Как нас найти

Март 2016 Печать
Новости - Архив новостей
Автор: Administrator   
01.04.2016 00:00

6 марта 2016 г.

Утреннее богослужение

Николай Владимирович Каленик

Николай Каленик Николай Каленик

Ми прийшли сьогодні, щоб нагадати про смерть нашого Господа Ісуса Христа. Якщо ми звикли до Голгофи, то ми стали релігійними людьми. Якщо нагадування про смерть та страждання Ісуса не торкаються нашого серця, нам треба піти на Голгофу. Давайте подивимося на Того, Хто був розіп'ятий за наші гріхи.

Будучи в тілі, Ісус розумів: це будуть страждання, які Ісус буде Сам проходити. Христос взяв на Себе наші гріхи і наші немочі, в ранах Його наше вздоровлення.

Подумайте про Того, Хто перетерпів такі знущання над собою.

Ці думки нехай спонукують нас до подяки Ісусу. Не просто плакати і жаліти: ой, що ж це сталося з Христом, але бути вдячними нашому Господу, бо Він за нас помер! Він прийшов на землю, став людиною, заступився за нас.

Ми здатні забувати деякі речі, які Бог робить в нашому житті. Але Голгофу християнин не повинен забувати ніколи! Щоразу, коли ми приходимо до Голгофи, ми дивимося на Того, Хто був розіп'ятий. Його Кров очищає від всякого гріха! Це не просто слова! Якщо навіть сьогодні тебе щось турбує, прийди на Голгофу, прийди до Того, Хто був розп'ятий.

Це моя вина спонукала Ісуса піти на хрест. Це твоя вина. Це твоє і моє місце було на хресті. Він прийшов, щоб розірвати те, що відділяло нас з Богом. І Христос це зробив. Хто це може зрозуміти до кінця? Син Божий висів на хресті, Він віддав Своє життя за кожного з нас!

Як вони ж споживали, Ісус узяв хліб, і поблагословив, поламав, і дав їм, і сказав: Прийміть, споживайте, це тіло Моє! І взяв Він чашу, і, вчинивши подяку, подав їм, і пили з неї всі. І промовив до них: Це кров Моя Нового Заповіту, що за багатьох проливається (Від Марка 14:22-24).

Сьогодні ми будемо брати хліб і цей хліб стане частиною нас. Господь так близько хоче бути із Своїм народом, із Своїм творінням.

Наше життя сховане в Ісусі Христі, без Нього в нас нема майбутнього.

Не звикайте до хлібопереломлення! Не робіть це як звичний обряд! Хай завжди перед нами буде Ісус Христос і притому розіп'ятий!

Якщо ми не будемо цінувати те, що відбулося на хресті, все інше не матиме значення.

Тобі подаровано життя через Ісуса!

Коли береш чашу з вином, подякуй Богу, що ти омитий кров'ю Ісуса! Пам'ятай, що ти в завіті з Ісусом Христом – і Його смерть стала основою цього завіту!

Н. Каленик

 

Ярослав Поступайло Ярослав Поступайло Сергей Антонец Сергей Антонец
С. Антонец

Группа Группа
"Видна из города та тёмная гора"

Хлебопреломление Хлебопреломление
Хор Хор

"Свят, свят"            

"О, як прискорбно"
 

 Дневное богослужение

Сергей Мозговой Сергей Мозговой Надежда Надежда

alt alt Назар Зозуля Назар Зозуля
"Крест на горе"

Н. Зозуля          

alt alt alt alt Алексей Сафонов Алексей Сафонов
А. Сафонов

Группа Группа
"Никогда не завидуй птицам"

Хор Хор

 

Вечернее богослужение

Сергей Каленик Сергей Каленик Давид Давид
"Дом, который стоит на холме"

Андрей Дежнюк Андрей Дежнюк alt alt Богдан Богдан
А. Дежнюк

Богдан      

Настя Настя Ярослав Поступайло Ярослав Поступайло Александр Максименко Александр Максименко
"Как можно идти во тьме"

Я. Поступайло                   

 


13 марта 2016 г.

Утреннее богослужение

Нас посетил сводный хор выпускников музыкального факультета Ровенской Духовной Семинарии.

Александр Третяк 

Гости из семинарии Гости из семинарии

Поздоровлює вас Епафрас, що з ваших, раб Христа Ісуса. Він завжди обстоює вас у молитвах, щоб ви досконалі були та наповнені всякою Божою волею.І я свідчу за нього, що він має велику горливість про вас та про тих, що знаходяться в Лаодикії та в Гієраполі. [...] І як буде прочитаний лист цей у вас, то зробіть, щоб прочитаний був він також у Церкві Лаодикійській, а того, що написаний з Лаодикії, прочитайте і ви (До Колоссян 4:12-16).

І до Ангола Церкви в Лаодикії напиши: Оце каже Амінь, Свідок вірний і правдивий, початок Божого творива: Я знаю діла твої, що ти не холодний, ані гарячий. Якби то холодний чи гарячий ти був! А що ти літеплий, і ні гарячий, ані холодний, то виплюну тебе з Своїх уст... Бо ти кажеш: Я багатий, і збагатів,і не потребую нічого. А не знаєш, що ти нужденний, і мізерний, і вбогий, і сліпий, і голий! (Об'явлення 3:14-17)

Апостол Павло сидить в тюрмі і пише листи – потішає братів, церкви. Якщо вам здається, що ви так сильно страждаєте, подивіться на Павла – як сильно він в немочах служить іншим. Здавалося б, такі важкі обставини, а він підбадьорює! Епафрас молитвою обходить свою церкву, кожен дім, обстоює в молитві своє місто! «Він завжди обстоює вас у молитвах, щоб ви досконалі були та наповнені всякою Божою волею».

Сьогодні церква як ніколи потребує мужів молитви. Тих, хто обстоюватиме в молитві одне одного.

Слухайтесь ваших наставників та коріться їм, вони бо пильнують душ ваших, як ті, хто має здати справу. Нехай вони роблять це з радістю, а не зідхаючи, бо це для вас не корисне (До Євреїв 13:17).

Коли пастор згадує про вас, він радіє чи зітхає? Цінуйте тими, хто є ваші, бо вони найкращі.

Павло свідчить про Епафраса, що він обходить молитвами набагато далі свого міста. А нам дай, Боже, хоча б Київ обійти. Про тих «тепляків», лаодикійців Епафрас вимолює.

Бог бажає від нас, щоб ми стали мужами молитви, як був Епафрас. Щоб ми не занепадали ні в якій ситуації, навіть якщо ми в тюрмі, навіть якщо на одрі хвороби, де б ми не були, Бог може використати нас. Бог бажає, аби наші вуста були джерелом води холодної або води гарячої. З холодної води ми можемо втамувати спрагу, з гарячої води можемо зробити смачно поїсти, а з теплої води користі майже ніякої. Яка користь з тебе в церкві сьогодні? Чи твої слова ллються як вода жива? Чи задовольняє твоє життя Бога і людей? Сьогодні час переосмислити, переоцінити, переставити акценти, пріоритети. Бог хоче тебе використовувати, але чи ти готовий?

 Александр 

Гости из семинарии Гости из семинарии Гости из семинарии Гости из семинарии Гости из семинарии Гости из семинарии

Гости из семинарии Гости из семинарии Гости из семинарии Гости из семинарии
Александр

Гости из семинарии Гости из семинарии
"Время бежит"

Гости из семинарии Гости из семинарии

Сводный хор Сводный хор
"Хай вся земля співає хвалу"         

"Помилуй мене Господи"                

"Умолкните предо Мной острова"

"Вірую"                                                  

"Встає над землею спасіння зоря"

Сводный хор Сводный хор

Загрузить фото большого размера

 

 Дневное богослужение

alt alt Благословение ребенка Благословение ребенка

alt alt Александр Власик Александр Власик Ярослав Поступайло Ярослав Поступайло

Группа Группа
"Слышал ли ты голос в ночи"

 

Вечернее богослужение

Илья Дацкий

Илья Илья

Блажен народ, у которого Господь есть Бог (Псалтирь 143:15).

Ми з вами є щасливими, тому що Господь – то наш Бог!

Итак прежде всего прошу совершать молитвы, прошения, моления, благодарения за всех человеков, за царей и за всех начальствующих, дабы проводить нам жизнь тихую и безмятежную во всяком благочестии и чистоте, ибо это хорошо и угодно Спасителю нашему Богу, Который хочет, чтобы все люди спаслись и достигли познания истины (Первое послание к Тимофею 2:1-4).

Дуже часто ми розуміємо, що нам потрібно молитися, проте не завжди так робимо. Як важливо цінувати молитву і дійсно мати цю розмову з Богом. Ми з людиною не завжди можемо відчувати таку легкість, як при розмові з Богом.

Луки 18 розділ описує притчу про несправедливого суддю та вдову.

Сказал также им притчу о том, что должно всегда молиться и не унывать... (Св. Евангелие от Луки 18:1)

В нашому тілі ми є немічні, і коли нам доводиться впродовж довгого часу робити одну й ту саму річ, то не є просто. І молитися постійно за щось не є просто. Але Христос не казав: «Помоліться ось один раз, і все буде гладко!» Біблія нас вчить постійно молитися і не занепадати духом. І треба молитися про те, щоб нам бути сильними в молитві. Бог навіть в цьому дає силу.

Даниил же, узнав, что подписан такой указ, пошел в дом свой; окна же в горнице его были открыты против Иерусалима, и он три раза в день преклонял колени, и молился своему Богу, и славословил Его, как это делал он и прежде того (Даниил 6:10)

Ми знаємо продовження цієї історії. І знаємо, що Даниїл шукав мудрості тільки в Бога. Даниїл молився кожного дня три рази. Як добре було б, аби Даниїл був прикладом для нас в молитві.

Перебуваймо в молитві повсякчас, тому що тільки в ній сила для нашого життя!


И. Дацкий

alt alt alt alt

alt alt alt alt alt alt

alt alt Ирина Скидан Ирина Скидан Алексей Сафонов Алексей Сафонов
"По страницам Библии старой"

А. Сафонов                                     

Группа Группа

Молодежный хор Молодежный хор

 


20 марта 2016 г.

Утреннее богослужение

Соловий Роман Павлович 

Соловий Роман Павлович Соловий Роман Павлович

Отож, зодягніться, як Божі вибранці, святі та улюблені, у щире милосердя, добротливість, покору, лагідність, довготерпіння. Терпіть один одного, і прощайте собі, коли б мав хто на кого оскарження. Як і Христос вам простив, робіть так і ви! А над усім тим зодягніться в любов, що вона союз досконалости! (Кол. 3:12-14)

Павло говорить нам про реальність, яка існує між віруючими людьми. Серед християн бувають ситуації, коли стосунки руйнуються, коли хтось когось ображає, чи хтось тримає на когось образу. Гармонія між християнами руйнується, але погляньмо чи може ця гармонія впливати на служіння церкви.

Наприклад, коли християнин приходить до церкви і бачить, що місце, на якому він зазвичай сидить, кимось зайняте. Іноді ми можемо зробити з цієї ситуації справжню проблему, яка може призвести до недобрих наслідків. Але буває й гірше, хтось наносить нам серйозну кривду, що ж тоді робити. Відповідь на це питання полягає у одному слові "прощення".

І побачили Йосипові брати, що вмер їхній батько, та й сказали: А що як зненавидить нас Йосип, і справді верне нам усе зло, що ми йому були заподіяли? І переказали вони Йосипові, говорячи: Батько твій заповів був перед своєю смертю, кажучи: Отак скажіть Йосипові: Прошу, вибач гріх братів твоїх та їхню провину, бо вони тобі зло були заподіяли! А тепер вибач гріх рабам Бога батька твого! І заплакав Йосип, як вони говорили до нього... І пішли також браття його, і впали перед лицем його, та й сказали: Ось ми тобі за рабів! А Йосип промовив до них: Не бійтеся, бо хіба ж я замість Бога? Ви задумували були на мене зло, та Бог задумав те на добре, щоб зробити, як вийшло сьогодні, щоб заховати при житті великий народ! А тепер не лякайтеся, я буду утримувати вас та дітей ваших! І він потішав їх, і промовляв до їхнього серця (Бут. 50:15-21)

Яких би страждань ми не зазнали в світі чи церкві, ніхто з нас не пережив того, що пережив Йосип. Йосип, якому його батько Яків хотів дати особливу любов, зазнав заздрості і зла зі сторони рідних братів. І як результат, Йосип був проданий у рабство. Далі в Біблії ми читаємо історію про перебування Йосипа в рабстві. Особливо варто звернути увагу на той момент, коли настав голод і брати Йосипа прийшли в Єгипет за хлібом. Брати дізнавшись, хто перед ними, страшно злякалися, адже Йосип мав можливість для того, щоб помститися братам. Але Йосип не робить цього, а забирає батька й братів до Єгипту. Але ось настає момент, коли Яків помирає. У братів Йосипа закрадається думка, що ось Яків помер і тепер Йосип забажає нам помститися. Але Йосип цього не зробив. Чого має навчити нас, як християн, ця історія?

По-перше, прощення може бути довгим процесом. Не так легко пробачити, як здається. Господь не засуджує нас за те, що в нас іноді не вистачає сили комусь щось пробачити. І не треба робити вигляд і говорити, що ти пробачаєш, коли на серці залишається образа. Необхідно молитися до Бога і просити Його допомогти пробачити своєму кривднику. По-друге, прощення не залежить від визнання провини. Брати Йосипа жодного разу не вибачилися перед Йосипом. Ми повинні пробачати незалежно від того, просили в нас пробачення чи ні. Іноді це взагалі необхідно, адже бувають випадки коли під час того, коли людина починає просити вибачення, починається з'ясування стосунків, в ході якого можуть згадатися попередні образи, і ситуація сильно загостриться. Іноді минуле, необхідно залишити в минулому. Що ж тоді таке прощення?

Прощення — це наша відмова від права на помсту людині. Ми віддаємо цю ситуацію в Божі руки. Коли ми прощаємо, ми відмовляємося відплачувати людині злом на зло. Але прощення не завжди означає забути. Іноді можна почути слова: "Ти мені простив, чому ти мені цього не забув?" Є речі, які ми не можемо забути в одну мить, на це потрібен час. Прощення — це відмова жити у минулому. Якщо ми простили людині, то ми не маємо пригадувати їй її помилки чи вчинки, які нас скривдили. Бо це може призвести до того, що вогонь ворожнечі може запалати знову. Прощення не означає повернення довіри. Бог дав на розум, щоб ми ним користувалися. Людину, яка образила нас, ми повинні пробачити, а вона повинна знову заслужити нашу довіру. Простити не означає виправдовувати вчинки людини. Не потрібно шукати пом'якшуючих обставин. Також прощення не означає звільнення від відповідальності.

Як нам прощати? Прощати набагато легше, коли ми розуміємо, що наше життя в Божих руках. Не Бог спонукав братів Йосипа продавати Йосипа до рабства, не Бог дав братам Йосипа зло в серці. Бог не є автором зла, але Бог має силу злі вчинки інших людей повернути на добро. Минуле не можна змінити, але Бог здатний з будь-якої трагедії нашого життя зробити щось прекрасне, коли ми довіряємо Йому. Біблія розповідає нам історію про дівчинку, яка потрапила в рабство у чужій країні. Вона могла сховати в своєму серці те зло і ті образи, які були в неї, але коли її володар Неєман захворів, ця дівчинка проявила любов і розповіла йому про те, що він має можливість отримати зцілення. Ми маємо усвідомлювати, що Бог має план на наше життя. Простити означає не лише відмовитися від помсти, але й робити добро для людей, що нас ображали. Це не просто, але іноді іншого шляху немає. Бог хоче, щоб ми пробачали наших кривдників.

Ми маємо вибір. Йти по життю з накопиченими образами, які будуть негативно впливати на наше життя або віддати їх у Божі руки, залишити минуле в минулому і йти далі. Тільки Бог може дати нам силу пробачати іншим не лише на словах, але й на ділі. Ми маємо прощати, бо Бог пробачив нам.

Р. Соловий

Тамара Тамара Николай Каленик Николай Каленик

Таня Таня

Подростки Подростки

Дети Дети

Хор Хор
"Он Иегова"                 

"Боже, рано услышь"

 

Дневное богослужение

Андрей Дежнюк 

Андрей Андрей

І маю надію я в Бозі, чого й самі вони сподіваються, що настане воскресення праведних і неправедних (Дії Апостолів 24:15).
Ці слова апостол Павло говорить до Фелікса, намісника римської влади.
В кожного з нас прийде час, коли ми помрем, але наша душа не пропаде, не зникне, з нею нічого не станеться. Вона все одно буде вічна. Ми безсмертні незалежно від того, святі ми, чи грішні. Й апостол Павло говорить, що настане те воскресіння з мертвих для праведних і неправедних. Настане воскресіння з мертвих для тих, хто ходить в церкву, і тих, хто до неї не ходить, і для пастора настане воскресіння з мертвих, і для того, хто проклинав того пастора, для людей, які намагаються виконувати волю Божу, і не намагаються – для всіх настане воскресіння з мертвих.
Дні літ наших у них – сімдесят літ, а при силах – вісімдесят літ. І гордощі їхні – страждання й марнота, бо все швидко минає, й ми відлітаємо (Пс.89:9-10).
Тут написано, що дні нашого життя короткі: сімдесят років, вісімдесят років, і швидко ми помираємо. Яків пише: «... яке ваше життя? Оце пара, що на хвильку з'являється, а потім зникає» (Як.4:10) .
Ці дві думки про те, що наша душа безсмертна і що життя наше короткочасне, хотів би поєднати. Коли люди говорять, що в них багато часу, з чим це у вас асоціюється? Для мене це – «не поспішай». Одна думка, яка пише, що буде кінець світу, означає, що буде кінець часу. Це складно уявити. Нам легше уявити, що часу буде дуже багато: мільярди років, трильйони років. Але кінець цього часу буде. А ми, як вічні, маємо цього часу безліч, але, насправді, часу в нас небагато за життя. Час, даний нам на землі, це короткий час, як пар з'являється на малий час, даний для того, щоб визначити, як же ми будемо проводити ту вічність. Є такий вислів: «Летить не час, летимо ми». Бо часто кажуть, час летить, а ми ніби як незмінні. Але коли ми задумаємося, що ми летимо, тоді це наштовхує на думку, що не так безвідповідально його варто проводить.
Але ви - вибраний рід, священство царське, народ святий, люд владности Божої, щоб звіщали чесноти Того, Хто покликав вас із темряви до дивного світла Свого (2 Петр. 2:9).
Часто я це місце чув і сам його багато разів читав. І в ньому говориться про те, що нас Бог вибрав. Але часто я не помічав, для чого Він вибрав нас. І тут написано: «...щоб звіщали чесноти Того, Хто покликав вас...». Зміст життя людини має бути гідний життя людини.
... я женусь до мети за нагородою високого поклику Божого в Христі Ісусі (Фил. 3:14).
Апостол Павло говорить, що він не просто проживає свій час: покаявся і чекає, коли настане його смерть. Навпаки, він говорить: «я женусь до мети за нагородою...». Це стало змістом його життя. Не просто проводити час, як його проводили інші люди, не задумуючись над цим.
Багато-бо хто, що про них я вам часто казав, а тепер говорю навіть плачучи, поводяться, як вороги хреста Христового. Їхній кінець – то загибель, шлунок – їхній бог, а слава – в їхньому соромі... Вони думають тільки про земне! (Фил. 3:18).
Апостол зазначає, що люди поводяться, як вороги хреста Христового. Вони не просто є ворогами хреста Христового, вони поводяться так.
Матеріальне на нас тисне: кожного ранку ми прокидаємося, треба йти на роботу. І ми розуміємо, якщо ми не будемо працювати, нам не буде де жити і за що їсти. Людей не потрібно спонукати, що матеріальним потрібно займатися. Але так хотілося пам'ятати про ці дві речі: життя наше коротке (не залишати на завтра те, що можеш зробити сьогодні) і що ми – вічні (щось вдень зробити так, щоб вічність проводити по-іншому).
І так хотілося б, щоб зміст нашого життя був трохи вищий, ніж дбати про матеріальні речі.
Щоб змінити зміст нашого життя Ісус говорить: «Шукайте перш за все Царства Божого». Хотілося б, щоб ці Слова не лишились на рівні інформації. «Шукайте перш за все Царства Божого» - це означає жити за правилами, які існують у Царстві Божому.
Добре було б, що коли в нас запитають, що змінилося в нашому християнському житті, ми могли назвати не лише те, скільки разів ми були в служінні, прочитали Біблію, але хотілося б, щоб ми дійсно зростали як християни, щоб слова «Шукайте перш за все Царства Божого» були в нашому серці, щоб ми кожного дня знаходили той час шукати Боже Царство, знаходили час змінювати себе, аналізувати своє життя, щоб ми собі самі могли сказати, що знаємо Бога, що ми ближче до Нього. Не варто зациклюватися на житті до покаяння і після покаяння.
Життя у християнстві і Бозі може зростати і після покаяння, і до смерті. Дуже хотілося б, щоб ми зростали у Бозі, змінювалися, щоб не лише матеріальні речі володіли нами. Будемо жити пам'ятаючи, що після смерті наступить вічність, яку ми будемо проводити. Пам'ятайте завжди, що ви – безсмертні. Ваше тіло помре, але душа ваша вічна. Життя коротке, як «... пара, що на хвильку з'являється, а потім зникає...». І протягом цієї короткої миті нам потрібно вирішити, як же ми ту вічність будемо проводити, і щоб ми жили з такою думкою, якою живе апостол Павло: «... я женусь до мети...».
А. Дежнюк

 

Александр Килмач Александр Килмач Роман Роман Игорь Игорь
Роман

Благословение детей Благословение детей

Группа Группа

 

Вечернее богослужение

Николай Николай Ирина Ирина

Читать стих Ирины

Роман Коростель Роман Коростель Оля Попович Оля Попович
Р. Коростель

Читать стих Оли

Диана Максименко Диана Максименко Юля Юля
"Не завжди так буде"

Руслан                         

Читать стих Юли

Давид Давид Андрей Андрей Обрученная пара (Александр и Илона) Обрученная пара (Александр и Илона)
"В Твоих руках"

Хоор Хоор
"Он Царь стихий"

 


27 марта 2016 г.

Утреннее богослужение

Павел Озеруга

Павел Озеруга Павел Озеруга

«Еще слышали вы, что сказано древним: не преступай клятвы, но исполняй пред Господом клятвы твои. А Я говорю вам: не клянись вовсе: ни небом, потому что оно престол Божий; ни землею, потому что она подножие ног Его; ни Иерусалимом, потому что он город великого Царя; ни головою твоею не клянись, потому что не можешь ни одного волоса сделать белым или черным. Но да будет слово ваше: да, да; нет, нет; а что сверх этого, то от лукавого» (Св. Евангелие от Матфея 5:33-37)

Сьогодні ми можемо спостерігати, що люди перестали довіряти одне одному. Ми не можемо довіряти людському «так» або «ні». Ми прагнемо отримати певні гарантії того, що сказане слово буде дотримане. Часто таке трапляється серед християн, хоча насправді такого не має бути.

В Старому Заповіті ми читаємо про те, що після гріхопадіння люди часто підтверджували свої слова,  даючи різного роду клятви, встановлюючи пам'ятники. Ми, як люди, що живуть в цьому світі, часто потрапляємо в ситуації, в яких ми повинні давати чіткі відповіді і обіцянки. Біблія закликає нас говорити лише правду, бо кожна людина буде відповідати за праведність своїх слів перед Богом. Старий Заповіт повний місць, де люди давали обіцянки, які повинні були виконувати, іноді ці обіцянки призводили до небажаних наслідків. Біблія вчить нас: якщо обіцяєш, то виконуй, а інакше — не обіцяй.

В Новому Заповіті Ісус Христос чітко говорить, щоб ми не клялися, тому що ніщо не належить нам. Ми не можемо впливати на події, які відбуваються навколо нас.

«Не торопись языком твоим, и сердце твое да не спешит произнести слово пред Богом; потому что Бог на небе, а ты на земле; поэтому слова твои да будут немноги. Ибо, как сновидения бывают при множестве забот, так голос глупого познается при множестве слов. Когда даешь обет Богу, то не медли исполнить его, потому что Он не благоволит к глупым: что обещал, исполни. Лучше тебе не обещать, нежели обещать и не исполнить» (Екклесиаст 5:1-4).

Ми повинні бути обережними з власними обіцянками. Краще нічого не пообіцяти, ніж пообіцяти і не виконати.

«Теперь послушайте вы, говорящие: «сегодня или завтра отправимся в такой-то город, и проживем там один год, и будем торговать и получать прибыль»; вы, которые не знаете, что случится завтра: ибо что такое жизнь ваша? пар, являющийся на малое время, а потом исчезающий. Вместо того, чтобы вам говорить: «если угодно будет Господу и живы будем, то сделаем то или другое», — вы, по своей надменности, тщеславитесь: всякое такое тщеславие есть зло. Итак, кто разумеет делать добро и не делает, тому грех» (Послание Иакова 4:13-17)

Нам варто усвідомлювати, що кожен момент нашого життя залежить від Бога. Якщо дозволить Господь, то те, що ми запланували, виконається.

Нам часто дуже важко сказати чітке «так» або «ні», але Біблія закликає нас до цього. Коли ми будемо говорити лише «так» або «ні», то ми будемо чітко бачити чи дотримуємось ми свого слова. Нам не потрібні будуть докази для того, щоб повірити своєму братові чи своїй сестрі. Суспільство іноді вимагає від нас давати клятви, але ми повинні дотримуватись того, що залишив нам Христос. Наші відповіді мають бути «так» або «ні», і не інакше.

«Сеть для человека — поспешно давать обет, и после обета обдумывать» (Притчи 20:25)

Пообіцяти не подумавши — це небезпечно. За все ми будемо відповідати перед нашим Богом. Бог дав нам розум, тому давайте думати, перш ніж щось говорити.

Єдина обіцянка, яка одразу є благословінням для нас, це «обітниця Богові доброго сумління».

«Так и нас ныне подобное сему образу крещение, не плотской нечистоты омытие, но обещание Богу доброй совести, спасает воскресением Иисуса Христа...» (Первое послание Петра 3:21)

П. Озеруга     

Роман Розумный Роман Розумный Анна Анна

Читать стих Анны

Алина Алина Игорь Бойко Игорь Бойко
И. Бойко

Кристина Кристина Петр Петр
"Коли в твоїм серці"

Читать стих Кристины

Хор Хор

 

Дневное богослужение

Василий Мамчич Василий Мамчич Павел Розумный Павел Розумный

Сергей Каленик Сергей Каленик
С. Каленик

Читать стих Поступайло

Игорь Игорь Александр Целинко Александр Целинко
И. Кулик

Читать стих Лили

 

Вечернее богослужение

Александр Максименко

Александр Максименко Александр Максименко

Читаючи Євангелію, я звернув увагу на слово "навчав". Увійшов в човен і навчав. Піднявся на гору і навчав. Увійшов в храм і навчав. Хочу сьогодні пороздумувати над чотирма словами, які схожі між собою: навчав, навчить, навчи і навчіть.

А над ранком прийшов знов у храм, і всі люди збігались до Нього. А Він сів і навчав їх (Івана, 8:2).

Мені так хочеться, щоб це було і в нашому житті так. Надвечір прийшов у храм Божий Син і люди всі збігались до Нього. Збігались, бо очікували від Ісуса отримати щось цінне, що більше ніде в цьому світі не можна отримати, лише з уст Господніх. А Він вчора, сьогодні і навіки той самий. Божий Син, в Якого ми віруємо, по сутності той же самий. Якщо ми поглянемо на стосунки між Богом і людьми протягом всього часу, то Бог весь цей час був відкритим до людей. Бог, як сказано в Старому Заповіті, багатьма способами говорив до людей, промовляв різним чином, хотів навчати, як любячий Батько. Не ставити закони і обмеження, але наблизити людей до Себе, дати життя з подостатком. А ми часом не чуємо, так само як наші попередники.

Боже, навчав Ти мене від юнацтва мого, і аж дотепер я звіщаю про чуда Твої (Псалми 70:17).

Так само в житті кожного з нас Бог мав якусь справу, промовляв до нас через обставини, через інших людей

В книзі пр. Осії, 11:1-4,7-9 промовляє батьківська любов Бога в цих словах. Бог говорить, що Він кликав, вів і тримав. І багато людей може оглянутися на своє життя і побачити, як Бог робив схоже і в їхньому житті.

Хоча народ відвертався від Бога, Він не відступав від Своїх слів.

Коли дитина вчиться їсти, вона бруднить дуже багато одягу. Але мама не підвищує голос на неї. Це – стосунки любові. Мама хоче навчити своє дитя. Бог часом так поводиться і з нами. Він стає поряд і навчає нас принципам Царства Божого. Він закликає: "Прийдіть до мене і навчіться".

І сьогодні Бог готовий мати з нами стосунки, навчати нас, підказувати нам. Але ми часом так зайняті, що ми цього не помічаємо. Ми у своїх стосунках з Богом схожі на дітей - спочатку Господь нас, як малих дітей, носить на руках. Потім поступово дає нам відчути труднощі і випробування. Ми іноді, як малі діти, пробуємо щось робити самі, думаючи, що вже щось вміємо, але часто не вдається нам це. Бог нас вчить, але ми це часто не практикуємо і забуваємо - слухаємо Слово Боже, знаходячись в служінні, а коли виходимо за межі Молитовного Будинку, швидко забуваємо те, чому вчилися. Бог готовий своє вчення вкладати в наше серце, але наскільки ми спроможні це вчення прийняти і виконувати? Ми можемо знати Біблію і цитувати її, але чи це знання перетворюється в справи, чи просто залишається в нашій голові як звичайна інформація? Нехай Бог благословить нас, аби ми могли виконувати те слово, яке Бог дає нам.

Коли Христос був серед людей, окрім всього іншого Він навчав людей. Але іноді бувають ситуації, про які писав Єремія:

І вони обернулись до Мене потилицею, а не обличчям, хоч Я їх навчав рано й пізно, та не слухалися, щоб прийняти науку... (Єремії 32:33).

Не хотілося б, щоб таке було в нашому житті - Бог відкритий до людей, а люди повернулися до Бога потилицею, не хотіли приймати Його науку. Нехай наше серце буде відкрите до того, що Бог хоче в нього вкласти.

Сучасники Ісуса збігалися до Нього, аби послухати. А як сьогодні? Як ми можемо навчитися, де і від кого? Для нас Господь залишив Слово, ми маємо служіння, в яких Бог промовляє до нас через пісні, через проповідників. Але ми називаємося християнами, а наступне слово "навчіть" - тобто, хтось нас навчить. Я думаю, для нас знайомі слова:

Утішитель же, Дух Святий, що Його Отець пошле в Ім'я Моє, Той навчить вас усього, і пригадає вам усе, що Я вам говорив (Івана, 14:26).

Сьогодні Дух Святий може мати справу до кожної людини особисто, навчати всьому, про що Ісус навчав тисячі років тому. Сьогодні Дух Святий може все те оживити, навчити, сказати. Бог поряд! Дух Святий нас навчає, але якщо у нас немає відповідних стосунків, то хтось має стояти поряд і навчати. Дух Святий відкриває, навчає, веде, Дух Божий, Який злитий на цю Землю. Дух Святий ніколи не буде діяти в розріз із Священним писанням. Його дія співпадає із Словом Божим.

І сталось, як молився Він у місці одному, і коли перестав, озвався до Нього один із Його учнів: Господи, навчи нас молитися, як і Іван навчив своїх учнів (Луки 11:1).

Учні просили Христа навчити їх молитися. Нам також потрібно навчитися молитися. Молитва - це не просто слова, а це єднання духа людини з Духом Божим. В молитві відкриваються глибини людського серця і людина розуміє, хто вона насправді. І Боже серце відкривається, коли дух людини єднається з Духом Божим. І це є доступне для кожного, а не лише для окремих людей. Учні, бачачи, що молитва Ісуса відрізняється від усіх молитов, які вони раніше чули, просили Вчителя навчити їх молитися.

Ще одне, чому потрібно навчитися - прощати.

Навчи нас лічити отак наші дні, щоб ми набули серце мудре! (Псалом 90:12).

Нам потрібно навчитися цінувати часом. Час - це цінність, яку Бог дав нам. Якщо ми просто його марнуємо, ми втрачаємо, бо час не повернути, як і вчорашній день. Нехай Бог допоможе нам, щоб той час, який ми маємо по милості Божій, ми могли мудро і правильно використовувати.

А про братолюбство немає потреби писати до вас, бо самі ви від Бога навчені любити один одного... (1 до Солунян 4:9).

Любити, як і прощати, непросто. Але Божа любов зливається в наші серця Духом Святим, і людина стає здатною зробити те, що ніякими людськими зусиллями зробити неможливо. Нам потрібно навчитися любити одне одного так, як любить Ісус. Сам Бог нас цьому нас навчає, дає Свій поклик в наше серце.

Переходимо до слова "навчіть".

Ви бо за віком повинні б бути вчителями, але ви потребуєте ще, щоб хтось вас навчав перших початків Божого Слова. І ви стали такими, яким потрібне молоко, а не страва тверда (Євреїв 5:12).

Живучи в тілі, ми вчимося повноті Божій, і лише на небі зможемо в повноті зрозуміти всю славу і велич Бога. Але коли я йду за Христом, як я вчусь від Нього? Прийде час, коли кожному із нас доведеться вчити когось (ставши батьками, християни вчать своїх дітей). І якщо людина не навчилася від Христа, що вона зможе передати своїм дітям, оточуючим, своїй сім'ї? Якщо ж людина не має в собі Божого слова, Божого життя, що вона зможе передати далі?

Тому, маючи зараз такий благоприємний час, використовуймо ту нагоду, яку Бог дав для нас - мати стосунки з Ним, вчитися від Нього, а Він відкритий.

Тож ідіть, і навчіть всі народи, христячи їх в Ім'я Отця, і Сина, і Святого Духа навчаючи їх зберігати все те, що Я вам заповів... (Матвія 28: 19-20).

А. Максименко 

Илья Илья Павел Павел

Читать стих Павла

Ярослав Ярослав Денис Огуля Денис Огуля
Вячеслав

Читать стих Дениса

Ростислав Ростислав Роман Роман

Р. Цыбуля         

Читать стих Ростислава

Хор Хор

 

Обновлено 13.06.2016 11:57
 

Календарь