Декабрь 2012 Печать
Новости - Архив новостей
Автор: Administrator   
01.01.2013 00:00

1 декабря 2012 г. - молодежное служение

Молодежное богослужение

Денис Огуля Денис Огуля Александр Боруль Александр Боруль

Розділившись на команди, молодь активно висловлювала свої думки про те, що таке сон та який його вплив на організм людини. Також впродовж служіння з’ясували, яким чином можна подолати духовний сон у житті християнина.

Хороший сон дуже важливий для нашого фізичного здоров'я та емоційного благополуччя. Навіть мінімальна втрата сну може позначитися на настрої, працездатності, стійкості людини до стресу. Для здорового сну необхідно близько 8-ми годин.

Отже, сон забезпечує відпочинок організму, сприяє переробці та зберіганню інформації в мозку людини. Організм,перебуваючи в такому стані, не тільки відновлює фізичні сили, але й зміцнює імунітет, що є потужною профілактикою багатьох захворювань.

А які ж ознаки духовного сну? Одна з головних – відсутність правильних відносин з Богом. Тоді віруюча людина перестає відчувати Його присутність та близькість, а Біблія втрачає своє первинне значення й пріоритет в житті. Все частіше така людина починає покладатися на свої сили та розум. Згасає молитовне спілкування з Богом. Спочатку це проявляється у припиненні клопотання в молитві за своїх близьких, а потім –  за себе.

Чому ж духовний сон такий небезпечний? Прикладом можна взяти таких біблійних героїв, як  Самсон, Євтим, учні Ісуса. В найбільш відповідальний момент їхнього життя їх здолав сон. Так може бути і в нашому житті. Бог дав нам духовну силу, але ми можемо втратити її, як це сталося з Самсоном. Він мав надзвичайну силу, проте під час сну його лишили цієї сили разом з його волоссям. Духовний сон може привести нас до духовної смерті, подібно до смерті юнака Євтима, який заснув в небезпечному місці. Занурюючись в сон, ми здатні ставати байдужими до тих, кого любимо - це ми спостерігаємо на прикладі учнів Христа в Гетсиманському саду. Вони спали саме тоді, коли Христос потребував їхньої присутності та підтримки в молитві.

«А про часи та про пори, брати, не потрібно писати до вас, бо самі ви докладно те знаєте, що прийде день Господній так, як злодій вночі. Бо коли говоритимуть: «Мир і безпечність», - тоді несподівано прийде загибель на них, як мука тієї, що носить в утробі, і вони не втечуть! А ви, браття, не в темряві, щоб той день захопив вас, як злодій. Бо ви всі сини світла й сини дня. Не належимо ми ночі, ні темряві. Тож не будемо спати, як інші, а пильнуймо та будьмо тверезі! Ті-бо, що сплять – сплять уночі, а ті, що напиваються –  вночі напиваються. А ми, що належимо дневі, будьмо тверезі, зодягнувшись в броню віри й любові, та в шолом надії спасіння,бо Бог нас не призначив на гнів, але щоб спасіння одержали Господом нашим Ісусом Христом,що помер був за нас, щоб, чи пильнуємо ми чи спимо, укупі з Ним ми жили» (1 Сол 5:1-10).

Господь скоро гряде! Не будьмо ж безтурботними в цей останній час, бо навколо нас вже відбуваються події, які є ознаками другого приходу Ісуса Христа! Нехай Бог благословить нас не спати, але пильнувати та бути тверезими до дня Його пришестя!

Группа Группа


2 декабря 2012 г.

Утреннее богослужение
В церкви служили братья из Канады, а также известный евангелист Славик Радчук.

Славик Радчук

Славик Радчук Славик Радчук

«І сказав Ісак до Авраама, свого батька, говорячи: «Батьку мій!» А той відказав: «Ось я, сину мій!» І промовив Ісак: «Ось вогонь та дрова, а де ж ягня на цілопалення?» І відказав Авраам: «Бог нагледить ягня Собі на цілопалення, сину мій!» І пішли вони разом обоє (Буття 22:7-8).

Бог сказав Аврааму, який проживав в Урі халдейському (вважається, що це територія нинішнього Ірану): «Вийди зі своєї землі, і від родини своєї, і з дому батька свого до Краю, який Я тобі покажу». І Авраам послухав Бога. Він йшов від одного міста до іншого, від пасовища до пасовища, жив у наметах, не маючи будинку, тому що шукав такий дім, будівничим якого є Сам Господь.

Незважаючи на те, що Авраам і Сарра послухали Бога й вийшли із свого рідного краю, в них довго не було дітей. І ось нарешті народився Ісак. Авраам і Сарра надзвичайно раділи народженню свого сина, про якого вони так довго мріяли. З якою ж любов’ю вони піклувалися, щоб їхня дитинка зростала в затишку та безпеці, була здорова! Як уважно Авраам слідкував за першими кроками Ісака! Сьогодні, в час бурхливого розвитку інформаційних технологій, як важливо батькам приділяти час вихованню своїх дітей в християнському дусі, коли вони ще зовсім маленькі, адже саме перші сім років є вирішальними для розвитку й формування дитини як особистості. Безсумнівно, Ісак зростав під керівництвом патріарха, мужа Божого Авраама.

І ось одного разу, коли Ісаку було близько 14-ти років, Бог знову промовляє до Авраама: «Візьми свого сина, свого одинака, що його полюбив ти, Ісака, та й піди собі до краю Морія, і принеси там його в цілопалення на одній із тих гір, що про неї скажу тобі». Бог знав, що в серці Авраама була сильна любов до свого сина. Мабуть, розгублений Авраам говорив Богу: «Господи, чи це насправді Ти зараз промовляєш до мене? Я ж так довго чекав народження свого сина, а тепер маю взяти його й принести в цілопалення?! Боже, – це Ти чи не Ти?!» Бог захотів від Авраама найдорогоцінніше, що було в нього. Чому Бог інколи забирає найбільш цінне? Чому Господь часом завдає болю там, де не чекаєш? На деякі запитання ми отримаємо відповідь тільки у вічності.

Рано-вранці Авраам, взявши із собою сина, вирушив у дорогу. А третього дня подорожі Авраам, підійшовши до підніжжя однієї з гір Морія, залишив слуг, поклав на Ісака дрова для цілопалення, а в свою руку взяв вогонь та ніж, та й пішов вдвох з сином до того місця, про яке сказав йому Господь. Яким сильним ударом було для Авраама запитання Ісака: «Ось огонь та дрова, а де ж ягня на цілопалення?» Зі слізьми на очах він відповів: «Бог нагледить ягня Собі на цілопалення, сину мій!» Чи зможе хтось осягнути біль, з яким Авраам, зв’язавши свого сина й поклавши його на жертовник, простягав свою руку із ножем над ним? Чи під силу нашій уяві намалювати момент, коли зустрілися їхні погляди?!

Так, Бог був проти кровопролиття крові: Він таким чином випробовував Авраама. Гора Морія – прообраз гори Голгофи.

Виникає запитання: «Невже Господу потрібно було до такої міри випробовувати Авраама?» І відразу погляд спрямовується на Голгофу, де дві тисячі років тому вже не син Авраама, а Божий Син, не з дровами, а з хрестом на спині підіймався на гору, будучи опльований, побитий, із терновим вінцем на голові…Бог не міг дивитися на Свого Сина з небесних висот. Він відвернув Своє обличчя від Ісуса. В той момент Божі очі були звернені на тебе й мене, щоб сьогодні ми були спасенні. Слава Господу, що Ісус став тим Ягням, яке було принесене в жертву, щоб ти і я могли сьогодні жити, отримавши в Ньому спасіння, життя і благословення!

С. Радчук

Гость из Канады Гость из Канады Джеймс Иглз (James S. Eagles, Канада) Джеймс Иглз (James S. Eagles, Канада) Тамара Листовничая Тамара Листовничая

Гость               

Джеймс Иглз 

Хлебопреломление Хлебопреломление

"Мир Мой оставляю"

"Вечный Бог"              

Дневное богослужение

Игорь Бойко

Игорь Бойко Игорь Бойко

Одним из плодов духа есть радость (Гал.5:22).Библия говорит:

«За то, что ты не служил Господу Богу твоему с веселием и радостью сердца, при изобилии всего…» (Второзаконие 28:47).

Когда говориться слово «ты», человек понимает, что это лично к нему говорят. Это слово обращается к каждому, кто хочет служить Богу. Но Господу нужно служить не в унынии. Для чего Бог дал Свои заповеди? Для того,чтобы мы их исполняли, и нам было хорошо. Петр говорит, что нам дано все потребное для жизни и благочестия.

Есть радость, есть великая радость, а есть весьма великая радость. Например, жёны, когда узнали о воскресении Иисуса, побежали с великою радостью, а для волхвов была весьма великая радость найти звезду. Это чувство одинаковое и в богатого, и у бедного человека. Но внешняя радость несовершенная. Исаия, когда провещал приход Иисуса Христа, говорил о вечной радости, которая не закончиться. Есть ещё такое понятие, как неизреченная радость. Когда у настоящего христианина испытания, он и тогда будет радоваться, убежденный в том, что Бог куда-то его ведет. Ещё есть радость совершенная, то есть полная. Вот откуда она берет начало:

«Если заповеди Мои соблюдете, пребудете в любви Моей, как и Я соблюл заповеди Отца Моего и пребываю в Его любви. Сие сказал Я вам, да радость Моя в вас пребудет и радость ваша будет совершенна» (Иоан.15:10,11)

Благодать Божья помогает человеку радоваться даже в стеснённых обстоятельствах. Радость Иисуса Христа, которая была в Нём, есть и в нас. Она совершенная, в которую невозможно что-то добавить, вечная, которую отнять никто извне не сможет.

Радость полную, совершенную, вечную мы можем иметь только в Иисусе Христе (Иоанна 17:13). Ее дал нам Бог по милости Своей. И нам нужно быть Ему за это благодарными. Негативные факторы не должны влиять на нашу благодарность, на нашу радость. Петр говорит о духовном возрождении нас вместе с Иисусом Христом, Который сидит одесную Отца. Нам туда путь проложен, там есть наследство чистое, неувядаемое. Взор наш должен быть направлен туда, где Начальник и Совершитель веры.

Когда у нас есть неувядаемое, вечное, на небесах приготовленное, то какие-то здесь потери не могут повлиять на нашу радость в Господе. Как мы радуемся? Иисус говорит, чтобы не зависела наша радость от такого фактора, как служение.

«Семьдесят учеников возвратились с радостью и говорили: Господи! И бесы повинуются нам о имени Твоем» (Лук. 10:17)

Люди хотят иметь какую-то власть, но Бог нам дал власть назваться и быть детьми Божьими. Библия советует нам радоваться о том, что наши имена записаны в Книге Жизни. По милости Божьей, нам дарована жизнь вечная. И нам необходимо становиться крепче, уверенней в Боге, ведь мы участники Его крови, Его наследия. И это радость совершенная, вечная.

И. Бойко

Денис Огуля Денис Огуля Борис Порфирович Мозговой Борис Порфирович Мозговой

Татьяна Татьяна Николай Каленик Николай Каленик
Н. Каленик

Молодежный хор Молодежный хор
"Вновь и вновь"

 

Вечернее богослужение

Сьогодні на служіння до нас завітали гості з різних церков. Кожен присутній мав змогу почути благословенне Боже Слово.
Першим виступив брат Максим з КБІ, закликаючи народ Господній завжди радіти, безперестанку молитися та подяку складати за все (Перше Солунян 5:16-18). Проповідник зауважив, що Бог посилає нам у житті абсолютно все, аби ми Йому постійно дякували.
Брат Норік з Вірменії поділився свідченням про своє життя, а зокрема, про те, як він зустрівся з Богом  і як відчув Його благодать та милість у своєму житті.
Також на нашому служінні були гості з Англії –  Артур та його дружина Маргарет. Брат поділився з присутніми словом, після якого молодь з церкви «Ковчег» прославила Господа співом.

Наступний проповідник - Ростислав Шкіндер звернув увагу слухачів на те, що Бог посилає у наше життя різні обставини, які шліфують нас та загартовують. Якщо взяти за приклад Давида, то можна простежити безліч перешкод, які йому довелося здолати на своєму шляху, щоб стати слухняним та покірним царем. Крім цього, брат Ростислав порадив віруючим, в життя яких Бог посилає певні труднощі, зберігати святість та виховувати в собі довіру до Всевишнього. Адже все, що дає нам Бог, нам же на благо: "Так говорить Господь, твій Відкупитель, Святий Ізраїлів: Я - Господь, Бог твій, що навчає тебе про корисне, що провадить тебе по дорозі, якою ти маєш ходити" (Ісая 48:17).

Артур Хиберт

Артур Хиберт (Великобритания) Артур Хиберт (Великобритания)

Хто з нас знає, що Біблія – добра Книга? А хто думає, що Біблія – це надзвичайна Книга? А хто впевнений, що кожен розділ Біблії наповнений життям? Якщо всі, то давайте прочитаємо кілька віршів з Першої Книги Хронік:

«Сини Юдині: Перец, Хецрон, і Кармі, і Хур, і Шовал. А Реая, син Шовалів, породив Яхата, а Яхат породив Ахумая та Лахада, оце роди цор'атян. А оці Аві-Етамові: Їзреел, і Їшма, і Їдбаш, а ім'я їхній сестрі Гаццелелпоні. А Пенуїл батько Ґедора, а Езер батько Хуші. Оце сини Хура, Єфремового первородженого, батька Віфлеєму. А в Ашхура, батька Текої, були дві жінки: Хел'а та Наара. І породила йому Наара Ахуззама, і Хефера, і Темені, і Ахаштарі, оце сини Наарині. А сини Хел'ині: Церет, і Цохар, і Етнан. А Коц породив Анува, і Гаццовеву, і роди Ахархела, сина Гарумового. А Ябец був поважний більше від своїх братів…» (1Хронік 4:1-9).

Досить часто подібні відрізки Біблії люди пропускають. Можливо, коли ми читали ці вірші, в нашому серці не виникло особливої радості, ми не змогли сказати «амінь», «алілуя». Але погоджуючись з тим фактом, що кожна частинка Біблії має силу і є Богонадхненною, ми не можемо дозволити щось пропустити в ній і сказати, що такі розділи «нудні» та нецікаві. Ми повинні читати кожен вірш, записаний на сторінках Святого Письма, оскільки не можемо передбачити, на які саме слова Господь зверне нашу увагу і що захоче через них нам сказати. Ці вірші описують дерево родів. Уважно їх читаючи, раптом бачимо, що Писання звертає увагу на одне ім’я, яке не належало до цього родоводу: «А Ябец був поважаний більше від своїх братів…» (1Хр.4:9).

Чому Біблія говорить про Ябеца саме поміж цих рядків? Що це була за особистість? Хто такий Ябец? Написано, що мати породила його в болісті, тому й нарекла йому ім’я Ябец, що буквально означає «біль». Як неприємно носити таке ім’я, осмислювати, що ти можеш приносити комусь біль. Можливо, коли Ябец був маленьким хлопчиком, його дуже гнітило те, що діти називали його Болем, вони насміхалися з нього і тикали пальцем. На запитання «як тебе звати?» він вимушено промовляв: «Біль». Хлопчина, напевне, думав: «Чому я не Перец, чому не Хецрон, не Кармі і не Хур?». Його ім’я переслідувало його і було глибоко в його серці. Все, що він міг сказати: «Ніхто не записав моє ім’я в книгу родоводу. Я причинив великий біль матері, коли вона народила мене. Я – той, хто приносить лише біль. Я - ніхто».

Давид знав, що означало бути ніким. Коли прийшов Самуїл до дому Давидового помазати царя Ізраїльського, батько покликав усіх сімох братів, окрім Давида. Хто такий був Давид, він же – пастух. Ось його старший брат - високий і красивий, і Самуїл подумав: «Оце обранець Господній!». Але Бог каже: «Це – не він». А  може, другий? І цього не вподобав Господь. Третій?  Ні, не він. І так - до сьомого. Самуїл запитав: «Чи нема ще синів в цього батька?». Тоді привели Давида, про якого Бог сказав: «Ось той чоловік». Давид був ніким, але саме його Бог обрав царем над Своїм вибраним народом.

Що ми можемо сказати про себе кожен особисто? Якщо є хтось, хто відчуває себе ніким, це слово саме для таких людей! Ябец був ніким. Але він раптом він став кимось. «Коли б Ти, благословляючи, поблагословив мене, і побільшив границю мою, і рука Твоя була зо мною, і зробив охорону від лиха, щоб не засмучувати мене! І Бог послав, чого він просив» (1Хрон.4:10). Це сталося, тому що в його житті був Бог. Будь-хто може стати кимось, якщо прийме Христа в своє серце. Сьогодні є добрі новини для того, хто сьогодні є ніким. Ніхто може стати кимось у Божому Царстві.

Артур Хиберт

Максим (КБИ) Максим (КБИ) Норик (Армения) Норик (Армения)
Максим КБИ

Норик            

Норик (Армения) Норик (Армения) Ростислав Шкиндер (церковь =Ковчег=) Ростислав Шкиндер (церковь =Ковчег=)
"Каюсь"       

Р. Шкиндер

Группа из церкви =Ковчег= Группа из церкви =Ковчег=

Молодежный хор Молодежный хор
"Кто среди нас" 

"Ты Дивный Бог"


8 декабря 2012 г. - молодежное служение

Молодежное богослужение

…бо радість у Господі – це ваша сила! (Неєм 8:10)

8-го грудня на молодіжному зібранні молодь розглядала дві полярності емоційного життя – РАДІСТЬ І СМУТОК. Цікава тема, багато різних думок, але істинне розуміння цих понять одне.

Мимоволі спостерігаючи за людьми на вулиці, в транспорті, в магазині, ми бачимо, що більшість людей задумані, сумні, похмурі, а очі («дзеркало душі») випромінюють втому. Душа в пересічної сучасної людини від чогось втомилася.

Від чого? Звичайно, трісочки, полінця для підтримання стану горючості полум’я в душі – це радість. Але як навчитися радіти, коли навкруги панує зло і несправедливість? Але вчитись не потрібно. Треба просто згадати, як ми раділи в дитинстві, адже радість – це тиха впевненість, стан внутрішнього світу, який приходить від Бога.

А причин радіти є багато. Порадіти можна новому дню, новим можливостям, влучно сказаному слову, розмові з близькою людиною. Але найбільша радість, мабуть, виникає тоді, коли ми цим станом ділимося з оточуючими.

Варто пам’ятати у складні періоди життя чудовий вислів: «Не сумуй за тим, що минуло. Порадій тому, що воно було.»

Можливо, життєві негаразди віднімуть у нас краплинку рівноваги, але їм ніколи не вдасться відняти радість, яку дає нам Бог, коли ми звертаємося до Нього з вірою.

Роман Коростель Роман Коростель
Р. Коростель

Читать стих сестры

Группа Группа


9 декабря 2012 г.

Утреннее богослужение

Иван Загребаев Иван Загребаев Тамара Листовничая Тамара Листовничая Павел Озеруга Павел Озеруга
П. Озеруга

Володя Володя Ирина Ирина

Воскресная школа Воскресная школа

Детский хор Детский хор

Хор Хор

"Хваліте Ім'я Господнє" 

"Не смолкнет"                  

"Пастир Святий"             

 

Дневное богослужение

Сергей Антонец

Сергей Антонец Сергей Антонец

«Послушанием истине чрез Духа, очистив души ваши к нелицемерному братолюбию, постоянно любите друг друга от чистого сердца» (1 Пет.1:22).

Хочется акцентировать наше внимание на том, без чего практически невозможно спасение. Говоря о послушании, вникнем в смысл этого слова. Оно буквально означает последовать тому, что услышали. Писание говорит, что «вера от слышанья, а слышанье от Слова Божьего». Если мы не исполняем услышанного, то наша вера мертва, она не принесёт никакого плода и не сможет спасти человека. Эти стихи призывают нас к нелицемерному братолюбию, любить друг друга от чистого сердца. Существует ли мера любви? Нельзя любить чуть-чуть. Почему человек – венец творенья Божьего – становится не способным слышать Божье Слово, или, слыша, не исполнять Его? Писание говорит о духовном возрастании. Спасение – это тоже процесс. Оно приходит не от дел, а по милости. Принимая спасение по благодати, даром, мы становимся чадами Божьими. Когда человек рождается от Бога, он не грешит. Только духовный человек может быть спасенным, и его исповедание основывается на Божьем Слове.

В Первой Книге царств в 15 главе речь идет о том, как Саула, первого царя Израиля, только помазали на царство, и первое задание его было истребить Амалика. Саул послушался Бога, но послушание может состоять из нескольких частей. Бог повелел пойти на Амалика и истребить его полностью – от человека до скота. «Но Саул и народ пощадили Агага и лучших из овец и волов и откормленных ягнят, и все хорошее, и не хотели истребить, а все вещи маловажные и худые истребили. И было слово Господа к Самуилу такое: жалею, что поставил Я Саула царем, ибо он отвратился от Меня и слова Моего не исполнил. И опечалился Самуил и взывал к Господу целую ночь» (1 Царств 15:9-11). Саул оправдывал себя, говоря, что его цель была в принесении жертвы Богу. Первый царь Израиля в первом же деле оказался неверным. В своих глазах он исполнил повеление Господне. Но для Бога было важно, чтобы Его Слово было исполнено полностью. Жертва Богу не компенсирует непослушание. Для Бога важнее послушание, исполнение Божьего принципа. Насколько важно быть исполнителями Божьего Слова.

«Ибо всех заключил Бог в непослушание, чтобы всех помиловать» (Рим. 11:32).

Наше непослушание Богу заключается в Адамовом начале. Рождаясь в этот мир, мы рождаемся грешными, чтобы, проживая на этой земле иметь встречу с Иисусом, покаяться. Бог показывает яркий пример в Своем Сыне: «Хотя Он и Сын, однако страданиями навык послушанию» (Евр. 5:8). Каждый из нас имеет повеление от Бога - приносить плоды. Мы не плевелы, мы – сорабоники у Бога. Когда мы исполняем свои обязанности, то можем сказать, что послушны Божьему Слову. Доколе есть день, будем творить волю Божью, чтобы все принципы нашего спасения не обличали нас о зря потраченном времени.

С. Антонец  

 

Сергей Прокопенко Сергей Прокопенко Александр Целинко Александр Целинко
А. Целинко

 

Группа Группа
"Отлетели к югу птицы"       

"Со мной ли Он"                   

"Спасителю дозволь мені"

"Таков как есть"                    

 

Вечернее богослужение

Сергей Титарь

Сергей Тытарь Сергей Тытарь

«Завдяки» нещасним, неграмотним індіанцям майя сьогодні навіть керівництво Верховної Ради занепокоєне наближенням кінця світу. Ця тема від бульварних газет перейшла на перші сторінки центральної преси, телеканалів. Серйозно чи жартома, всі говорять про цей день. Кінець світу обов'язково буде, тільки не 21-го грудня, адже Біблія говорить:

«День же Господній прибуде, як злодій вночі, коли з гуркотом небо мине, а стихії, розпечені, рунуть, а земля та діла, що на ній, погорять...» (2 Петра 3:10).

Ось справжня картина кінця світу: небо мине, стихії розпечені рунуть, а земля та діла, що на ній, згорять. Але найголовніше не те, як це відбудеться, а те, як відреагує людина на повідомлення про прихід Ісуса Христа. І тут можна розглянути три варіанти сценарію дій людини.

Перший варіант сценарію – нічого не робити і продовжувати жити так, як жив раніше. Людині повідомляється, що Ісус прийде, а вона просто посміхається і продовжує жити так, як жила до того. Саме так діє переважна більшість жителів Землі, тому що вони могли звикнути до таких повідомлень, а комусь це може бути просто нецікаво. Ці люди схожі на тих, хто жив у часи Петра: «...та й скажуть: Де обітниця Його приходу? Бо від того часу, як позасинали наші батьки, усе залишається так від початку творіння»(2 Петра 3:4).

Є другий варіант сценарію, який можна назвати «їж, пий, веселися, бо завтра помреш». Сюди належить небагато людей, які за один день намагаються компенсувати роки життя. Вони відкривають найпотаємніші двері своєї душі, витягають звідти найгірше, і піднімають це на поверхню. Ці люди думають: «Якщо все закінчиться, то чого стримувати себе рамками моралі?» Такий варіант має свої переваги в порівнянні з першим. Адже ці люди щонайменше вірять в те, що буде кінець. Просто вони не мають виходу, не знають, що робити з цією інформацією. Але разом з тим, такі люди більш готові сприймати Слово Боже.
Має місце ще один варіант сценарію, який стосується незначної категорії жителів Землі, що називають себе християнами. І серед цієї категорії людей також простежуються три моделі поведінки. Першу можна описати словами Гоголя: «К нам едет ревизор». Проте негативний бік цієї моделі полягає в тому, що людина знає, як потрібно чинити, але робить це тільки заради перевірки, заради окозамилювання. І в цьому є доля лукавства. Але Христос казав, що не буде повідомлення про те, коли станеться прихід Господній, тому ми повинні бути готовими до нього завжди (Луки 21:34-36).

Другий варіант – підготовка перетворюється на саму ціль, тобто така підготовка до приходу Ісуса стає життям самої людини. Це стає чимось самостійним та цінним, таким чином, людина нічого не робить, як тільки освячується. Проте освячуватися потрібно не заради самого процесу, але для того, щоб жити святим життям.

І ще один різновид реакції, яку людина може проявити, такий: «Коли з'явиться Христос, наше життя, тоді з'явитеся з Ним у славі і ви» (Колосян 3:4). З'явлення Христа – це життя людини. Петро пише: «Ви, що чекаєте і прагнете....» (2 Петра 3: 11-12). Можна зробити дуже простий тест: наскільки я прагну цього дня, настільки я готовий до нього.

Бути готовим до приходу Христа – це означає, що Він знайде нас на тому місці, де поставив. Блаженний той раб, що пан його прийде та знайде, що робить він так! Як? – Так, я пан йому доручив. Сказав роздавати хліб челядникам: прийшов – а він роздає хліб челядникам. Хтось буде при жорнах, хтось – на полі працювати. Що він там буде робити? Пана зустрічати? Зовсім ні, він просто буде на тому місці, де пан його поставив. Головне – не в тому, яке це буде особливе місце, а чи буде це те місце, на яке поставив нас Христос (Матвія 24:45-46). І якщо ми займаємося цією справою, ми блаженні люди, адже готові до приходу Ісуса Христа. І неважливо – чи це буде 21-ше грудня, чи це буде 21-ше вересня, Христос – життя наше, тому що ми виконуємо те, що Він доручив нам. Нехай Господь допоможе нам готувати свої серця, і жити так, щоб люди сказали: «Ці люди готові до кінця світу в будь-який час».

С. Тытарь               

 

 

Даниил Рыжук Даниил Рыжук Ярослав Ярошенко Ярослав Ярошенко
Я. Ярошенко

Татьяна Татьяна

Читать стих Татьяны
"Бог чудово створив небеса"

Вика Вика Николай Каленик Николай Каленик

 

"Господь наш Бог"

Молодежный хор Молодежный хор
"Наступил этот день воскресенья"


15 декабря 2012 г. - молодежное служение

Молодежное богослужение

Сьогоднішнє вечірнє молодіжне служіння було присвячене темі: "Особисті стосунки з Богом". Зібрання проводилося у цікавому та незвичайному форматі, адже кожен із присутніх мав нагоду почути свідчення представників різних поколінь про їхні особисті стосунки з Богом: для когось вони полягали лише у молитві та читанні Біблії, а хтось зрозумів, що не потрібно зупинятися на досягненому у спілкуванні зі Всевишнім, а навпаки, йти невпинно вперед, намагатися якомога глибше копати святі Господні істини.

Також протягом усього богослужіння проповідники неодноразово звертали увагу слухачів на роль, місце і значення розмови з Богом у житті віруючоі людини. Перш за все, головні завдання і ціль спілкування - це дізнатися якомога більше про свого співрозмовника, зрозуміти його. Відповідно, нам християнам і дітям Божим, потрібно добре навчитися впізнавати і розуміти голос свого Батька. Але дійти до цього потрібно не завдяки переказам чи свідоцтвам інших, а особисто зустрітися з Могутнім Творцем у тій таємній кімнаті, де "Отець твій, що бачить таємне, віддасть тобі явно" (Матвія 6:6). Тож намагаймося, аби наше спілкування з Господом ніколи не припинялося, а навпаки, перетворилося у міцні стосунки і надійну допомогу у житті.

Ваня Ваня Александр Максименко Александр Максименко Иван Загребаев Иван Загребаев
А. Максименко

И. Загребаев    

Тимофей Тимофей Тимофей и Диана Тимофей и Диана Группа Группа
"Все в этом мире Богу славу поет"

Группа Группа


16 декабря 2012 г.

Утреннее богослужение

Тимофей Максименко Тимофей Максименко Юрий Юрченко Юрий Юрченко

Татьяна Татьяна Свидетельство Гранита Свидетельство Гранита

Татьяна Нижник Татьяна Нижник Сергей Антонец Сергей Антонец

Воскресная школа Воскресная школа

Воскресная школа Воскресная школа

Хор Хор
"Однажды в пустине греха"

"Як гарні на горах"                

 

Дневное богослужение

Павел Озеруга

Павел Озеруга Павел Озеруга

В нагорной проповеди Иисус Христос, когда говорил о тех ценностях, которые должны быть у Его последователей, сказал, что «блаженны миротворцы». Он не сказал, что блаженны те, кто хочет мира, или те, которые стремятся к миру. Он сказал: «Блаженны миротворцы». Нынешний мир наполнен войной, различными конфликтами. Люди борются за власть, за деньги, за свое положение в обществе. Идет тотальная война: как физическая, так и духовная. Христос обращается к Своим последователям, которые будут нести Его ценности, Его Слово. Он заповедал нам не только любить мир, жить в мире, но и быть теми людьми, которые творят мир. Творить мир не так просто. Для этого нужно прилагать усилия. Иногда нужно переступать через свое «я», через свои какие-то эгоистические желания. Люди не любят войны и убегают из тех стран, где она есть. Так, война в Афганистане принесла много горя, разрушенные жизни. Кто призывает людей к войне? Это дьявол, который ходит как рыкающий лев. Когда люди не бодрствуют, не прилагают усилия для того, чтобы сохранить мир, эта война приходит и разрушает. Иногда до такой степени, что невозможно уже что-то сделать.

Во второй половине стиха Иисус говорит, что те люди, которые творят мир, нарекутся сынами Божьими. Самое высокое звание – быть названым дитём Божьим. Люди сегодня стараются творить мир своими усилиями. Но они терпят поражение, и война снова набирает обороты. Печально, когда эта война происходит в наших семьях, когда дети живут в этом состоянии. Библия говорит нам о том, что является источником мира. Жить в мире возможно, потому что так говорит Слово Божье. Ведь источником мира есть Сам Бог. Пророк Исаия говорит о рождении Иисуса Христа, одно из имен Которого есть Князь Мира. Наш Бог является источником мира. В послании к Римлянам (15:33) написано: «Бог же мира да будет со всеми вами».

«Мы, бывши некогда далеко, стали близки Кровию Христова, ибо Он есть мир наш, сделавший из обоих одно, и разрушивший стоящую посреди преграду». Если мы посмотрим, кто сидит рядом с нами, то можем увидеть разных людей. Это могут бить люди, которые сделали нам некогда много зла. Но благодаря Крови Иисуса Христа мы стали близкими. Благодаря этому подвигу, который сделал Бог, послав Сына Своего, стало возможно для нас иметь мир в Иисусе Христе. Когда есть мир, приятно приходить в служение, петь псалмы, общаться. Когда в семье мир, то люди после работы с радостью бегут домой. Поэтому Бог говорит нам в этой заповеди, что блаженны люди, которые творят мир. Библия напоминает нам некоторые места, когда люди, жертвуя своими способностями, желаниями, старались, чтобы этот мир был сохранен. В этом есть большая цель Иисуса Христа. «Мой мир даю вам. Не так мир дает вам», - это слова Иисуса Христа. Будем стремиться к этому миру, стараться жить в этом мире, потому что от этого зависит наша физическая и духовная жизнь.

Александр Целинко Александр Целинко Николай Каленик Николай Каленик
Гость

Группа Группа
"Це вбиває"

 

Вечернее богослужение

Микола Володимирович Каленик

Николай Каленик Николай Каленик

Що перестане бути актуальним після 21-го числа цього місяця? Саме 21-ше число. Вже 22-го числа 21-ше буде історією. Але все ж таки, одне не перестане бути актуальним - це те, що кінець світу прийде! Тільки не по-людському сценарію, а як написано в Божому Слові.


А що не перестає бути актуальним для всього людства на землі? Це заклик Господа Ісуса Христа: «Всі прийдіть до Мене!» Тому ми, як церква Ісуса Христа, повинні йти на перехрестя і переконати прийти грішників до Нього. Проповідь Євангелія дуже важлива за межами Будинку молитви. Це є наше особисте життя між людьми цього світу, те, як ми свідчимо і спілкуємося з ними. Для тих, хто поряд з нами, важливі не наші слова, а відкрите серце, любов і готовність служити їм.
Як би не співчував левит побитому чоловікові із притчі про доброго самарянина, і як би не старався священик розказати йому про краще життя після смерті, але той чоловік мав потребу, щоб хтось підняв його з пилюки, обмив його рани і помазав їх оливою та вином. Так і зробив добрий самарянин. Ось що спасло нужденного, дало йому життя і майбуття, – це і є приклад Євангелії, яку ми повинні показувати людям.


«Нахиліть своє вухо, й до Мене прийдіть, послухайте, й житиме ваша душа! І з Я вами складу заповіта навіки на незмінні Давидові милості.» «Шукайте Господа, доки можна знайти Його, кличте Його, як Він близько!» (Ісая 55:3,6)


Через пророка Ісаю Господь спонукає людей, щоб вони шукали Його і кликали доки ще є час. Ісус також закликав: «Прийдіть до Мене, усі струджені та обтяжені, і Я вас заспокою!». (Від Матвія 11:28).


Багато людей ходили за Христом, бо Він давав їм те, у чому вони мали потребу. Чи то зцілення від невиліковної хвороби, чи то звільнення від демонів. Коли вони були голодні, то Христос нагодував їх чудесним чином. Люди бачили у Христі Вождя, який заспокоював їх від страждань.
Скільки разів ми бачили людей, які схилялися перед Господом, маючи різні проблеми: алкоголь, наркотики, погане здоров'я, сімейні негаразди. Вони отримували те, що просили, але залишалися такими, які були до цього.


Проста молитва: «О, Господи!», але і її чує Господь! Скільки разів Бог нас беріг, коли ми кликали до Нього у тяжкі чи небезпечні хвилини нашого життя! Він захищав нас Своєю сильною рукою. Прийшовши до Господа Ісуса Христа і отримавши звільнення, ми маємо покоритися Йому, щоб бути в Царстві Божому. Але не забуваймо Йому дякувати.


Отже, перше – нас покликав Господь і дав нам спокій. Друге – Він каже, щоб ми взяли ярмо Його на себе і навчилися від Нього, бо Він тихий та покірний серцем.
Якщо ми не тихі, а бунтівні, то Господа ми не почуємо. А почути можемо лише тоді, коли є тишина у нашому серці, коли ми слухаємо, що Він говорить до нас і коли кажемо Йому: «Що ти хочеш, щоб я зробив?». Покладаючись на свої сили, ми ніколи не зможемо бути учнями Господа Ісуса Христа. Щоб іти за Ним, потрібно відректися від багатьох речей і від свого Я, а Господа поставити на першому місці. Перед нами Ісус Христос проклав шлях до Царства, тому нам уже набагато легше по ньому іти. А Він сказав, що не залишить нас!
Н. Каленик

Василий Мамчич Василий Мамчич Роман Коростель Роман Коростель Александр Невинница Александр Невинница
А. Невинница

Сергей Антонец Сергей Антонец

Молодежный хор Молодежный хор
"Захисти мене Господь"


19 декабря 2012 г. - братское общение

Брасткое общение

В доме молитвы прошло собрание для мужской части церкви. Центральной темой двухчасового общения было слово Божье и его влияние на нас. Братья делились открытиями и откровениями, полученными при чтении всей Библии (на прошлой братской встрече братья согласились прочитать за год всю Библию от начала до конца хотя бы раз). Почти все собравшиеся имели возможность засвидетельствовать о полученном благословении.

Братское общение Братское общение

Братское общение Братское общение


22 декабря 2012 г. - однодневный лагерь

Детский однодневный лагерь был посвящен рождению Спасителя мира. Маленькие гости могли увидеть рождественскую историю, поучаствовать в служении и, конечно же, не обошлось без подарков.

 


22 декабря 2012 г. - молодежное служение

МОЛОДІЖНЕ РІЗДВЯНЕ БОГОСЛУЖІННЯ

Згадаємо, з якою радістю, піднесенням настрою і вибуховістю емоцій реагуємо на отриманий подарунок. Коли отримуєш, щось від рідної людини, то цінуєш, бережеш, як зіницю ока, бо знаєш, що подарунок цей ти отримав не просто так.
22-го грудня на молодіжному зібранні розкривалася різдвяна тема "Цінність подарунка", бо саме ми, грішні люди, отримали незрівняний подарунок "щоб кожен, хто вірує в Нього, не загинув, але мав життя вічне" (Ів.3:16)
У різдвяні дні у всіх на слуху: "Христос народився - славімо Його!", але чи задавалися ми запитанням, Ким для нас є той народжений? І взагалі, чи сприймаємо ми Його за подарунок від самого Бога?
Господь прийшов, щоб дати надію, показати вихід, розплутати гріховні вузли і дати свободу життя, зробити нас сильними і стійкими в істині, в правді, в справедливості, в любові. Він - найцінніший подарунок для нас, щоб дати вічну радість. Це не радість від яскравих вогників на новорічній ялинці, це не радість від матеріальних подарунків, але це відчуття повноти, задоволення своїм життям. Святкові декорації і традиції ніколи не підмінять цю радість. Вона не спалахує лише на Різдво, вона горить повсякчас, а святкові дні Різдва є лише приводом, щоб поділитися своєю радістю з іншими.

 

 


Цінуймо подарунками матеріальними, але пам'ятаймо про той дарунок, ціна якого була заплачена 2000 років тому на Голгофському хресті. Цей дар, що посланий для нас ніколи не втратить свою актуальність, бо зроблений він з любов'ю саме для ТЕБЕ!!!

 

 

Цінний подарунок

Різдв'яна історія

Привітання молоді


23 декабря 2012 г.

Утреннее богослужение

Микола Володимирович Каленик

Николай Каленик Николай Каленик

«До Нього ж прийшли були мати й брати Його, та через народ не могли доступитись до Нього. І сповістили Йому: Твоя мати й брати Твої он стоять осторонь, і бажають побачити Тебе. А Він відповів і промовив до них: Моя мати й брати Мої це ті, хто слухає Боже Слово, і виконує!» (Від Луки 8:19-21).

Іноді, читаючи дані вірші, нас, можливо, дивує таке відношення Господа Ісуса Христа до своїх домашніх. В Біблії написано ясно, що хто не турбується про домашніх, той гірший за невірного. Також читаємо: «Шануй батька і матір, і буде тобі добре, і будеш довголітній на землі». Ця історія розповідає нам про те, що до Ісуса прийшли Його матір та брати, і вони не могли доступися до Нього. І Христос сказав такі слова: «Ось хто мої брати та матір: хто Слово Боже слухає та виконує його». Сьогодні ми називаємося домашніми Богові або своїми Богові. Не раз проповідники говорять: «Ми тепер діти Божі». Коли людина називає себе дитиною Божою, вона має певний статус, покликання, відповідальність, щоб поводити себе відповідно як дитя Боже.

Але як можна сказати собі, що я – дитя Боже? Яке в нас може бути посвідчення, що ми – діти Божі? Христос сказав ясно і чітко: «Хто слухає Моє слово, і його виконує...». Ми маємо розуміти, як потрібно поводитися, коли ми справді діти Божі.

Свого часу Іван Христитель прийшов, щоб налагодити правильні стосунки між батьками і дітьми. А після Івана прийшов Христос, щоб навернути серця до нашого Господа, щоб ми могли пізнати свого Отця. Як важливо пізнати Господа! В Слові Божому так багато говориться про стосунки між людьми і Богом: «Нащо ви кличете Мене: «Господи, Господи!», і не робите того, що Я вам говорю?»; «Всякий, хто приходить до Мене, і слухає слова Мої, та не виконує їх, подібний до....». До кого подібна така людина? До того, хто будує свій дім на піску.

Часто маленькі діти не слухають своїх батьків. Але так буває з дорослими дітьми теж. Коли ми знаємо волю Божу, але хочемо зробити по-своєму. Інколи ми маємо великий супротив: «Господи, нехай буде воля Твоя, але хай буде по-моєму, ось так». Проте поки ми не здамося, матимемо таку боротьбу.
«Хто чинить гріх, той від диявола, бо диявол грішить від початку. Тому то з'явився Син Божий, щоб знищити справи диявола. Кожен, хто родився від Бога, не чинить гріха, бо в нім пробуває насіння Його. І не може грішити, бо від Бога народжений він» (1 Івана 3:8,9).

Багато християн каже: «Ми ж не можемо не грішити, ми десь спотикаємося, десь щось не так робимо». Але тут написано: «Кожен, хто родився від Бога, не грішить». Тобто така людина по-істині дитя Боже. Коли ми народилися від Бога, в нас інша природа: не диявольська, не гріховна, а Божа. Тому що Христос прийшов у наше життя і зруйнував діла диявола. Коли ми діти, то стосунки з нашим Господом мають бути постійні та близькі.

Син даний нам, і ми маємо цінувати цей подарунок з неба. Потрібно приділяти найбільшу увагу Христу, Він повинен бути на першому місці в нашому житті. Ми маємо дорожче за золото і діаманти, і повинні це цінувати. Коли ми прийдемо до Нього, Він скаже: «Ти мій! Ти моє дитя». Ми свої Богу. Це приносить певну відповідальність в нашому поводженні. «Діточки мої, не любіть словом, ані язиком, але ділом і правдою». Будемо дякувати Богові, що ми можемо бути Йому своїми.

Н. Каленик   

Роман Розумный Роман Розумный Сергей Тытарь Сергей Тытарь
Р. Розумный

С. Тытарь     

Воскресная школа Воскресная школа

Хор Хор

"Радісно ми прославляєм"

"Святий Боже"                       

"Ясный ли день"                     

 

Дневное богослужение

Александр Целинко

Александр Целинко Александр Целинко

Господь явил нам любовь, которой не может явить никто. Нет больше той любви, которую Он нам даровал. Бог явил к нам милость в том, что Он коснулся наших сердец. Мы познали Безначального, и теперь имеем возможность молиться и обращаться к Отцу, быть услышанными Богом.

Сегодня слово Божье звучит ко многим людям. Бог говорит через различные обстоятельства, через любовь, через милость, через верующих, которые проповедуют Слово. Но немногие обращаются к Нему. Иисус Христос, цитировал пророка Исайю, говоря: «Люди эти, видя глазами, но не видят, и, слыша не слышат, и не хотят обратиться, чтобы Я исцелил их». Не стремясь познать Иисуса, люди увлекаются другими божествами и думают, что поступают правильно. Но только Бог есть Господь Иисус Христос!

«Слушай, Израиль! Господь Бог наш есть Господь единый; и возлюби Господа Бога твоего всем сердцем твоим, и всею душою твоею, и всем разумением твоим, и всею крепостью твоею, - вот первая заповедь! Вторая подобная ей: возлюби ближнего твоего, как самого себя. Иной большей сих заповеди нет» (Марка12:29-31).

Нет ничего лучше, как полюбить того Бога, Который умер за нас, Который пролил Свою Кровь и заботится о нас. Давид говорил: «К Тебе, Господи, возношу душу мою» (Пс.24:1). Нет никого лучше Господа, кто бы мог сохранить нашу душу, дать все потребное для жизни и благочестия. Если мы всецело отдали свою жизнь Богу, то никто не может причинить нам зла, ибо Слово Божье говорит: «Если Бог за нас, то кто против нас?» Кто может дать больше, чем Господь? Но насколько важно любить Его, жить Господом Иисусом Христом.

В Первом послании Апостол Иоанн говорит: «Любовь познали мы в том, что Господь положил за нас душу Свою». Он не пожалел души Своей, но отдал Ее для того, чтобы многие люди были спасены. Он знает каждого и заботится о нас. Так как Бог возлюбил нас любовью великою, мы должны любить нашего Бога и любить ближних своих. Если Он положил душу Свою за нас, то и мы должны полагать души свои за братьев наших. За этим словом стоит Сам Господь Иисус Христос, Который видя наше сердце, желает дать нам силы, чтобы мы могли любить своего ближнего.

Хотелось, чтобы мы были похожи на Иисуса Христа не только словом, но и делом. Люди часто смотрят не на слова, а на то, как мы поступаем. Важно убеждать людей своими поступками, своею любовью. Мы имеем силу в Иисусе Христе и можем делиться этой любовью.

А. Целинко    

Роман Розумный Роман Розумный Дмитрий Ущаповский Дмитрий Ущаповский
Р. Розумный

Евгений Евгений Николай Каленик Николай Каленик
Е. Цимура 

Н. Каленик

 

Вечернее богослужение
В собрании приняли участие братья с Малых Цепцевичей (Ровенская обл.), они послужили проповедью, пением и декламацией стихов.

Гость из Ровенщины

Гости из Малых Цепцевичей Гости из Малых Цепцевичей

«І було мені слово Господнє, говорячи: Що ти бачиш, Єреміє? А я відказав: Я бачу мигдалеву галузку. І сказав мені Господь: Ти добре бачиш...» (Єремія 1:11,12а).

Є п'ять органів чуття, за допомогою яких людина сприймає цей світ. Я хотів би про один з них сьогодні говорити. Це наш зір. Бог показує щось Єремії і запитує його: «Що ти бачиш?». Хіба Бог був невпевнений чи побачив Єремія, чи ні? Невже Бог сумнівався, що Єремія щось інше побачить? Але чомусь запитує: «Єреміє, що ти бачиш?» І говорить до нього: «Добре ти бачиш».

Сьогодні запитує Господь в мене, в тебе: «Що ти бачиш?» На одну й ту ж річ ми можемо дивитися по-різному.

«І повернувся Самуїл, щоб піти, а Саул схопив полу плаща його, та й відірвав. І сказав до нього Самуїл: Господь відірвав сьогодні від тебе Ізраїлеве царство, та й передав його твоєму ближньому, ліпшому від тебе!І також Ізраїлева Слава не скаже неправди та не буде каятися, бо Він не людина, щоб каятись. А Саул сказав: Прогрішився я! Але вшануй й мене перед старшими мого народу та перед Ізраїлем, і вернися зо мною, а я поклонюся Господеві, Богові твоєму. І вернувся Самуїл за Саулом, і Саул поклонився Господеві» (1 Самуїлова 15:27-31).

Ми розуміємо, що на нас дивляться. Дуже часто це нас стримує та навіть заважає. Саул зрозумів, що він згрішив, але каяття в нього не було, йому була важлива думка інших: «Я розумію – я впав, але хай інші цього не знають. Хай буде все як було, хай не зменшиться мій авторитет в очах інших людей». Як ми поводимось в нашому житті? Як приклад: стане брат молитися в церкві, такий духовний, а десь в роботі щось не те зробив – побачиш його справжню натуру. Нам важливо сьогодні цінувати не тим, що про нас люди подумають, але що про нас скаже Господь.

Також ми самі дивимося. Історія з пророком Ілієм та Анною. Анна молиться в храмі, а Ілій спостерігає за нею. Священик каже: «Ти п'яна, іди витверизись». Якою б духовною людина не була б, це все-таки людина, і вона може помилятися. Проте Анна слова Ілія сприйняла спокійно і мала чудовий наслідок цього. Ще один приклад, коли Самуїл приходить в дім Єссея: Бог його послав помазати царя. Подивися Самуїл на Еліава: «Оце буде цар!» Але Бог каже: «Не таке в нього серце». Для того, щоб нам правильно бачити, є дуже хороший рецепт в Біблії: «І роздумував я, щоб пізнати оте, та трудне воно в очах моїх, аж прийшов я в Божу святиню, і кінець їхній побачив» (Псалми 72:16-17). Асаф говорить в псалмі, що він спостерігав за деякими людьми, над їхнім життям, і задався питанням: «Чому, Господи? Я ж так старався...» І не міг зрозуміти, аж поки не прийшов перед Боже лице. Перш, ніж зробити якийсь висновок з того, що ти побачив, прийди перед Боже лице. Можливо, ти неправильно побачив. У Божій присутності багато чого міняється. Бог покаже, і тільки тоді потрібно робити висновок. Бог не дивитися так, як людина.

Ще один приклад - історія про грішницю, яка прийшла в дім фарисея та принесла пляшечку алябастрового мира (Від Луки 7:36-46). Про те, що ця жінка – грішниця, знали всі в її місцевості, і сама жінка це розуміла. Ісус же був в домі фарисея. Знайти таку відвагу, щоб туди прийти, не кожен зможе. Але вона переборола страх перед тим, що подумають люди, їй важливо було прибути до Ісуса. Погляд людини: фарисей подивився і відразу осудив. Але Ісус поглянув не так, як ми, не так, як фарисей. Він бачив серце тієї блудниці, він бачить і моє та твоє серце. Він бачить, з яким наміром я роблю щось в своєму житті, що для мене є важливіше. Він дивиться глибше. Нам важливо пам'ятати, що на першому місці має бути думка Господня, а не думка людини. Можливо, нас осудять, не зрозуміють, але питання: «Що у вічності скажуть?» нехай буде важливіше.

Гость

Назар Зозуля Назар Зозуля Игорь (Варва, Черниговская обл.) Игорь (Варва, Черниговская обл.)
Игорь

Гости из Малых Цепцевичей Гости из Малых Цепцевичей Гости из Малых Цепцевичей Гости из Малых Цепцевичей
Гость

Гость

Гости из Малых Цепцевичей Гости из Малых Цепцевичей

Гости из Малых Цепцевичей Гости из Малых Цепцевичей
"Здалека вже місто"       

"Схиляю коліна"               

"Был Иов богобоязлив"

"Если скорбь и печаль"

"Стою один"                     

"З ранніх років"               

"Я устал в этом мире"   

Читать стих


30 декабря 2012 г.

Утреннее богослужение

Микола Володимирович Каленик

Николай Каленик Николай Каленик

«Прийшовши ж Ісус до землі Кесарії Пилипової, питав Своїх учнів і казав: За кого народ уважає Мене, Сина Людського? Вони ж відповіли: Одні за Івана Хрестителя, одні за Іллю, інші ж за Єремію або за одного з пророків. Він каже до них: А ви за кого Мене маєте? А Симон Петро відповів і сказав: Ти Христос, Син Бога Живого!» (Мат.16:13-16).

Ісус Христос знав, що люди говорять про Нього і не мав потреби, щоб хтось розповідав Йому. Були люди, які любили Ісуса, а були ті, які ненавиділи Його. Христос хотів чути, що скажуть Його учні. Чи скажуть вони те, що думають, чи те, що хотів би почути Учитель. Наше відношення до людини залежить від нашого знання про цю людину. Ісус Христос хотів бачити, як відносяться до Нього учні. Петро сказав: «Ти є Христос, Син Бога Живого!» Це є визнання, яке кожний має знати на всякому місці: коли гріх приходить, коли сатана наступає, коли світ постає проти нас. Ми віруємо в Ісуса Христа, Який прийшов на цю землю, Який віддав Своє життя, Який пролив Святу Кров, Який приніс Себе в жертву за нас для того, щоб викупити, щоб зробити достойними стати перед Богом і Отцем.

Апостол Павло писав в своєму посланні до коринтян про причастя і про відношення до Господа. Коли ми їмо хліб і беремо чашу, то маємо роздумувати про Тіло Господа Ісуса Христа і про Його Святу Кров.

«Чаша благословення, яку благословляємо, чи не спільнота то крови Христової? Хліб, який ломимо, чи не спільнота він тіла Христового? Тому що один хліб, тіло одне нас багато, бо ми всі спільники хліба одного» (1 Кор. 10:16-17).

На хресті висіла не просто людина чи історична особа. Це був розіп'ятий Божий Син. Він вмер на хресті, щоб у Його ранах ми отримали оздоровлення, щоб через Його Святу Кров ми могли очиститися і омитися.

Коли ми приходимо до Ісуса Христа як Сина Божого, в Нього є милість для нас. Так, до жінки блудниці в людей милості не було, вони хотіли її побити камінням, але в Сина Божого було достатньо милості для того, щоб її простити, щоб її направити на правильну дорогу і спасти. Боже милосердя безмірне, але і справедливість Його велика. Тому, нехай Господь благословить всіх нас, щоб ми могли брати участь в цій заповіді достойно.

Н. Каленик

 

Иван Михайлович Маковик Иван Михайлович Маковик Борис Порфирович Мозговой Борис Порфирович Мозговой
И. М. Маковик 

Б. П. Мозговой

Лидия Яковенко Лидия Яковенко Тамара Листовничая Тамара Листовничая

Хор Хор

"Ласка Господня"

"Ми славим Тебе" 

 

Вечернее богослужение

Владимир Озеруга

Владимир Озеруга (пастор церкви =Слово жизни= г. Киев) Владимир Озеруга (пастор церкви =Слово жизни= г. Киев)

Ми не знаем, сколько нам еще остается жить на этой земле. Имеем ли мы уверенность в том, что готовы сейчас войти в Царствие Божие? Нам неизвестный момент второго пришествия Иисуса Христа. Но мы можем предстать перед Иисусом раньше, ведь никто не знает, что произойдет завтра. У совершенно здорового человека может остановится сердце или случиться авария на дороге. Перед нами стоит вопрос, который мы стараемся обойти стороной, даже в мыслях. Но Бог вновь и вновь задает его каждому из нас: «Готов ли ты?». Имеем ли мы уверенность в том, что если сердце перестанет биться, мы будем с Богом в небесах?

«Сие написал я вам, верующим во имя Сына Божия, дабы вы знали, что вы, веруя в Сына Божия, имеете жизнь вечную» (1Ин.5:13).

Библия не оставляет никакой тени сомнения в том, что верующий в Сына Божия уже имеет небеса. Никаких условий, кроме веры в Спасителя. А мы часто думаем: «Я еще немножко поработаю над собой, немножко усовершенствуюсь, еще что-то сделаю для Бога». Нас одолевают сомнения, потому что мы осознаем, что недостаточно молимся, недостаточно читаем Библию и живем праведной жизнью. Но ни одна из этих вещей не поможет нам получить Царство небесное. Как бы мы не пытались заработать или откупить чем-то Божий дар – этого будет мало. Сколько бы мы не имели разных ценностей – этого не достаточно, чтобы купить место на небесах. Сколько бы мы служений не совершили и как бы ни отдавали себя в жертву ради людей, ни одна из этих вещей не является пропуском в небо.

«Ибо так возлюбил Бог мир, что отдал Сына Своего Единородного, дабы всякий верующий в Него, не погиб, но имел жизнь вечную» (Ин.3:16).

Библия говорит, что жизнь вечная – это дар Божий, подарок из-за Его любви к нам. Его невозможно заслужить, потому что «нет праведного ни одного» и «все согрешили и лишены славы Божией». Добрые дела не способны приблизить нас к Богу, потому что Бог святой и абсолютно совершен. Мы по своей природе ничего не способны сделать, чтобы заслужить то, что Он подарил нам даром. Мы грешники и ничего не можем сделать, а Он полюбил нас такими, как мы есть.

С одной стороны, Бог любит нас и хочет благословить нас, но с другой стороны – Он судья праведный. И как бы мы не пытались заслужить прощение, все равно, только через веру в Иисуса и через Его жертву Он прощает наши грехи. Иисус понёс наказание за нас, принявши на Себя весь гнев Отца. Он – наш Спаситель, мы не сами зарабатываем себе спасение. Варавва является классическим примером освобожденного грешника. Иисуса обвиняют и предают на смерть, а Варавва, который был достойный смерти, вдруг освобождается от нее.

За нами выбор – принять или отвергнуть дар вечной Жизни. Люди, даже неосознанно, могут отказываться от этого подарка. Когда они полагаются на свои силы и поступки, когда они думают, что могут сами заработать свое спасение, они автоматически отказываются от Господа Спасителя.

Сами мы не можем заработать спасение. Один только грех может перечеркнуть все наши старания, способности, репутацию и добрые дела, которые мы старались совершить ради получения места на небесах. Перестанем «зарабатывать» спасение, благосклонность к Богу! Мы уже приняты ради Господа нашего Иисуса Христа. Бог спасает любого человека по вере в Него.

В. Озеруга

 

Владимир Шатилов (г. Кузнецовск) Владимир Шатилов (г. Кузнецовск) Богдан (г. Харьков) Богдан (г. Харьков) Игорь Бойко Игорь Бойко
В. Шатилов
Богдан         
И. Бойко      

Гости из Харькова Гости из Харькова

Молодежный хор Молодежный хор
"В Христе одном"

"Хвала Творцю"    

Обновлено 22.12.2013 14:38