Ноябрь 2012 Печать
Новости - Архив новостей
Автор: Administrator   
01.12.2012 00:00

3 ноября 2012 г. - молодежное

Молодежное богослужение
Впечатления о собрании
 
Даша:
Перша субота листопада для більшості молоді пройшла не даремно, оскільки вони мали нагоду відвідати цікаве молодіжне зібрання, на якому викладалася тема: "Музика".
Вражаючі історичні відомості, цитати видатних людей, роль музики в житті християнина - все це з цікавістю та захопленням розповідала молоді Садолько Лідія Федорівна.
Порівнявши терміни "хвала", "поклоніння" та "прославлення", кожний молодий слухач зрозумів, що співати Богові потрібно так, щоб небеса "здригалися" від уст прославлених, бо Батько наш достойний всякої хвали та поклоніння. Роздумуючи над запропонованою темою, можна зробити висновок, що ніщо так сильно не впливає на душу людини, як музика. І час, в якому ми живемо - складний. Треба пильно слідкувати за ким ми йдемо, кого наслідуємо, кому поклоняємося і що наші вуха слухають. Бо ворог не спить...
Тому в житті кожного християнина "метою та кінцевим результатом всієї музики не повинно бути ніщо інше, окрім як ПРОСЛАВЛЕННЯ БОГА і відновлення душі". (Й.С. Бах)


Оля:
"Музыка" - такова тема была сегодняшнего молодежного служения. Вначале Назар Зозуля прочел место Священного Писания (2-Паралипоменон 5: 11-14), затем привел всех к горячей молитве.
Специальным гостем встречи была Лидия Федоровна Садолько. В своем выступлении она коснулась праздника Хэллоуина, доказав почему этот, так называемый праздник, есть праздником сатаны. Также Лидия Федоровна говорила о триединстве музыки, в частности о гармонии, ритме и мелодии музыки как о едином целом. Гость сделала акцент на важности не только мелодии песни, но и слов. Кроме этого, речь шла о мирской музыке и ее вреде на человека. Были приведены примеры из творчества The Beatles и
Кроули.
Для закрепления материала молодежь была разделена на три группы, каждая з которых получила свое задание. Итак, нужно было дать определение одного из таких понятий: "хвала", "поклонение", "прославление", а также найти в Библии стих с этим словом. В результате все команды отлично справились с поставленной задачей. Подытожил сказанное на служении Александр Максименко. Также он поделился своим опытом отречения от нехристианской музыки. А в заключение прочел из послания к Ефесянам 5:18-20, пожелав всем назидать самих себя псалмами, славословиями и песнопениями духовными, поя и воспевая в сердцах Господу.
Назар Зозуля Назар Зозуля Лидия Садолько Лидия Садолько
Наташа Боруль Наташа Боруль Роман Коростель Роман Коростель Александр Максименко Александр Максименко
Группа Группа

4 ноября 2012 г.

Утреннее богослужение

Сергей Антонец

Сергей Антонец Сергей Антонец

«Когда же настал вечер, Он возлег с двенадцатью учениками; и когда они ели, сказал: истинно говорю вам, что один из вас предаст Меня» (Матф.26:20,21).

То служение, которое есть перед нами, которое мы собираемся совершить, ему уже около двух тысяч лет. Кто-то чаще, кто-то реже применяет эту заповедь, которую Бог оставил через Сына Своего для всех Своих последователей. Эта вечеря не была также новой для учеников, собранных в горнице. Они уже три с половиною года ходили за Своим Учителем, они знали, что значит покушать вместе, они знали, что значит, когда Иисус благословлял пищу. Они многое видели, многое слышали, но эта вечеря была особенной. Когда ученики пришли в убранную приготовленную горницу, на столах стояла пища, наверняка, по обыкновению, которая подается в ознаменование Пасхи Господней. Они возлегли в предвкушении того, что скажет их Учитель. И первые слова, с которыми Иисус обратился к Своим ученикам, были: «Один из вас предаст Меня».

Мы можем много рассуждать о том, какими словами надлежало Иисусу обратиться к Своим ученикам: может быть, яснее истолковать Свой путь, объяснить, что в эту же ночь произойдут страшные события, что буквально после вечери будет Гефсимания, будет продолжительная молитва с воплем, со слезами, Ангел с небес явится, чтобы укреплять Его. Но Христос обращается к Своим ученикам и говорит, что один из вас предаст Меня. Он еще не сделал акцент на чаше и на хлебе, они просто ели, о чем-то рассуждали, но Христос понимает, что очень важно в преддверии совершения этой святыни сказать Своим последователям: «Здесь, среди избранных есть предатель».

Нам неизвестно, о чем размышлял Петр, накануне слышавший из уст Иисуса, что он отречется от Него, и отвечавший: «Если и все соблазнятся о Тебе, я никогда не соблазнюсь, я готов ради Тебя умереть». Каждый из учеников задавал такой же вопрос: «Не я  ли, Господи?» А что можно исправить, Иисус? Ты знаешь больше. Тебе не нужно, чтобы о человеке рассказывали, Ты знаешь все о человеке. Что можно изменить в канун этого важного события? Казалось бы, очи всего мира обращены на ту горницу, небо наблюдает за тем, что произойдет в следующий момент. Христос начал повествование. Он сказал и Его слово обязательно должно исполниться.

Обратим наше внимание на Петра, на того, кого избрал Христос. Ему было важно было пройти весь путь до конца. Никто из нас не сомневается в его дерзновении даже умереть за Сына Божьего. Он так полюбил Его, и не только потому, что Христос возвысил его перед многими учениками, назвав камнем, желая строить на этом основании церковь Господню. Петр желал идти до конца.

«Петр же следовал за Ним издали, до двора первосвященникова; и, войдя внутрь, сел со служителями, чтобы видеть конец» (Матф.26:58).

Все ученики разбежались от страха, от преследования, видя жестокость сердец народа иудейского, что они ни перед чем не остановятся. Они понимали: это может закончиться фатально для них. Но есть тот, которого Иисус назвал камнем. Оставляя все предрассудки, этот камень следовал до конца. Он пробрался в дом первосвященника, он сел у костра, его цель – увидеть что дальше. И он увидел, как издевались над его Учителем, унижали Того, которого он лично назвал Сыном Божиим по откровению свыше. Наблюдая за происходящим, вдруг, он оказался в эпицентре событий. К нему прозвучало обращение служанки: «И ты был с Иисусом Галилеянином» (Матф.26:69). Но он отрекся перед всеми, сказав: «Не знаю, что ты говоришь».

Петр отрекается от Иисуса…

В разуме каждого из нас даже мысли нет отречься от Сына Божьего. Это правда. Мы не хотели, у нас нет такого желания. Может быть, кто-то имеет дерзновение сказать или процитировать Петра: «Я за Иисуса – до конца, на смерть! Пусть бросают меня в темницу, к разъярённым львам, пусть мучают меня, но я не отрекусь от Иисуса». Но вдруг, Петр произносит эти слова: «Я не знаю этого Человека». Написано, что впоследствии он раскаялся и заплакал горько. Наверняка, в сознании Петра всплыли мгновения  общения со Христом, его избранничество, как Иисус назвал его камнем, как дал поручение. Он вспомнил, как был с Иисусом на горе Преображения, вспомнил все Его чудеса, как ходил по воде. Что это? – Страх, сомнения, переживания? Это значит, что все, что было до того момента, не имеет теперь никакого смысла. Сын Божий унижен, оскорблен и обречен на смерть. Петру тяжело было осознавать это. И последующие события после распятия говорят о том, что он берет учеников и идет заниматься привычным делом. Он идет ловить рыбу. Петр возвращается к обычному ремеслу вместо того, чтобы идти туда, где обещал Иисус после Своего воскресения иметь с ним встречу.

Что общего между теми событиями, которые были две тысячи лет назад и нашим днем? Там были люди такие же, как и мы. Там был Христос, которого мы знаем. Там и здесь происходят события, которые связаны с нашим внутренним человеком и с Мессией, Которого мы назвали своим Господом в день своего покаяния. Это подразумевает каждого из нас не смотреть на конец, а окунуться в действительность, в то, что происходит сегодня, услышать слова Иисуса: «Один из вас предаст Меня…» Никто бы не хотел быть предателем Иисуса. Но после Голгофы Он совершил, казалось бы, невозможное – Христос стал жертвой за наши грехи и беззакония. Всякий, кто обращается к Нему, взор того просвещается, сердце становится свободным. И для того, чтобы последствия не стали глобальными, крушительными, у  нас есть время и возможность этой заповедью обратиться к Творцу через Сына Его Иисуса Христа со словами: «Господи, прости меня. Я хочу быть освященным Твоею Кровью. Я хочу Твою часть иметь внутри себя. Я хочу, чтобы эта заповедь была чистой. Аминь».

С. Антонец

Иван Михайлович Маковик Иван Михайлович Маковик Тамара Листовничая Тамара Листовничая
Сергей       

Читать стих Тамары

Хлебопреломление Хлебопреломление

Хор Хор

 

Дневное богослужение

Александр Целинко Александр Целинко
А. Целинко

Алексей Сафонов Алексей Сафонов Николай Каленик Николай Каленик

Читать стих Милы
А. Сафонов

Н. Каленик 

 

Вечернее богослужение

Роман Розумный Роман Розумный Ярослав Поступайло Ярослав Поступайло
Р. Розумный   

Я. Поступайло

Иван Загребаев Иван Загребаев Александр Максименко Александр Максименко
И. Загребаев   

А. Максименко


6 ноября - семейный вечер

Прошел традиционный семейный вечер с участием декана Киевской богословской семинарии «Благодать и Истина» Виктора Шевчука

Виктор Шевчук Виктор Шевчук

Темою сімейного вечора цього разу було «Вирішення конфліктів у сім’ї». Так, конфлікти однозначно існують, але інше питання – як ми з них виходимо. Які ж причини конфліктних ситуацій? Вони досить різні. Це глобальні, такі як незбереження себе до шлюбу, втрата батьківського благословення, а також звичайні побутові проблеми. Часто причиною сімейних суперечок буває те, що чоловік та дружина не домовилися про деякі речі, не обговорили, наприклад, сімейних обов’язків. Для цього потрібно знайти час та можливості. Конфлікти можуть виникати і в темі виховання дітей. Якими ми хочемо бачити своїх дітей? В першу чергу тими, хто боїться Господа, друге – працьовитими, слухняними. Якщо дитина не знає ціни хліба, вона не може служити людям і Господу. Біблія кладе відповідальність за виховання дітей найперше на батька, дружина ж повинна йому допомагати в цьому. Узгоджена політика – ось дієвий принцип. Сім’я, яка не обговорює своїх цілей і напрямків життя подібна до подорожнього, що їде в невідомому маршруті у невизначеному напрямку.

До чого приводять конфлікти? Частіше – до сварок, образ, і навіть – до розлучень. Саме через власний егоїзм молоді сім’ї іноді доходять до такого стану. Не отримавши у подружньому житті очікуваних результатів, сімейні люди залишаються незадоволеними. Але ж шлюб – це жертва. Сучасний вік манить молодих людей. Приходить пожадливість плоті, очей, пиха життєва. І в даному разі конфлікт – це грунт, на якому виростає перелюб. Як важливо покласти заповіт зі своїми очима! Коли ми даємо місце дияволу, своїми силами втримати сім’ю уже неможливо. Потрібно триматися Господа. Не забуваймо Божого повеління: «Чоловіки, любіть своїх дружин». Будьмо уважними до них. Уважність навіть до будь-яких деталей в сім’ї свідкує про її авторитет. Також і жінки повинні мати несварливий характер. «Ринва, постійно текуча сльотливого дня та жінка сварлива однакове», – говорять приповісти Соломона. Тому, перш, ніж щось сказати, поміркуймо, чи буде наше слово на збудову.

Любов – це праця. Стараючись зробити приємне один одному, ми зміцнимо сімейний фундамент. Працюймо над собою, і ми обов’язково переконаємося, що кількість конфліктів значно зменшиться. Тримаймося Господа і не втрачаймо того, над чим так довго трудились!

Семейный вечер Семейный вечер

Семейный вечер Семейный вечер

Семейный вечер Семейный вечер


10 ноября 2012 г. - Молодежное собрание

Молодежное богослужение

Намір – це діюча сила людини, яка стимулює діяти її у напрямку своєї думки; першопочаток всього, що уже відбулося і що ще буде. Але важливо, щоб наші наміри були добрими, а не злими. Бо добрі наміри – то від Бога, а злі – від диявола. 
У захоплюючому спілкуванні молодь церкви на Кар’єрній ділились своїми роздумами на тему: «Добрі наміри». Разом досліджували проблему підробки добрих намірів (імітацію), визначили позицію кожного християнина у ситуації, коли його добрі наміри не зрозумілі близьким людям. Тако ж були підбадьорені у тому, що, незважаючи на промахи і невдачі, Господь завжди має найкращі наміри нам на благо. 
Люди в світі не розуміють добрі наміри християн. Тому ми, як християни, повинні світити для них безкорисними справами, скерованими нашими добрими намірами і Святим Духом. Якщо ж ми буваємо незрозумілі між своїми братами та сестрами, то молитва до Бога нехай допоможе нам знайти підтримку у нашого Господа і тих, кому Він дає подібні думки. 
Але пам’ятаймо: якщо наші добрі наміри не вдалося виповнити - у Бога завжди є на нас найкращі наміри, бо як написано у книзі пророка  Єремії : «Бо Я знаю ті думки, які думаю про вас, говорить Господь, думки спокою, а не на зло, щоб дати вам будучність та надію (Єр.29:11)».  Головне – діяти в Ім’я Господа нашого Ісуса Христа і втілювати наші добрі наміри в життя, а не залишати наміри тільки намірами.

Леся Леся Василий Колдун Василий Колдун

Читать стих Леси

Александр Александр Сергей Каленик Сергей Каленик
С. Каленик

Группа Группа

Сценка Сценка

Участники служения Участники служения


11 ноября 2012 г.

Утреннее богослужение

Сергей Титарь

Сергей Титарь Сергей Титарь

«Бо то вгодне, коли хто, через сумління перед Богом, терпить недолю, непоправді страждаючи. Бо яка похвала, коли терпите ви, як вас б'ють за провини? Але коли з мукою терпите за добрі вчинки, то це вгодне Богові!» (1Петр.2:19,20).

З приводу теми цих віршів і взагалі, говорячи про страждання християн, ми розглянемо дві думки. По-перше, пороздумуємо про природу цих страждань і, по-друге, про те, що в них може бути корисного.

Відносно запропонованої теми існують дві непримиримі радикальні "партії". Одна з цих "партій" говорить, що всяке страждання – від диявола і Бог ненавидить страждання Своїх дітей. Інша же стверджує, що страждання – це синонім християнського життя і всіляке задоволення є ненависне Богові, Він бо призначив нам на землі страждати, а потіху ми зможемо отримати тільки тоді, коли прийдемо на небо. На жаль, представники цих партій не можуть знайти між собою однієї спільної точки зору і кожен з них знаходить у Святому Письмі тексти, що підтримують лише їхні радикальні переконання. Проте  звернімо увагу на те, що пише апостол Петро. В першу чергу він очевидно говорить, що певні страждання є приємні Богові. У зазначеному тексті написано: «Бо то вгодне, коли хто, через сумління перед Богом, терпить недолю непоправді страждаючи», і те ж саме повторюється у 20-му вірші: «Коли з мукою терпите за добрі вчинки, то це вгодне Богові!» Отже, щось Богові в цьому є приємне, а що саме, ми про це пороздумуємо.

Страждання християн можна поділити на дві групи: активні та пасивні. Пасивні – це коли християни страждають, наприклад, через ненависть інших за те лише, що вони називаються іменем Христа або віруючими. Активні страждання – це коли християнин, основуючись на принципах своєї віри, навмисне відмовляється щось робити і при цьому цілковито усвідомлює: за це йому доведеться страждати. Звідси бачимо, що Петро мав на увазі саме такий вид страждань, адже особливо підкреслює: через сумління перед Богом. Тобто перед людиною постає вибір і вона приймає активне рішення, чи зберегти власне сумління чистим і через це страждати.

Християнин завжди буде страждати, тому що є люди, які не приймають правди, але люблять темряву і діла темряви. Від таких людей християни з активною позицією постійно будуть терпіти певного роду гоніння. При цьому варто зауважити, що це не питання закону. З давніх-давен були люди чи то ззовні, чи зсередини Церкви, які намагалися звести усе християнство до системи правил і заборон. На жаль, і всередині Церкви існують люди, які вважають, що все їхнє християнство полягає в дотриманні певного набору правил.

Апостол Петро говорить насамперед про сумління перед Богом, а не про заборони, правила, чи обряди. Серце християнства – це стосунки. Все, що ми називаємо уставами, є лише зовнішнім каркасом християнства, а його серцевина полягає у стосунках живої людини із Тим, Хто воскрес із мертвих. На жаль, багатьох з нас цікавить більше наша репутація, аніж наше сумління; Бога ж, навпаки, більше цікавить наше сумління. Саме Богові ми обіцяли наше сумління. Важко описати словами цю частину нашого єства, яка відповідає за розрізнення добра і зла. В нього ніхто не може заглянути. Наше сумління можемо знати ми самі і Бог. Чистота сумління християнина перед Богом має бути збережена, незважаючи на те що йому потрібно буде страждати, терпіти.

Розмірковуючи про природу страждань, звернімо увагу на те, яка користь від страждань? У прочитаних нами текстах двічі робиться наголос на терпінні християнина у стражданнях. Не можна погодитись із думкою про те, що Богові подобається страждання християнина саме по собі, але терпіння у стражданні має високу цінність в очах Божих. Терпіння неможливо придбати якимось іншим способом, окрім страждань. Ми не навчимося терпінню, якщо завжди у нас все є і нам не потрібно ні про що переживати. Навіть у природньому середовищі кожна рослина може вирости тільки на відповідному ґрунті, так і зріст терпіння християнина неможливий без страждань.

«...Але й хвалимося в утисках, знаючи, що утиски приносять терпеливість» (Рим.5:3).

Знайдімо у нашій свідомості місце для думки, що страждання за чистоту сумління – це норма для християнина. Інколи ми здаємося, навіть не розпочавши боротьбу тільки через те, що морально не готові до цього. Саме тому багато хто йде на поступки і компроміси зі своїм сумлінням. Це цілком нормально, коли ми зустрічаємо страждання через прийняте рішення зберігати чистоту сумління. Це приносить нам плід терпеливості. Терпеливість – це велика користь від страждань, але в ній виявляється наступна користь, а саме – догодження Богові. Догоджуймо так Йому, і Він прославиться в нашому житті!

С. Тытарь    

Иван Загребаев Иван Загребаев Николай Каленик Николай Каленик
Н. Каленик

Благословение детей Благословение детей

Хор Хор

"Святий Боже, Святий Кріпкий"

 

Дневное богослужение

Анатолій Каленик

Анатолий Каленик Анатолий Каленик

«Бо це Той, що вформовує гори, і що створює вітра, що людтні показує задум її, що робить зірницю темнотою, і ступає по згір'ях землі, - Господь Бог Саваот Йому Ймення!» (Ам.4:13).

Дійсно, наш Господь достойний слави! Він єдиний знає наміри людські. Сьогодні ми можемо дивитися один на одного, але не знати з якими проблемами прийшов ближній. Бог бачить кожне серце, Він знаходить час для кожної людини, в яку б хвилину вона до Нього не покликала. Навіть тоді, коли Господь іде до Єрусалиму, знаючи, що час Його наближається, в цю важку хвилину Він чує голос сліпця, що кричить: «Ісусе, Сину Давидів, помилуй мене!». Здавалося, можна було б сказати: «Не заважай Учителю робити те, для чого Він прийшов на землю». Проте, Ісус знаходить час для цього бідного сліпого чоловіка і зціляє його. Слава Богу! Він знаходить час для кожного із нас. І це дуже добре, що сьогодні ми знайшли час для того, щоб шукати Господа і слухати Його Слово.

Ні для кого не секрет, що час наш біжить і спливає. В середньому людина приживає приблизно 60 років, в деяких країнах життя довше, в деяких – коротше. Третина життя в нас витрачається на сон, третина – на роботу, а ще час іде в нас на навчання, сім`ю, друзів. За все ми розплачуємося часом. Навіть, сидячи в домі молитви і слухаючи дану проповідь, ці дві години часу ми витрачаємо або вкладаємо. Можна мати вуха і не чути голос Божий, мати очі, та не бачити. Дуже часто ми чуємо: «В мене не має часу». Наприклад, коли ми запрошуємо знайомих до церкви, вони, аби не образити нас, відповідають таким чином. Насправді, ця фраза є безпідставною, тому що цей час людина вирішила потратити інакше, аніж шукати Бога. Як же християнин може правильно і ефективно використовувати свій час? Це ми дізнаємося із Слова Божого.

Найперше, нам потрібно шукати Господа, витрачаючи час на спілкування з Ним. Він є Той, Хто посвятив ввесь Свій час для нас. Йому потрібно відповідати взаємністю. Ми читаємо із Біблії, що «Бог є дорога, правда і життя». Ісус є життя. Тобто, якщо ми не витрачаємо час, щоб шукати Ісуса, то ми й не живемо відповідно. З книги пророка Єремії читаємо:

«І ви кликатимете до Мене, і підете, і будете молитися Мені, а Я буду прислуховуватися до вас. І будете шукати Мене, і знайдете, коли шукатимете Мене всім своїм серцем. І Я дамся вам знайти Себе, - говорить Господь, - і верну вас, і зберу зо всіх народів та зо всіх місць, куди Я вигнав був вас, - говорить Господь – верну вас до того місця, звідки вас Я був вигнав» (Єр. 29:12-14).

Слава Богу! Це приємна новина – якщо ми шукатимемо сьогодні лиця Господнього, прославлятимемо Його, перебуватимемо в Нім, Він дасть Себе знайти.

По друге, нам, як християнам потрібно витрачати час на читання і дослідження Слова Божого. Раніше в людей не було такої можливості. Сьогодні ми маємо Біблію і українською, і російською, і англійською мовами тощо. Слава Богу, що ми можемо читати цю Книгу і дізнаватися з неї волю Господа. В книзі Ісуса Навина написано:

«Нехай книга цього Закону не відійде від уст твоїх, але роздумуватимеш про неї вдень та вночі, щоб додержувати чинити все, що написано в ній, бо тоді зробиш щасливими дороги свої, і тоді буде щастити тобі» (Іс.Нав.1:8).

Як би хотілося робити все так, щоб потім ні про що не жалкувати. Хочеться приходити додому і розуміти, що цей день ми прожили не даремно. Біблія закликає нас читати Слово Боже, роздумувати над ним повсякчас, і Господь допоможе поступати мудро. Також добре відомим є перший псалом, де говориться, що «блаженна та людина, яка не ходить на раду безбожних, не ступає на дорогу грішників, і не сидить на сидінні злоріків, але в Законі Господа її насолода, і про Закон Господа вдень та вночі роздумує». А кінець третього вірша говорить: «і все, що вона чинить, - щаститься їй». Як хочеться, щоб нам скрізь щастило! Ми хвалимося, коли нам пощастило, хоча це буває рідко. Чому так? Можливо, ми свій час витрачаємо не на ті речі? Варто спинитися і задуматися. Досить лише проїхатися метро і побачити людей, які всі чимось зайняті, які в своїх роздумах, з планами на майбутнє. Цей світ можна порівняти із великим цирком, де дресирувальником є сатана. Ми дуже часто не враховуємо його владу, але ж він на цій землі її має. Проте, ми знаємо, що Господь сильніший і Він є Той, Хто руйнує наміри лукавого, якщо людина шукає Господа.

По третє, християнин має виділяти час для добрих справ. Неможливо уявити християнина без добрих діл. Чи уявляємо ми Ісуса Христа без того, що Він робив? Майже в кожному розділі Євангелій від Матвія, Луки написано, що, коли Він ішов, то люди приносили до Нього своїх близьких та рідних хворих, а Ісус їх зціляв. Ісус є добрий. Він бажає, щоб ми також, як і Його учні наслідували Його. Ось що написано в посланні до Галатів:

«А роблячи добре, не втомлюємось, бо свого часу своє жатимемо, якщо не ослабнемо. Тому-то поки маємо час, робімо добро всім, а найбільше братам по вірі» (Гал.6:9,10).

Біблія закликає нас робити добро, а найбільше – своїм по вірі. Слово Боже спонукає не зважати на нашу приязнь чи неприязнь до людини, а покривати все любов'ю і робити добро. Не стомлюймося робити добро! Ефективно використовуймо свій час. Шукаймо Бога у молитві, читаймо Слово Боже. І нехай Бог нас благословить, щоб ми так чинили. Амінь.
А. Каленик

Александр Целинко Александр Целинко Игорь Бойко Игорь Бойко
"Ах, этот день"                           

"Часто Тебя волнует вопрос"

И. Бойко                                      

Группа Группа
"Коли душу гріх гнітить"             

"Господь я Тебе благодарен"

 

Вечернее богослужение
В собрании приняли участие братья с Владимира-Волынского.

Назар Зозуля

Назар Зозуля Назар Зозуля

«Кінець же всьому наблизився. Отже, будьте мудрі й пильнуйте в молитвах! Найперше майте щиру любов один до одного, бо любов покриває багато гріхів!» (1Петр.4:7,8).

Хоча Петро говорив ці слова понад дві тисячі років тому, час, в який ми живемо, є дійсно останнім. В цьому немає сумнівів, адже Біблія застерігає нас, щоб ми завжди були готовими до приходу Христа. Християни повинні жити цим днем, розуміючи, що завтрашній не в їхній владі. І перше, що бажає бачити в нас Бог – щиру любов один до одного.

Що ж таке любов? Так багато сьогодні говориться про це, так багато написано книжок, скільки семінарів та інформації на цю тему. В 1-му посланні святого апостола Павла до Коринтян написано, що є дійсно любов: «Любов довготерпить, любов милосердствує, не заздрить, любов не величається, не надимається, не поводиться нечемно, не шукає тільки свого, не рветься до гніву, не думає лихого, не радіє з неправди, але тішиться правдою, усе зносить, вірить у все, сподівається всього, усе терпить! Ніколи любов не перестає! Хоч пророцтва й існують, та припиняться, хоч мови існують, замовкнуть, хоч існує знання, та скасується» (1Кор.13:4-8).

Таке просте і таке звичне, таке близьке до життя і таке щоденне, де немає чогось надзвичайного, як здавалося б на перший погляд, де немає чогось такого, що вражало б маси людей, але є, те що повинно супроводжувати нас щоденно і не переставати протягом всього нашого земного життя, це називається любов.


Бог завжди зацікавлений в тих, хто бажає будувати своє життя по Божим стандартам. Коли ми являємо любов у щоденному житті до ближнього, тоді Божий Дух приходить в нашу таємну кімнату і допомагає розставити вірні пріоритети та установити Його порядок у нашому житті.

 

 

Николай Петрук

Николай Петрук (Владимир-Волынский) Николай Петрук (Владимир-Волынский)

Чи готові сьогодні ми потрудитися для нашого Господа і чи може Він сьогодні використати нас як посудину для своєї праці?

Книга вихід, 3-й розділ описує яким чином покликав Господь великого майбутнього вождя Ізраїльського народу, чоловіка, який не раз підіймав свої руки перед Богом, який не раз захищав цей народ. Мойсей – приклад для нас у служінні Господу і народу Божому.

«А Мойсей пас отару тестя свого Їтра, жерця Мідіянського. І провадив він цю отару за пустиню, і прийшов був до Божої гори, до Хориву. І явився йому Ангол Господній у полум'ї огняному з-посеред тернового куща. І побачив він, що та тернина горить огнем, але не згорає кущ. І сказав Мойсей: Зійду но, і побачу це велике видіння, чому не згорає та тернина? І побачив Господь, що він зійшов подивитися. І кликнув до нього Бог з-посеред тієї тернини і сказав: Мойсею, Мойсею! А той відказав: Ось я! І сказав Він: Не зближайся сюди! Здійми взуття своє з ніг своїх, бо те місце, на якому стоїш ти, земля це свята! І сказав: Я Бог батька твого, Бог Авраама, Бог Ісака й Бог Якова! І сховав Мойсей обличчя своє, бо боявся споглянуть на Бога! І промовив Господь: Я справді бачив біду Свого народу, що в Єгипті, і почув його зойк перед його гнобителями, бо пізнав Я болі його. І Я зійшов, щоб визволити його з єгипетської руки, та щоб вивести його з цього краю до Краю доброго й широкого, до Краю, що тече молоком та медом до місця ханаанеянина, і хіттеянина, і амореянина, і періззеянина, і хіввеянина, і євусеянина» (Вих.3:1-8).

Господь почав говорити до Мойсея із палаючого куща. Невже іншим чином неможливо було привернути увагу цієї людини, наприклад, посадити гарне фігове дерево з плодами посеред пустелі? Чомусь Господь використав саме це дерево, одне із таких, які Мойсей бачив кожного дня, не одноразово. День у день на протязі 40 років він пас отару свого тестя Їтра. Кожен день він брав стадо і гнав його далеко в пустелю, в те місце, де не раз запалювалися кущі через спеку. І ось, настав момент – Бог запалив таку ж саму тернину, яку він бачив щодня на своїй дорозі. Вона привернула увагу Мойсея, бо цього разу тернина горіла і не згорала.

Сьогодні люди хочуть використати щось надзвичайне, щоб привернути увагу інших людей. Але Бог не завжди так поступає, хоч і були моменти в житті Ісуса, коли Він творив чудеса. Найбільше чудо, яке Бог явив до людини – виявив їй вічну любов, піднявши її із рову, коли вона стає новим творінням у Христі.

Чи готові ми, щоб Бог запалив нас як ту тернину в пустелі? Щоб, подивившись на нас, люди цього світу, які гинуть в гріхах, могли сказати: «Піду подивлюся! Це інша людина, вона не подібна до нас!». Що ми скажемо, пройдучи цей земний шлях і ставши перед Богом? Чи були ми світлом для своїх сусідів? Чи бачили наші колеги по роботі Ісуса Христа через наше життя? Сьогодні є час задуматися над цим і посвятити своє життя Господу!

Коли Мойсей «загорівся» для Господа, він не був вже байдужим до людей, він заступався за них перед Самим Богом. Мойсей навіть якось наказав священику Аарону взяти кадильницю та й стати поміж живими і мертвими, аби припинити палаючий гнів Божий Свій народ, який почав винищувати. Ми тільки можемо уявити, де були б сьогодні, якби не знайшлися ці «запалені тернини», що молилися і заступалися за нас перед Богом – це наші батьки, друзі, знайомі. Станьмо й ми в проломі за наших ближніх! Здіймімо свої руки до Бога за них. Можливо, ми ще не отримали відповідь, але вона прийде, бо наш Бог є Бог незмінний, Він вчора, сьогодні і повіки Той Самий!

Александр Трофимчук (Владимир-Волынский) Александр Трофимчук (Владимир-Волынский) Павел Лаць (Владимир-Волынский) Павел Лаць (Владимир-Волынский)
А. Трофимчук

Читать стих брата

П. Лаць            

Группа =Воскресение= (Владимир-Волынский) Группа =Воскресение= (Владимир-Волынский)
"Хочу Господь Тебя любить"       

"Как прекрасны вверху небеса"

"Я бачу крізь сльози Тебе"         

"Я дякую Тобі"                               

"Я иду простирая руки"               

Читать стих сестры


17 ноября 2012 г.

Молодежное богослужение

Цієї суботи  молодь поринула в роздуми за темою "Любов", які були основані на Слові Божому, та закріплялись, дійсно, благословенними молитвами.

Немає другої книги на світі, як Біблія, яка б так досконало відкрила тему любові. Бо найдосконаліша любов – це любов Отця Небесного, яку Він показав людям  через смерть Сина Свого Ісуса Христа.

«Бог бо так полюбив світ, що Сина свого Єдинородного дав, щоб кожен, хто вірує в нього, не загинув, а жив життям вічним» (Ів.3:16)

Спаситель помер за кожну людину і цим доказав, які ми є цінні в Його очах. Його жертовна та безкорисна любов показала неперевершений приклад, як потрібно любити не тільки тих, хто нас любить, але й тих, хто вважає нас своїми ворогами.

Сьогодні людей можна поділити за типами любові, які вони мають не тільки у стосунках між собою, але й по відношенні до Бога.

1-й тип «ЛЮБОВ,  ЯКЩО…». Тобто  при такій любові ставляться певні умови до тих, кого люблять. На жаль, і деякі християни люблять Бога такою любов’ю, обіцяючи любити Його, якщо Він їм щось дасть.

2-й тип «ЛЮБОВ, ТОМУ ЩО…». Така любов тримається, допоки є за що любити. Доки є авторитет, краса, молодість, те, що минаюче в нашому житті. Більшість християн люблять і Бога такою любов’ю. Наприклад, люблять, тому що Він їх спас і благословляє у житті.

3-й тип «ПРОСТО ЛЮБОВ» або «ЛЮБОВ - І КРАПКА». Це любов, яка не має ніяких умов, яка бачить негативні риси і недоліки в людині, але погоджується з ними вжитися або разом їх змінити. Оце є любов, коли ми жертвуємо своїми інтересами, фінансами заради чийогось щастя. Хто з нас здатен так любити?

Любов Божа не дивиться на те, які ми є і що вміємо, бо Він любить нас такими, якими ми є. Христос не тільки про це говорить -  Він доказав Свою любов на Голгофському хресті  і кожного дня показує її нам.

«Дивіться, яку велику любов дарував нам Отець, щоб ми дітьми Божими звалися. Ми і є ними. І тому світ нас не знає, бо він його не спізнав.»1 Ин 3:1

Тільки тоді нам буде легко прощати і любити своїх ближніх, якщо будемо захоплюватися своїм Спасителем та цінити Його подвиг любові.

Денис Огуля Денис Огуля Павел Павел Павел Павел
Павел

Оля Оля Таня Таня Ярослав Ярошенко Ярослав Ярошенко

Читать стихи сестер
Я. Ярошенко

 


18 ноября 2012 г.

Утреннее богослужение
В собрании принял участие брат Анатолий (пастор церкви в с. Деражное, Ровенская обл.)

Алексей Сафонов

Алексей Сафонов Алексей Сафонов

Как в нашей жизни мы смотрим на окружающие нас обстоятельства или других людей, находящихся рядом с нами?

Рассуждая над этим, хочется вспомнить несколько библейских примеров. Вопрос: «Как мы представляем себе Иакова, во всяком случае, его физические данные? Библия говорит нам о его черте характера как хитрость, и сразу же представляется, что Иаков был не очень сильный человек. Нам легче представить его неприметным, невысокого роста. Но в Библии есть один эпизод, который наталкивает нас на другие мысли. Он показывает, что в некий момент сила Иакова ровнялась силе нескольких людей, которые могли бы отвалить тяжелый камень от колодезя. Об этом читаем в книге Бытие: «Когда Иаков увидел Рахиль, дочь Лавана, брата матери своей, и овец Лавана, брата матери своей, то подошел Иаков, отвалил камень от устья колодезя и напоил овец Лавана, брата матери своей» (Быт. 29:10). Второй пример: «Каким мы представляем себе Самсона, человека Божьего, судью Израиля, того, кого так сильно боялись все филистимляне?» Многие, наверное, думают, что рост у него был почти как у Голиафа. Но разве сила Самсона была в его крепких мышцах? Нет, Самсон был силен, потому что Дух Божий пребывал на нем: «И сошел на него Дух Господень, и веревки, бывшие на руках его, сделались как перегоревший лен, и упали узы его с рук его» (Суд. 15:14). Возьмем, к примеру, Саула: «Но Господь сказал Самуилу: не смотри на вид его и на высоту роста его; Я отринул его; Я смотрю не так, как смотрит человек; ибо человек смотрит на лицо, а Господь смотрит на сердце» (I Цар. 16:7). Этот библейский пример показывает нам, насколько по-разному человек и Бог могут смотреть на человека.

Как же людям иногда свойственно ошибаться, глядя лишь внешность! Это однажды произошло с Самим Сыном Божиим. Что видели люди, смотря на Иисуса Христа?

«Ибо Он взошел пред Ним, как отпрыск и как росток из сухой земли; нет в Нем ни вида, ни величия; и мы видели Его, и не было в нем вида, который привлекал бы нас к Нему. Он был презрен и умален пред людьми, муж скорбей и изведавший болезни, и мы отвращали от Него лицо свое; Он был презираем, и мы ни во что ставили Его» (Ис. 53:2-3).

Ошибаться, видя лишь внешнее, или поспешность в суждениях очень часто называют просто чертой характера того или иного человека. Но если посмотреть глубже, то способность заранее делать какие-то выводы, осуждать лежит не только в характере человека. Она лежит в его сущности, мировоззрении, в том, как он поступает, делая выбор между плотским и духовным.

Что же на самом деле привлекает человека, когда он становится судьей по отношению к другому? Еще со времен Эдемского сада это ничто иное, как желание использовать свое понимание добра и зла на практике. Новый Завет очень много говорит нам о том, чтобы мы не становились судьями. Настанет время, когда церкви дано будет право судить, но сейчас очень опасно произвольно использовать свои знания для того, чтобы становиться судьями. Здесь существует великая вероятность ошибки, потому что всегда есть то, что скрыто от человека и то, что он не может взвесить в своих суждениях.

Очень часто наша повседневная жизнь ставит нас положение микромодели того, что было в Эдемском саду – гораздо более слабое и незаметное искушение по сравнению с тем, которое было для Адама и Евы, и человек, на удивление, повторит ту же ошибку. Искушение, бывает, приходит в легкой форме, например: взять то, что плохо лежит, оценить другого человека на основе собственного понимания добра и зла. Но мы можем не знать мотивов в сердце этого человека и ошибиться в своих суждениях. Апостол Павел предостерегает:

«Посему не судите никак прежде времени, пока не придет Господь, Который и осветит скрытое во мраке и обнаружит сердечные намерения, и тогда каждому будет похвала от Бога» (1Кор.4:5).

Библия призывает нас не быть «судьями с худыми мыслями» и не основывать наши убеждения, мировоззренье и веру, глядя лишь на внешнее. Ведь только Господь знает сердечные намеренья человека и может правильно и верно судить о нем.

А. Сафонов

Сергей Тытарь Сергей Тытарь Анатолий (пастор церкви в с. Деражное, Ровенская обл.) Анатолий (пастор церкви в с. Деражное, Ровенская обл.)

Читать стих сестры
Анатолий   

Группа Группа
"Далеко, далеко"

"Весь мир театр"

Хор Хор
"Благословінням Твоїм Господь"

"Отче наш"                                           

 

Дневное богослужение

Ярослав Поступайло

Ярослав Поступайло Ярослав Поступайло

 

«А Господь ішов перед ними вдень у стовпі хмари, щоб провадити їх дорогою, а вночі в стовпі огню, щоб світити їм, щоб ішли вдень та вночі. Не відступав удень стовп хмари тієї, а вночі стовп огню з-перед обличчя народу!» (Вих.13:21-22).

Історія виходу Ізраїля з Єгипту є прообразом для нас, як християн. Перше, на що хотілося б звернути нашу увагу – це те, що Господь був завжди зі Своїм народом. Вдень Він ішов перед ними у вигляді стовпа із хмари, вночі – вогняного стовпа. Ми також «вийшли» з-під влади гріха і покликані Господом іти до неба. Бог обіцяв бути разом з нами, Він обіцяв ніколи нас не залишати, тому, важливим є, щоб ми завжди бачили перед собою Господа, як бачив народ ізраїльський.

Коли народ вирушив до Ханаану, трапилося перше випробування. Єгиптяни стали наздоганяти ізраїльтян. На Божий народ напав страх. Але Господь зробив чудо. Написано, що «рушив Ангол Божий, що йшов перед Ізраїльським табором, і пішов за ними; і рушив стовп хмари перед ними, і став за ними, і ввійшов він у середину між табір Єгипту й між табір Ізраїлів. І була та хмара і темрява для Єгипту, а ніч розсвітив він для Ізраїля. І не зближався один до одного цілу ніч» (Вих.14:19). Ангол Господній став позаду табора і єгиптяни, які вже от-от мали наздогнати Ізраїля, не змогли цього зробити. Переслідувачі перестали бачити, вони втратили ціль, адже попереду була суцільна темрява. Сам Господь став світлом для Ізраїля і вони могли слідувати далі. Так і в нашому житті: коли здається, що ворог наздоганяє, Господь стає захистом для нас. Господь вступається за вибраних Своїх!

Читаючи далі книгу Вихід, дізнаємося, що Ізраїль зіштовхнувся з наступним випробуванням: попереду море, а позаду – єгиптяни. Що робити? Той Господь, Який ішов з ними, Він знову робить чудо: води моря розступаються. «А Ізраїлеві сини йшли суходолом у середині моря, а море було для них муром із правиці їхньої та з лівиці їхньої.» (Вих. 4:29). Слава Богу! Господь не змінився. Він вчора, сьогодні й повіки Той Самий! Той Господь, Який був в Ізраїля, залишився Таким же й для нас. Більше того, ми маємо кращі обітниці. Ми маємо Святого Духа, Який не залишає нас. Слава Йому! Єдине – ми повинні завжди слідувати за Господом, бачити Його вождем перед собою і захистом позаду себе.

Сергей Дружинин Сергей Дружинин Василий Мамчич Василий Мамчич

Роман Коростель Роман Коростель Николай Каленик Николай Каленик
Р. Коростель 

Я. Поступайло

Н. Каленик        

Группа Группа

"Дай мне подойти к Тебе"

 

Вечернее богослужение


Сьогодні ввечері до нас завітала молодь із церкви "Жива надія". Вони виконали декілька пісень, після яких була сказана проповідь, що закликала усіх нас бути постійно вдячними нашому Господу.

Ярослав Ярошенко

Ярослав Ярослав

Кожного дня ми робимо певний вибір. І він може бути різний: щоденний, який не має значного впливу на життя людини (вибір, що приготувати на вечерю, що вдягнути, куди піти); довготривалий, який впливає лише на певний період життя (вибір автомобіля, будинку, навчального закладу); доленосний – саме він будує та визначає все наше подальше життя.


Нам всім відома біблійна історія про жінку, ім'я якої записане в книзі родоводу Ісуса Христа – Рут. Коли помер чоловік та два сина у її свекрухи Ноомі, вона вирішила залишитися із свекрухою. Вибір – це така ситуація, коли в людини є кілька варіантів дій. Прикладом цього є також історія з чашею Йосипа та його братами. Брати прийняли рішення: в кого буде знайдена чаша, той стане слугою Йосипу. Хоча цього ніхто не змушував братів говорити. Також ситуація з наказом Саула заборонити народу будь-що їсти протягом певного часу. Проте, його син Йонатан не знав про це рішення та скуштував мед, який знайшов у лісі. Перед Саулом стояв вибір: дотриматися царського слова чи знехтувати. Ще однією особливістю вибору є те, що він пов'язаний з болем, але разом з тим і з набуттям чогось кращого. Народна мудрість навчає: «За двома зайцями не поженешся». Людині інколи потрібно чимось жертвувати, щоб отримати щось набагато краще. Коли ізраїльський народ виходив з Єгипту, він залишив своє майно заради того, щоб потім набути більшого.


Варто пам'ятати, що ми повинні брати відповідальність за той вибір, який робимо. Часто ми хочемо, щоб хтось інший прийняв за нас рішення, тобто перекласти відповідальність на когось. Проте, це наше життя, тому тільки нам самим вирішувати, як чинити.


Вибір (чи то правильний, чи неправильний) завжди має свої наслідки. Йона вирішив не йти в Ніневію, і потрапив у черево кита. Авраам дозволив Лотові обрати землю свого подальшого проживання. Лот в результаті обрав гарні поля, пасовища, але разом з тим і гріховне місце, де втратив свою дружину. Фараон вирішив не відпускати ізраїльського народу на вимогу Мойсея, за що поплатився своїм сином та розрухою в державі.


Ми також щодня приймаємо рішення, за які несемо відповідальність. І зовсім неважливо чи це щоденне рішення, чи доленосне. Свого часу ми зробили вибір служити чи не служити Богові. Ісус понад дві тисячі років тому теж зробив вибір і залишив славу неба, померши за гріхи людей. Дуже важливо в нашому житті приймати правильні рішення, адже кожен отримає за це свою нагороду. І наостанок: «Бога бійся, й чини Його заповіді, бо належить це кожній людині! Бо Бог приведе кожну справу на суд, і все потаємне, чи добре воно, чи лихе!» (Екл.12: 13-14).

Я. Ярошенко

 

 

Денис Огуля Денис Огуля Гость Гость

Гости Гости

Группа Группа

Молодежный хор Молодежный хор

"Він прийшов"                               

"Поклоняюсь я Творцю землі"


24 ноября 2012 г. - молодежное служение

Молодежное богослужение

Виктор Куриленко Виктор Куриленко

24-го листопада відбулося незвичайне молодіжне зібрання: до нас завітав проповідник та євангеліст – Віктор Павлович Куриленко, життя якого є живим свідченням для кожного.

Повчальні настанови, яскраві приклади із Біблії, паралельно зіставлені з сучасними історіями життя людей – це все чітко було витлумачено та розкрито для всіх слухачів. Кожне слово торкалося присутніх так, ніби через  уста проповідника говорив Сам Бог.

Брат Віктор розкрив всі хвилюючі питання сучасної християнської молоді, починаючи з помислів, адже саме думка породжує слова, вчинки, характер, а в подальшому –  наше майбутнє життя. Те добре чи лихе, що ми сьогодні подумали, може залишитися відбитком в нашій долі назавжди.

 Проповідник торкнувся теми хрещення Духом Святим. Було наголошено, що таке хрещення є обов’язковою ознакою для п’ятидесятників, адже Дух Святий «є нашим заступником» (Рим. 8:26), що «закликає служити» (Дії 13:2) і Який «чує, говорить, повідомляє, наводить на правду»(Ів.16:13).

Наступне питання стосувалося 5-ої заповіді: «Шануй свого батька та матір свою, щоб довгі були твої дні на землі, яку Господь, Бог твій, дає тобі» (Вихід 20:12). Саме повага до батьків – основа нашого благополуччя. Тут спрацьовує закон сіяння і жатви – як ми чинимо зі своїми батьками, так і наші діти будуть ставитися до нас у майбутньому.

На завершення брат Віктор торкнувся теми вибору супутника життя, яка для молодих людей є актуальною. Мова йшла про те, що Бог дав людині право вибору, за допомогою якого людина сама творить свою долю.  Проте кожен може просити в Бога мудрості та видіння для здійснення будь-якого вибору, в тому числі й вибору супутника життя. Також було наголошено на тому, яким цінним для сімейного благополуччя є батьківське благословення.

І наостанку  хочеться побажати всім нам шанувати своїх батьків, слідкувати за своїми думками та просити Божої допомоги у вирішенні життєвих питань.

В. Куриленко


25 ноября 2012 г.

Утреннее богослужение

Игорь Бойко

Игорь Бойко Игорь Бойко

Иногда мы слышим, как некоторые люди говорят: «Я уже нашел Бога». Но приходилось ли нам слышать, чтобы кто-нибудь говорил: «Я уже один раз поел или попил, и мне больше не нужно этого делать». Нет, наше тело зависит от приема пищи. Рассуждая о более сокровенном – нашем духе, важно помнить, что Иисус в Своей нагорной проповеди называет блаженными тех людей, которые признают полную зависимость от Бога: «Блаженны нищие духом…». Как хотелось бы, чтоб мы каждый день искали Господа, понимая, насколько сильно нуждаемся в Нем!

«Вот, я сегодня предложил тебе жизнь и добро, смерть и зло. (Если будешь слушать заповеди Господа, Бога твоего), которые Я заповедую тебе сегодня, любить Господа Бога твоего, ходить по путям Его и исполнять заповеди Его и постановления Его и законы Его, то будешь жить и размножишься, и благословит тебя Господь Бог твой на земле, в которую ты идешь, чтоб овладеть ею; если же отвратится сердце твое, и не будешь слушать, и заблудишь, и станешь поклоняться иным богам и будешь служить им, то я возвещаю вам сегодня, что вы погибнете и не пробудете долго на земле, для овладения которою ты переходишь Иордан. Во свидетели пред вами призываю сегодня небо и землю: жизнь и смерть предложил я тебе, благословение и проклятие. Избери жизнь, дабы жил ты и потомство твое» (Втор. 30:15-19).

Ветхий Завет говорит о том, что, исполняя заповеди, можно получить благословение. Но человек, будучи не в силах исполнить Закон, оставался неблагословенным. Новый Завет же говорит о том, что Иисус Христос отдал себя в жертву за нас, чтобы мы получили благословение и имели силу для исполнения Его заповедей. Сегодня некоторые люди пытаются что-то делать, чтобы найти Бога, но Писание напоминает о том, что Бог Сам дает силы свято жить, но только после того, как человек сам этого захочет и придет к Нему.

Хлеб с небес в нашей жизни– это Слово Божье, и, чтобы нам жить, нам нужно каждый день регулярно им питаться. А чтобы это Слово действительно приносило пользу, оно должно растворяться нашей верою.

Человек сам по себе не в состоянии исполнить заповеди, поэтому ему и закрыт доступ к древу жизни. Но Иисус Христос проложил нам этот путь, подарил в изобилии Свою благодать и благословение, чтобы мы имели силы для исполнения заповедей и могли жить.

Иногда так бывает, что, когда мы избираем добро и благословение, то есть идем дорогой исполнения Господних заповедей, у нас что-то не получается: нам кажется, что мы не получаем то, что нам нужно. Но может ли человек знать, что ему действительно необходимо?

Давид был назван мужем по сердцу Бога, потому что он постоянно искал Бога. Да, в его жизни были моменты, когда он сходил с дороги послушания, но он не переставал искать Бога. Исполненный великой радостью о возвращении ковчега Господнего в скинию, Давид в своем псалме, славословя Господа, говорит: «Хвалитесь именем Его святым; да веселится сердце ищущих Господа; Взыщите Господа и силы Его, ищите непрестанно лица Его» (I Пар. 16:10-11).

Как важно сегодня не концентрировать свое внимание на проблеме, но взыскать Бога! Слово Божье призывает нас взыскать Его, когда Он близко. А Господь близко к нам, когда бывает тяжело, когда в жизни приходят проблемы.

В наших жизненных ситуациях мы не всегда знаем правильный выход или верное решение проблемы, поэтому очень хотелось бы, чтоб слова, которые апостол Павел написал к Колоссянам, всегда были в нашей памяти:

«Итак, если вы воскресли со Христом, то ищите горнего, где Христос сидит одесную Бога; о горнем помышляйте, а не о земном» (Кол. 3:1-2).

И. Бойко

Иван Загребаев Иван Загребаев Евгений Озеруга Евгений Озеруга
"Господь, Ты мой покров"

Сергей Антонец Сергей Антонец Надежда Бойко Надежда Бойко
С. Антонец

Воскресная школа Воскресная школа

Хор Хор

"Почуй мої моління"

 

Дневное богослужение

Александр Минич

Александр Минич Александр Минич

Господь любить Своїх дітей і виходить їм назустріч. Коли ми будемо слухати голос Божий, коли будемо чути, що від нас хоче Господь, будемо виконувати Його волю, тоді в нас буде дерзновіння молитися: «Боже, я все зробив по Слові Твоєму!»

Ізраїльський народ 400 років не мав своєї землі та дуже тяжко працював.Коли минув цей проміжок часу, Господь згадав обітницю, яку дав Аврааму та Якову про землю, де тече молоко та мед.

І ось настав цей день, коли Господь послав Мойсея, щоб вивести народ з Єгипту. Фараон довгий час впирався, але Бог показав там Свою славу через десять покарань. І ось ізраїльський народ вийшов з Єгипту і йшов по пустелі. Коли в них не було що їсти, Господь послав їм манну небесну. Коли в них не було що пити, Господь із скали дав їм воду, і вони пили. Проте народ всеодно нарікав на Господа, був незадоволений.Але Господь лишався вірним Своєму Слову.

Цікавим є те, що Мойсей молиться: «Боже, дай води для цього народу». Але хіба Мойсей теж не хотів пити? Він не каже: «Дай мені, бо я хочу пити, бо я йду разом із ними, і ми вже довгий час не п’ємо». Ні, Мойсей не нарікає, але вірить Господу. Він сам бачив знамена, бачив чудеса. Дуже часто люди бачать ці знамена, але все одно не вірять. Чому? Тому що в них не має спілкування з Господом.

Згадайте історію, коли помер Лазар і багач.Останнійпросить Авраама послати Лазаря на Землю, щоб покаялися брати багача. Але Авраам каже: «Якщо вони не повірять Мойсеєві та пророкам, то навіть коли із мертвих хтось воскресне, все одно не повірять.» І таку картину ми бачимо й зараз. Ми йдемо за Господом і бачимо чудеса, бачимо, коли Він благословляє, коли мертві воскресають, коли хвороби зникають, коли демони тікають. Коли ми це все бачимо, тоді віримо. Але якщо виникає якась проблема, то віра відразу зникає, як це було й у ізраїльтян.

Коли на оглядини обіцяної землі пішли 12 людей з 12 колін Ізраїлевих, 10 із них побачили там велику проблему. І лише двоє, Ісус та Халев, поклалися на Господа. Всі дивилися однаково на цей край, але бачили його по-різному(Числа 13:25-33; 14:6-9).

У кожного з нас своє життя й своя дорога. Господь свого часу вивів нас із єгипетського рабства. Ми сьогодні є Його народом. І хотілося, щоб ми завжди бачили Господа перед собою. Можливо, в нас сьогодні є якісь проблеми, труднощі, через що ми не можемо перейти. І Господь допускає такі ситуації в наше життя, так як і в життя Мойсея, в життя ізраїльського народу. Вони йшли в однакових умовах. Але хтось нарікає, а хтось прославляє Господа і далі вірить Йому. Ми бачимо із Божого Слова, що усі ті, хто нарікали на Господа, усі вони загинули, не ввійшовши до обітованої землі.

Сьогодні диявол намагається вкрасти, вбити і погубити. Він, як рикаючий лев, ставить нам перешкоди на дорогах. Можливо, води в нас не вистачає. Господь допускає це в нашому житті. Нам потрібно дивитися на іншого Лева від коліна Іудиного, Який прийшов, щоб спасти, простити гріхи, допомогти. Якщо ми будемо триматися Його і дивитися на Нього, то будемо перемагати. А для цього нам потрібна сила, для цього нам потрібне спілкування з Господом. Тільки тоді, коли ми вберемося у Божу зброю, ми зможемо перемагати.

А. Минич

Александр Кимнач Александр Кимнач Сергей Антонец Сергей Антонец
А. Кимнач   

С. Антонец

Группа Группа

"Хвалите, хвалите Бога небес"

"Мне хорошо в доме Твоем"      

"Всем сердцем и душой"           

 

Вечернее богослужение

Сергей Тытарь

Сергей Тытарь Сергей Тытарь

Темою проповіді є слова-синоніми - «Змагання, спори, суперечки», про що писав апостол Павло до Тита: «Вистерігайтесь нерозумних змагань, і родоводів, і спорів, і суперечок про Закон, - бо вони некорисні та марні» (Тита 3:9).  Це послання писалося Павлом як для Тита, так і для вже зрілої церкви, проте воно актуальне і для нас. Апостол закликає нас остерігатися, утікати чи ухилятись  спорів. Але чи справді вони такі небезпечні? Розглянемо кілька причин, чому християни повинні вистерігатись суперечок.

В 9-му вірші апостол має на увазі суперечки між віруючими людьми про Закон Божий. Інколи нам може здаватися, що така «духовна» суперечка – це ствердження Слова Божого, проте це не так. Це свідчення тілесності людини, а не духовності, які б глибокі теми не піднімалися: «Бо коли заздрість та суперечки між вами, то чи ж ви не тілесні, і хіба не по-людському робите? (1Кор. 3:3)».

Звідки взагалі з’явилася суперечка? Вона походить від бажання перемагати, яке характерне кожній людині. І практично завжди людина отримує моральне задоволення, коли вона виявилася права. Сама ж суперечка ще є азартом . Прикладом цього можуть бути історії  Юдиних царів Амація та Йосія. Амація мав все: благополуччя в краї, силу, могутність, визнання. Проте йому було цього мало, і він вирішив помірятися силою з ізраїльським царем Йоашем. В результаті військо Амації було вщент розбите, а край пограбований. Якщо говорити про Йосію, то тут історія подібна. Йосія пішов на прю з єгипетським царем, що призвело до загибелі першого.

Існує такий вислів: «У суперечці народжується істина». Але він не відповідає дійсності. Істина вже існує в Слові, в Господі, і людина може тільки пізнавати цю істину, а не народжувати її. Під час суперечки відбувається зовсім не обмін думками, як це прийнято вважати, а війна думок. Адже в такій ситуації не цікаво, які аргументи наводить опонент, тут головне – перемога. До того ж, існує істотна різниця між звичайним висловлюванням своїх думок та тим вогнем, який розпалюється в серці під час спору.

Суперечка – це інфекційна хвороба, яка здатна повністю заражати людину. В посланні до Тимофія 6:4 Павло пише:  «Той згордів, нічого не знає, але захворів на суперечки й змагання, що від них повстають заздрість, сварки, богозневаги, лукаві здогади…».  А наслідки такого захворювання, як бачимо, дуже невтішні. Саме тому на цю тему в Біблії, зокрема в Новому Заповіті, так багато написано.

Ще одним цікавим фактом є те, що суперечка є шкідливою не лише опонентам, але й слухачам: «Нагадуй про це й заклинай перед Богом, щоб не сперечались словами, бо ні на що воно, хіба слухачам на руїну».  Апостоли: Павло, Степан та інші, навіть Сам Ісус ніколи не сперечалися з іншими, хоча і виникали різні провокаційні ситуації. Проте вони розуміли, що будь-які суперечки не призведуть до чогось хорошого.

І насамкінець хотілося б дати пораду словами Павла: «Вистерігайтесь нерозумних змагань, і родоводів, і спорів, і суперечок про Закон, - бо вони некорисні та марні (Тита 3:9)».

С. Тытарь

Денис Огуля Денис Огуля Василий Мамчич Василий Мамчич Роман Коростель Роман Коростель
В. Мамчич     

Р. Коростель

Молодежь Молодежь
"В Твоему домі Господи"

Обновлено 07.05.2013 13:15
 

Календарь

Как нас найти