щоби послужити, показав, що ми маємо прощати, не величатись. Такими нас хоче бачити Господь.

Свого часу Соломон просив у Господа мудрості, щоб керувати Божим народом, і Господь дав йому цю мудрість. Щоб бути мудрими, нам потрібно смирятися під Боже Слово. Нехай допоможе нам Господь бути смиренними і мати страх Господній на кожному місці. Нехай в нас ніколи не буде тієї мудрості, яку Бог може відкинути.

А. Минич

Денис Огуля Денис Огуля Оля Оля

Читать стих Ольги

Лида Лида Ярослав Поступайло Ярослав Поступайло Николай Каленик Николай Каленик

Читать стих Лидии

Я. Поступайло

Хор Хор

"Люблю Господь"

"Царь царей"       

 

Вечернее богослужение провели студенты медицинского колледжа. Темой были избраны вера, надежда и любовь.
В собрании приняла участие группа молодёжи из Тарасовки (Киевская обл.)

 

Андрей

Андрей Андрей

Вера без дел мертва. Но любовь без дел тоже мертва. Когда я действительно люблю, то я должен показать эту любовь на деле. Если мы будем любить Господа не только словами, но и на деле, мы воистину будем детьми Его. Однажды законник подошел к Иисусу, искушая Его, и спросил: «Какая наибольшая заповедь?» Иисус сказал: «Возлюби Господа Бога Своего всем сердцем своим, всем разумом своим и всей крепостью своей. И вторая, подобная ей – возлюби ближнего своего, как самого себя».
Нас любит Бог, и мы в ответ на Его любовь должны любить своих ближних. Любовь не приходит моментально и неоткуда. Апостол Павел пишет, что любовь – это плод Духа. Мы должны ждать ее в терпении и верить, что она когда-нибудь вырастет к ближним. Но если мы не будем прилагать к этому усилий, если не будем благословлять друзей наших, врагов наших, не будем молиться за обижающих нас, любовь сама откуда-то не возьмется. Любовь – это плод нашей веры, наших дел.
Написано, что в ком нет любви Отчей, тот и не Его. Получается, если мы не будем любить своего ближнего, то автоматически становимся не Его детьми. Как можно проверить любим ли мы ближнего или нет? Если мы в своем сердце наблюдаем то, чего не должно быть, то наша любовь начинает остывать, она куда-то пропадает.
Любовь долготерпит, милосердствует, любовь не завидует, любовь не превозносится, не гордится, не бесчинствует, не ищет своего, не раздражается, не мыслит зла, не радуется неправде, а сорадуется истине; все покрывает, всему верит, всего надеется, все переносит (Первое послание к Коринфянам 13:4-7).
Если наша любовь не имеет этих характеристик, которые присущи любви всех искренних христиан, то Бог будет иметь нечто против нас. Когда-то Ангел, пришедший к семи церквям, сказал одной из них: «Я имею нечто против тебя – ты оставил первую любовь свою». Когда человек кается, он готов всех любить, объять весь мир, легко прощает обиды. Но со временем эта любовь куда-то девается. Но чтобы наша любовь не остывала, мы должны в ней упражняться. И пусть Бог благословит нас не забывать о том, что мы дети его, и как Бог полюбил нас, чтоб мы так же любили и ближнего своего и, конечно же, Господа Бога.

Иван Иван Яна Яна

Читать стих Яны

Гости из Тарасовки Гости из Тарасовки Гости из Тарасовки Гости из Тарасовки

Читать стих брата из Тарасовки

Наташа и Саша - декламация Наташа и Саша - декламация Катя Катя Денис Огуля Денис Огуля

Читать декламацию Александра и Натальи

Д. Огуля

Андрей Андрей Павел Павел Люда Люда

Читать стихи сестер из медколледжа

Читать стих брата из медколледжа

Надя и Ярослав Надя и Ярослав Валерия Валерия
"Любив Ісус"

Гости из Тарасовки Гости из Тарасовки

Студенты мед. колледжа Студенты мед. колледжа

Студенты мед. колледжа Студенты мед. колледжа

Благословение выпускников мед. колледжа Благословение выпускников мед. колледжа

Обновлено 07.05.2013 14:27