| Июнь 2010 |
 |
| Новости - Архив новостей |
| Автор: Administrator |
| 01.07.2010 13:00 |
|
6 июня Утреннее богослужение Борис Порфирович Мозговой
«Господи, хто може перебувати в наметі Твоїм? Хто мешкати може на святій Твоїй горі? Той, хто в невинності ходить, і праведність чинить, і правду говорить у серці своїм» (Пс.14:1,2).
Хто може піднятися на святу гору Божу і ввійти в Його дім, поринути повністю у Святе Святих? Відповідь дана конкретна і точна: той, хто ходить непорочно, свято, богобійно. З такими людьми Бог працює, і успіх такої праці є великий і очевидний. Ми співаємо: «Возведи меня во Святое Святых...» Це занадто цінно, приступати до цього потрібно з Божим страхом. Коли ми ввійдемо в Святе Святих і Божа присутність наповнить нас , одних вона зцілить, укріпить - інші ж можуть прийняти це собі на осуд. Господь є вогонь палаючий, що пожирає. Але, якщо це Святе Святих, не бійтесь цього огню : він не спалить. А якщо і спалить , то тільки зайве в нашому серці.
Як же нам увійти в присутність Господню? Автор говорить: «Омой меня внутри, извне. И, если надо, плавь в огне, чтоб сердца грех на самом дне был удален совсем во мне». Хто може зробити нас гідними для зустрічі з Ним? Тільки Бог може сотворити це - очистити наше серце. Якщо ми ходимо у світлі, подібно як Він у світлі, тоді Кров Ісуса Христа очищає нас від усякого гріха. Тільки чисті серцем Бога побачать. Святість не припускає ніяких компромісів з гріхом. Святість - це чудовий дарунок неба. Господь ревнує по святих Своїх, Він хоче говорити з ними сьогодні. Тому нехай Бог допоможе на кожному місці показувати безпомилковий образ нашого життя. Сергей Антонец
«Посему, кто будет есть хлеб сей или пить чашу Господню недостойно, виновен будет против Тела и Крови Господней. Да испытывает же себя человек, и таким образом пусть ест от хлеба сего и пьет из чаши сей. Ибо, кто ест и пьет недостойно, тот ест и пьет осуждение себе, не рассуждая о Теле Господнем. От того многие из вас немощны и больны и немало умирает. Ибо если бы мы судили сами себя, то не были бы судимы. Будучи же судимы, наказываемся от Господа, чтобы не быть осужденными с миром» (1Кор.11:27-32).
Иисус Христос пострадал за грехи всего мира. Он смирил Себя и был послушным до смерти, и смерти крестной. В чем ты себя смирял в своей жизни? В чем ты себя, возможно, изнурял, чтобы быть послушным Христу?.. Христос научает нас смирению, которое приводит к послушанию Господу. Только лишь смиренный человек, понимающий, что он делает и ради чего делает, способен услышать, что Дух Святой говорит церкви. Всякий, кто придет на суд, не скажет Иисусу, что не знал или не понимал этого. У каждого из нас есть совесть, которая судит нас. Человек не способен без воли Отца делать что-то доброе. Все заключены под грехом для того, чтобы верою в Иисуса Христа быть помилованными. Бог дает каждому из нас возможность расположить свое сердце, смириться и попросить прощения во имя Иисуса Христа. Пусть это будет скорбь и плач твоего сердца о потерянном времени. Иисус дает возможность освятиться, очиститься в Его присутствии, чтобы без страха и сомнения взять хлеб и чашу с вином. Пусть каждый из нас, не оправдывая свои беззаконные поступки, смиряясь перед Богом, призовет Его святое имя и совершит вечерю любви достойно. Прослушать проповедь С. Антонца (4,21 МБ)
Прослушать песню хора "Тивериада" (2,45 МБ) 7 июня Молитвенное собрание прошло с участием сводного хора регентов из Ровенской области.
13 июня Утреннее богослужение
Вечернее богослужение Максименко Александр В Біблії ми знаходимо досить багато фактів про народження і служіння Івана Хрестителя. «Сказали ж йому: Хто ж ти такий? щоб дати відповідь тим, хто послав нас. Що ти кажеш про себе самого? Відказав: Я голос того, хто кличе: В пустині рівняйте дорогу Господню, як Ісая пророк заповів» (Iв.1:22,23). Викриваючи безбожні вчинки вояків, митарів і фарисеїв, Іван не боявся сказати навіть цареві про його гріх. Іван виконував волю Божу, проявляючи вірність, незважаючи ні на що. Це коштувало йому життя. І, можливо, тоді, коли він опинився у в’язниці, у нього виникло питання про Христа і він посилає до Нього своїх учнів, які запитують: «Чи Ти Той, Хто має прийти, чи чекати нам Іншого?» Ці слова можна зрозуміти так:«Христос, чи Ти не забув, що я тут знаходжусь?» Але Господь відповідає: «Блаженний, хто через Мене спокуси не матиме!» В житті Івана відбулося те, на що він не заслуговував, але він залишився вірним до кінця. «І багато до Нього приходили та говорили, що хоч жадного чуда Іван не вчинив, але все, що про Нього Іван говорив, правдиве було. І багато-хто ввірували в Нього там» (Iв.10:41,42). Біблія говорить про Івана, що він був сповнений Духа Святого від самого народження. Разом з тим Писання говорить, що жодного чуда він не вчинив. Невже таке може бути: сповнений Духа Божого чоловік не вчинив жодного чуда? Виявляється : може. Річ була в тім, що люди, які бачили його життя і чули його проповідь, могли сказати: «Все, що він сказав про Христа, воно було істинне». Як важливо нам зрозуміти своє призначення на цій землі. Можливо, ти не маєш дару пророцтва, зцілення, але бути сповненими Духа Святого мають бути всі віруючі в Христа. І саме проповідувати – це наш спільний обов’язок. Що відображаю я своїм життям? Іван був в певному місці, він навчав, свідчив, проповідував про Месію, і його там не стало. Але пізніше прийшов Христос на те місце, де служив Іван, і люди, які чули Івана, повірили в Христа. Він підготував серця людей, щоб вони були здатні прийняти Господа. Іван сіяв Слово в правді та істині. Це може робити людина, коли вона перебуває в присутності Духа Божого, коли вона навчена від Нього. Нехай Бог допоможе нам сіяти правдиве Слово, яке могло б приводити душі до Христа.
20 июня Утреннее богослужение
Вечернее богослужение
27 июня Утреннее богослужение
Прослушать песню хора "Єдиному, Предвічному" (1,93 МБ)
Вечернее богослужение
|
| Обновлено 01.08.2010 13:08 |
На последней вечере Иисусу нужно было донести ученикам смысл всего Своего земного служения. В сознании учеников были все прежние беседы с Ним. Они видели раньше, как хромые вставали, прокаженные очищались, слепые прозревали, немые начинали говорить, они видели, как умерший Лазарь выходил из гроба. Но во время пасхальной трапезы у них никак не вмещалось то, что Иисус говорил, что Он делал : омовение ног, слова, сказанные Петру, слова о том, что Он знает предателя Своего, который без зазрения совести принял кусок из Его рук. Евангелисты описывают эту вечерю шаг за шагом, но только Апостол Павел разъясняет всю важность того, что происходило :
