Февраль 2014 Печать
Новости - Архив новостей
Автор: Administrator   
01.03.2014 00:00

2 февраля 2014 г.

Утреннее богослужение

Сергей Антонец

Сергей Антонец Сергей Антонец

Наше время очень сжато и ограничено. И когда человек понимает, что ему осталось совсем немного, он начинает действовать, он спешит примириться со всеми недоброжелателями. Но почему надо ждать до последнего? Почему не сейчас? Мы забываем то, что Бог Святой. Мы забываем о том, что Бог взял в удел свою церковь, свою голубицу, чтобы привести ее в должное состояние, в порядок, чтобы это время не сократилось максимально, но чтобы иметь время жить и светить в этом мире.
Писание не раз говорит: «Взыщите Меня». Бог говорит к Своему народу: «Взыщите Меня, и если вы найдете лицо Мое, вы будете иметь жизнь». Писание останавливает каждого человека, чтобы человек мог рассудить: нужен ли мне Бог?

В первый же день недели Мария Магдалина приходит ко гробу рано, когда было еще темно, и видит, что камень отвален от гроба. Итак, бежит и приходит к Симону Петру и к другому ученику, которого любил Иисус, и говорит им: унесли Господа из гроба, и не знаем, где положили Его (Св. Евангелие от Иоанна 20:1,2).

Меня всегда удивляло, почему именно Мария Магдалина ждет этого рассвета и первая бежит ко гробу. Она не может послужить живому Иисусу, но она имеет елей, чтобы помазать тело Его. Она идет, чтобы исполнить то, что положено ей на сердце, и она одна из первых приходит туда. Почему не Иоанн, не Петр, не другие апостолы, почему Мария Магдалина приходит, чтобы видеть Иисуса? Слово Божье говорит: «Кому больше прощено, тот больше любит».
У каждого из нас была своя мера, эта мера была и у Марии, поэтому она первая пришла туда. Первая пришла ко гробу, чтобы служить Господу.

.

.. и видит двух Ангелов, в белом одеянии сидящих, одного у главы и другого у ног, где лежало тело Иисуса. И они говорят ей: жена! что ты плачешь? Говорит им: унесли Господа моего, и не знаю, где положили Его. Сказав сие, обратилась назад и увидела Иисуса стоящего; но не узнала, что это Иисус. Иисус говорит ей: жена! что ты плачешь? кого ищешь? Она, думая, что это садовник, говорит Ему: господин! если ты вынес Его, скажи мне, где ты положил Его, и я возьму Его. Иисус говорит ей: Мария! Она, обратившись, говорит Ему: Раввуни! — что значит: Учитель! (Св. Евангелие от Иоанна 20:12-16)

Эта встреча все-таки произошла. Эта женщина ищет Учителя своего. Она так хотела видеть Его. Она прикладывает усилия и находит Его.

Встану же я, пойду по городу, по улицам и площадям, и буду искать того, которого любит душа моя; искала я его и не нашла его. Встретили меня стражи, обходящие город: «не видали ли вы того, которого любит душа моя?» (Песня Песней 3:2,3)

Сегодня хочется ответить на вопрос: видел ли я Его? Искал ли я Его? Какие я усилия прикладывал для того, чтоб искать Его величия, Его славы, чтобы Дух Святой посетил меня?
Мы можем Его найти, когда исполним Его слово, когда будем искать мира, а не разделения, когда мы будем искать явление Божьей славы и истины, а не моего превозношения и человеческого познания. Божье Слово говорит, что Господь призвал нас к миру. И только если я в своем сердце имею мир, я действительно счастлив. В нас сегодня есть благоприятное время, чтобы привести свои взаимоотношения с Богом в порядок, чтобы когда предстанем пред Его святым лицом, нам не опускать своих глаз. Давайте мы пересилим дела плоти и делами духа превознесемся над пороками всего человечества.

С. Антонец

Иван Михайлович Маковик Иван Михайлович Маковик Борис Порфирович Мозговой Борис Порфирович Мозговой Инна Инна
И. М. Маковик

alt alt
"Плачет мой народ"

Группа Группа
"Почерк Творца"

Хлебопреломление Хлебопреломление

Хор Хор
"Ніч сповила"       

"Ясный ли день"

 

Дневное богослужение

Назар Зозуля

Назар Зозуля Назар Зозуля

І сталось, коли Ісус перестав навчати дванадцятьох Своїх учнів, Він звідти пішов, щоб учити, і по їхніх містах проповідувати. Прочувши ж Іван у в'язниці про дії Христові, послав через учнів своїх, щоб Його запитати: Чи Ти Той, Хто має прийти, чи чекати нам Іншого? Ісус же промовив у відповідь їм: Ідіть, і перекажіть Іванові, що ви чуєте й бачите: Сліпі прозрівають, і криві ходять, стають чистими прокажені, і чують глухі, і померлі встають, а вбогим звіщається Добра Новина... І блаженний, хто через Мене спокуси не матиме! (Від Матвія 11:1-6)

Впродовж чотирьохсот років в Ізраїлі не було пророка. І тут повстав Іван, який говорив всім: і римському солдату, і священику, і звичайному пастухові про покаяння. Але тепер цей Іван сидить у в'язниці. Можливо, це не зовсім очікуване закінчення життя людини, яка знає, Хто Такий Месія. Іван говорив, що недостойний навіть зав'язати ремінця на ногах Ісуса. Але зараз в Івана виникає питання: чому так.
Захарія, батько Івана, священик, навчав свого сина і він мав уявлення також про Ісуса, як про сильного в слові та ділі. Але щось не сходиться. Той, хто розумів, Хто Такий Ісус, сидить у в'язниці. Здавалося б, з приходом Ісуса на землю, Ірод мав би бути у в'язниці. Але все навпаки.
Як часто це подібне на наше життя. В нас багато є питань до Бога. І, здавалося б, ті, хто є наслідниками Божої благодаті, наслідниками Царства Небесного, яке не є аморфним, яке не є віртуальним офісом, яке не придумане людьми, яке є реальним, ми, наслідники такого Царства, маємо питання, скорботи, боротьбу. І можуть бути питання до Бога: «Чи справді Ти Той, в Кого ми повірили? Чи, можливо, щось не так? Можливо, ми десь обманулися?»
Але Ісус не захищає Себе. Правду не потрібно захищати. Правда не б'є себе в груди, правда була, є і буде. Ісус каже: «Ідіть запитайте людей. Є свідки Моєї правди та істини. Є ті, хто бачить Мою руку в кожному дні життя. Запитай в цих свідків про Мою славу, запитай про те, що Я продовжую царювати в їхньому житті, незалежно від того, що навколо темрява, запитай в них».
Правда не завжди в гарній обгортці. І навіть ті, що надіялися на Нього, часом кажуть: «Чому так, Господи? Я надіявся, я сподівався, що прийде вирішення моїх проблем, я вірю, що Ти – Бог Всемогутній, але чомусь я не бачу відповіді на свою молитву». Ісус Христос говорить про те, що будеш щасливий, якщо ти будеш надіятися та вірити до кінця. Навіть якщо зараз не побачиш вирішення своєї проблеми, продовжуй вірити, продовжуй мати відносини з Ним, не дивися на обставини, не дивися на людей. І в цьому ти здобудеш щастя, тому що своєю вірою сягнеш небес.
Ми повинні продовжувати вірити. Не спокушатися та не надіятися на Нього тільки на цій землі. І коли ми в цих незрозумілих обставинах будеш линути до Нього, в Святеє Святих, шукати Його присутність, тоді ти побачиш, що Бог зробив набагато більше, ніж ти сподівався, ніж ти мріяв і очікував. Наш Бог продовжує бути великим, наш Бог продовжує бути славним. І навіть коли Він висить на хресті, і Його лице спотворене, це обернеться в Божу перемогу в твоєму й моєму житті.

Н. Зозуля  

Денис Огуля Денис Огуля Александр Целинко Александр Целинко Николай Каленик Николай Каленик

Н. Каленик

Молодежный хор Молодежный хор
"Упала слеза"

 

Вечернее богослужение

Николай Владимирович Каленик

Николай Каленик Николай Каленик

Хто такий раб? В очах цього світу звучить принизливо називати когось рабом. Раб не має своєї волі. Але інше питання – бути рабом Христовим. Це привілегія. Раби Христові насправді вільні люди. Але чи все дозволяється робити вільним людям? – Ми вільні робити все, але не все корисно.

Коли ми приходимо в дім молитви, що переважно чуємо: «Ти повинен це робити!» чи «Ти не маєш цього робити!?» До кожного з нас є два види повелінь Божих: те, що ми повинні робити, і що нам робити не можна. Інколи спостерігаємо: коли людині говориться щось робити, а вона цього не робить, і навпаки, коли говориться не робити, а вона це робить. Павло дякував Богові, що Він дав сили робити так, як говорить Господь. Без Божої сили ми програємо. Коли ми покоряємося Духу, ми не виконуємо пожадливості тіла.

Христос дуже яскраво зазначив, щоб ми не робили іншим те, чого не бажаємо собі.

«Не грабуй вбогого, за те, що він вбогий, і не тісни злиденного на суді» (Приповісті Соломона 22:22).

А чи можна красти в багатого? – Ні, взагалі красти не можна, це гріх. Не можна робити зло беззахисним людям, бо в них один Захисник, Бог. «... Бо Господь за їхню справу судитиметься, і грабіжникам їхнім ограбує Він душу. Не дружись із чоловіком гнівливим, і не ходи із людиною лютою, щоб доріг її ти не навчився, і тенета не взяв для своєї душі» (Приповісті Соломона 22:23).

Далі в наступних віршах Соломон описує, чого робити не можна:

«Не дружись із чоловіком гнівливим, і не ходи із людиною лютою, щоб доріг її ти не навчився, і тенета не взяв для своєї душі. Не будь серед тих, хто поруку дає, серед тих, хто поручається за борги: коли ти не матимеш чим заплатити, нащо візьмуть з-під тебе постелю твою? Не пересувай вікової границі, яку встановили батьки твої» (Приповісті 22:24-28).

Як добре шукати друзів, від яких і ми можемо стати кращими. Усе сказане можна підсумувати одним реченням: потрібно робити лише те, що подобається Богові, і не можна робити того, що Йому не подобається.

Н. Каленик

Денис Огуля Денис Огуля Леся Леся Евгений Цимура Евгений Цимура
Е. Цимура

Юля Юля Александр Минич Александр Минич alt alt
А. Минич    

 

Молодежь Молодежь
"Муж скорбей"

 


7 февраля 2014 г.

Молитвенное богослужение
В эти неспокойные для страны дни служители Киевского объединения церквей ХВЕ согласились провести совместное молитвенное богослужение. Центральными темами молитв было благополучие Украины, мир и согласие между людьми, торжество правды и богопознание.

Вячеслав Когут (церковь «Скиния») Вячеслав Когут (церковь «Скиния») Виктор Заика (церковь «Скиния») Виктор Заика (церковь «Скиния»)

Сергей Вознюк (церковь «Силоам») Сергей Вознюк (церковь «Силоам») (церковь «Фавор») (церковь «Фавор») Николай Каленик Николай Каленик

 


9 февраля 2014 г.

Утреннее богослужение

Анатолий Клиновский

Анатолий Клиновский Анатолий Клиновский

Щоб стати Божою посудиною, потрібно пережити в своєму житті каяття. Все питання спасіння зводиться до простого – чи ми перемогли гріх.
Тими ж днями приходить Іван Христитель, і проповідує в пустині юдейській, та й каже: Покайтесь, бо наблизилось Царство Небесне! (Від Матвія 3:1,2)
Якщо не визначимо, що таке гріх, то не матимемо вагомих підстав для відповіді: «А чи варто каятися?» Отож, гріх – це смертельна інфекція. Гріх, зачавши, народжує смерть. І це невиліковна інфекція. Але наскільки великою повинна бути гріховність, щоб дійти аж до смерті? Христос так сказав: «Навіть якщо хто скаже на брата свого «дурню», уже підлягає суду». Гріх – це смертельна хвороба. Гріх – це сама смерть. Гріх – це бунт проти Бога, це виклик Богові. Гріх – це висміювання Бога і Його святих законів. Гріх – це духовна темрява. Бог, коли творив світ, відділив світло від темряви. Ми ж хочемо з'єднати: трошки світла, трошки темряви, в результаті виходить морок. Гріх – жахлива нечистота, бруд.

У нас з вами вибір невеликий: або перестати грішить, або не називатися християнами. Я не маю на увазі, що ми ніколи не спіткнемося, що ми застраховані від помилок, але я говорю про те, що віруюча людина не веде гріховного стилю життя.
Що ж таке дійсне каяття? Давайте будемо роздумувати та перевіряти кожен себе. Перший крок в каятті – усвідомлення гріха згідно Писання. В кожної людини є свій критерій гріховності. Богослови умовно ділять гріхи на дві категорії: є гріхи в лахміттях (п'яниці, блудники, митники) , а є гріхи в ризах (фарисеї, книжники, садукеї, священики). Кому з найбільшою строгістю докоряв Ісус? Фарисеям. Але тут гріхи делікатні. Бог докоряв за лицемірство. Це гріх віруючих. Господь не спитає тебе чи мене: «Що ти вважаєш гріхом?», але нам важливо дізнатися, що Бог вважає гріхом.
Другий крок – жаль про вчинений гріх. Часом жаль буває великий настільки, що ми можемо плакати за скоєний гріх. Проте сльози не завжди є доказом каяття. Каяття – це коли ми каємося навіть тоді, коли жодних наслідків не передбачається за цей вчинок.
Наступний крок каяття – це ненависть до гріха. Чому ми ніяк не можемо перемогти гріх? Просто тому, що ми його любимо. А те, що любиш, ніколи не переможеш, бо воно тобою володіє. Якщо полюбити Бога і зненавидіти беззаконня, тоді з гріхом не борешся, тоді ти навіть не можеш змусити себе зробити той гріх. Кожен гріх солодкий, але це яд! Кожен гріх приємний, але це отрута! Нічого Бог не заборонив з того, що корисне, Він заборонив тільки те, що руйнує життя, що вбиває людину. Нема такого гріха, який зробив би людину щасливою.
Треба винести собі вирок – зрозуміти те, що, крім смерті, я нічого не заслужив. Будь-який гріх тягне за собою смерть. Якщо ви смерті не заслужили, то Христос помирав не за вас. Він помер тільки за тих, хто смерть заслужив, бо Він зайняв наше місце.
Ще один крок – залишення гріха. Хто визнає і залишає гріх, той буде помилуваний. Гріх, який не залишений, є не покаяним, а значить, не прощеним. Не можна, щоб гріх став нормою життя. Якщо це можливо, то треба повернути завданий збиток (приклад для нас - Закхей). Каяття повинні відчути оточуючі люди.
Каяття часто супроводжується сповіддю. Це євангельське служіння. У всіх випадках нашим сповідником є Христос і ми перед Ним сповідуємося, бо тільки Він прощає наш гріх.
І закінчується покаяння щиросердечною молитвою за прощення. Є люди, які роками ходять і мучаться із своїм гріхом. Чого ж відразу не прийти до Нього? Знайди час, зайди в кімнату, скажи в голос, щоб сам себе чув, назви гріх своїм іменем. Бог знає все, але Він чекає, щоб ми сповідували свій гріх перед Ним.
Якщо ми хочемо спасіння, хочемо служити Богові, хочемо бути корисними Йому, то ми не оминемо такого процесу, як покаяння. Хай Господь поможе нам щиросердечно покаятися. І коли людина кається щиро, Бог прощає все і навіть не залишається знаку, що там був якийсь гріх.
А. Клиновский

Иван Загребаев Иван Загребаев Леся Леся

alt alt
"Когда бушует море"

Хор Хор
"Господи Боже"      

"Спаситель бажає"

 

 Дневное богослужение

Эмиль Фатуллаев

Эмиль Фатуллаев Эмиль Фатуллаев

Всегда ли поступая по правилам, мы делаем правильно? А нарушая правила, всегда ли мы нарушаем их и всегда ли это плохо?
Как пример, мы можем рассмотреть два израильских царя: Саула и Давида.
И сказал Самуил Саулу: Господь послал меня помазать тебя царем над народом Его, над Израилем; теперь послушай гласа Господа. Так говорит Господь Саваоф: вспомнил Я о том, что сделал Амалик Израилю, как он противостал ему на пути, когда он шел из Египта; теперь иди и порази Амалика, и истреби все, что у него; и не давай пощады ему, но предай смерти от мужа до жены, от отрока до грудного младенца, от вола до овцы, от верблюда до осла. И собрал Саул народ и насчитал их в Телаиме двести тысяч Израильтян пеших и десять тысяч из колена Иудина. И дошел Саул до города Амаликова... (Первая книга Царств 15:1-5).
Бог дал через пророка повеление. Саул, одержав победу над Амаликом, оставил скот и другое добро себе. Мы понимаем, что он сделал неправильно – он ослушался Бога. Но в глазах народа почему он так сделал? Он принес жертву Богу за победу. Если смотреть через призму Закона, то разве это плохо?.. В нашей жизни бывает так: мы делаем что-то, что в наших глазах правильное, смотрим на это через призму своих личных интересов и выбираем то, что нам подходит и нравиться.
Написано, что гордость предшествует падению. Может быть, к Саулу пробралась та мысль, что он был особенным – помазанник Бога, первый царь, он был на голову всех выше. Но это была ошибка. У Бога нет любимчиков. Давид был мужем по сердцу Бога. Любой из нас может быть мужем по сердцу Бога и женщиной по сердцу Бога. Чего искал Давид? Он смирялся еще тогда, когда пас овец. Он уже тогда имел помазание. Бог избрал Давида, потому что им двигала искренняя любовь к Господу. Этого не было в Саула, и это была его первая ошибка.
Второе. Бог сказал Саулу подождать Самуила, но Саул ослушался Бога. Он подумал и сам решил. Мы не ищем в своей жизни больших грехов, которые нельзя было делать. Давайте подумаем о мелочах, которые мы делаем неправильно, не нарушая закон Божий, закон государственный, но от этих мелочей страдают наши близкие, наши друзья, и от этого страдает Сам Бог.
Третий момент. Самуил пришел к Саулу и сказал: «Почему ты ослушался, Бог же сказал тебе не так делать. Ныне отходит от тебя царство». Саул после этого еще долго царствовал, но он услышал такие слова и какой-то страх, паника пришли в сердце Саула. Он начал просить Самуила: «Постой, давай вместе принесем жертвы Богу». Саул держался за человека. В его словах не было слышно раскаяния, которое было в жизни Давида. Насколько мы оцениваем уровень нашей ошибки? Насколько мы осуждаем ее сами в себе? Давайте обратим свое внимание на эти мелочи, которые отдаляют нас от Бога.
Еще, что Саул сделал неправильно: он сказал Самуилу: «Пойдем со мною, хотя бы перед старейшинами меня почтишь». Он хотел, чтобы другие не узнали об ошибке. Пусть у нас не будет так. Пусть будет у нас так, как у Давида. Пусть наше стремление будет направлено на то, чтобы избавиться от ненужной расслабленности, от этих форм, которые были у Саула: он пытался поступать правильно, он хотел как лучше, народ его просил об этом, но давайте не будем перекладывать ответственность на кого-то.
Слово Божье разделяет и ставит границу, где Божье, а где наше. Пусть в нашей жизни меч духовной обоюдоострый разделить все то, что мешает нам.

Э. Фатуллаев

Денис Огуля Денис Огуля alt alt

Павел Озеруга Павел Озеруга alt alt Николай Каленик Николай Каленик
П. Озеруга  

"Любив Ісус"

Группа Группа

"Спасителю, дозволь мені"

"Я довго блукав"                      

 

Вечернее богослужение
После девяти месяцев миссионерского служения в Индии Алина делилась свидетельством с церковью, благословившей ее на труд.

Андрей Андрей Александр Минич Александр Минич
А. Минич

Алина Сиренко - свидетельство Алина Сиренко - свидетельство Сергей Тытарь Сергей Тытарь
А. Сиренко

С. Тытарь  

Молодежный хор Молодежный хор
"Аллилуйя"                              

"На небесной перекличке"

"О, ицели нашу землю"        

 


9 февраля 2014 г. - церковь "Филадельфия"

Пастор Николай Владимирович Каленик посетил церковь Филадельфию, где принял участие в рукоположении диаконов.

Николай Каленик Николай Каленик

 


16 февраля 2014 г.

Утреннее богослужение

Павел Зинченко

Павел Зинченко Павел Зинченко

Я хотел бы сегодня поговорить о молитве. Не бывает ли так в моей молитве, когда я не дожидаюсь общения с Богом? Когда я в молитве, у меня должно быть полноценное общение с Богом, то есть мое внимание должно быть полностью на Боге, я должен быть полностью сосредоточен. Я молюсь и ожидаю чего-то. Я ожидаю, чтобы соприкоснуться с Богом. Бывает, что я кричу, а Бог говорит: «Я рядом». Чтобы было полноценное общение, найди сначала Бога, а потом уже говори.
Цель молитвы – это не просто принести пред Богом просьбы. Но это желание соприкоснуться с Богом. Мы знаем историю о женщине, которая двенадцать лет страдала кровотечением, но была исцелена, когда прикоснулась с верою к одежде Иисуса (Св. Евангелие от Марка 5:25-34).
Эта женщина прикоснулась к Иисусу. Она всю свою нужду, все свое желание, всю себя, всю свою веру вложила в это прикосновение, она нуждалась в этом прикосновении. Что нужно мне, когда я прихожу в молитве? Всю свою веру вложить в то, чтобы прикоснуться к Иисусу. Не просто рядом пройти, не просто посмотреть, но прикоснуться к Иисусу!

А соединяющийся с Господом есть один дух с Господом (Первое послание к Коринфянам 6:17).

Господи, первое мое желание – это соединиться с Тобой, быть с Тобой духом. И я понимаю, с Кем соприкасаюсь: с Тем, Кто есть источник жизни, источник любви, надежды, веры, долготерпения; и все, что мне нужно, я нахожу в Нем. И если я с Ним нахожу это соприкосновение, то вся моя боль, с которой я прихожу, мое опустошение, депрессия, непонимание, неверие, сомнение, тревога изменяются на радость, любовь, мир, долготерпение, и в молитве я все это получаю.
После того, как апостол Павел соприкоснулся с Богом, он смог сказать такие слова:

...и как безмерно величие могущества Его в нас, верующих по действию державной силы Его... (Послание к Ефесянам 1:19).

После того, как я соприкасаюсь с Богом, меня наполняет это безмерное величие могущества, любовь наполняет. Что нужно от меня, чтобы соприкоснуться с Богом? Давид так говорил:

Я так приглядався до Тебе в святині, щоб бачити силу Твою й Твою славу... (Псалми 62:3).

И, как результат, Давид говорит:

Пригорнулась до Тебе душа моя, правиця Твоя підпирає мене (Псалми 62:9).

Иисус Сам говорит о Своей связи с Богом так:

Разве ты не веришь, что Я в Отце и Отец во Мне? Слова, которые говорю Я вам, говорю не от Себя; Отец, пребывающий во Мне, Он творит дела. Верьте Мне, что Я в Отце и Отец во Мне; а если не так, то верьте Мне по самым делам (Св. Евангелие от Иоанна 14:10,11).

Иисус говорит о непрерывной связи: «Отец во Мне, Я в Отце». Но когда Иисус умирал на кресте, и грехи всего мира были на Нем, эта связь с Отцом на мгновение оборвалась:

...а около девятого часа возопил Иисус громким голосом: Или, Или! лама савахфани? то есть: Боже Мой, Боже Мой! для чего Ты Меня оставил? (Св. Евангелие от Матфея 27:46)

Пусть нас Бог благословит, чтобы наша жизнь была полноценной и в молитве, и в практической жизни.

Тамара Листовничая Тамара Листовничая Лида Лида Павел Озеруга Павел Озеруга
П. Озеруга

Воскресная школа Воскресная школа

Воскресная школа Воскресная школа

Группа Группа
"Есть много дорог"

Хор Хор
"Боже наш"           

"Хваліте"                

"Ми славим Тебе"

 

Дневное богослужение

Роман Коростель

Роман Коростель Роман Коростель

І ото був в Єрусалимі один чоловік, йому ймення Семен, людина праведна та благочестива, що потіхи чекав для Ізраїля. І Святий Дух був на ньому. І від Духа Святого йому було звіщено смерти не бачити, перше ніж побачить Христа Господнього. І Дух у храм припровадив його. І як внесли Дитину Ісуса батьки, щоб за Нього вчинити звичаєм законним, тоді взяв він на руки Його, хвалу Богу віддав та й промовив: Нині відпускаєш раба Свого, Владико, за словом Твоїм із миром, бо побачили очі мої Спасіння Твоє, яке Ти приготував перед всіма народами, Світло на просвіту поганам і на славу народу Твого Ізраїля! (Від Луки 2:25-32).

Семен того дня прийшов в храм за веденням Духа Святого. Ми теж приходимо в храм, хтось по звичці, хтось за веденням Духа Святого. Я хотів би поставити собі й кожному з вас питання: якого я Бога бажаю зустріти в храмі? Кого я можу побачити, кого я можу зустріти? Коли Семен прийшов в храм, він побачив Дитину – Ісуса Христа. А кого я бачу тут? Чи не залишається Христос тією дитиною, коли я йду за Ним?
Можливо, ми не один раз підбадьорювали інших та свідкували іншим, але коли приходить випробування в наше життя, то опускаються руки. Чому так відбувається?

І проголосив я там піст, над річкою Агавою, щоб упокорятися нам перед лицем нашого Бога, щоб просити від Нього щасливої дороги для нас і для дітей наших та для всього нашого маєтку, бо я соромився просити від царя війська та верхівців, щоб помагали нам у дорозі проти ворога, бо сказали ми цареві, говорячи: Рука нашого Бога на добро для всіх, хто шукає Його, а сила Його та гнів Його на всіх, хто кидає Його! (Ездра 8:21,22).

Слово Господнє нас закликає, щоб ми шукали Господа. І ми знайдемо Його, якщо будемо шукати. І тоді Він буде говорити до нашого серця, якщо ми відкриємося Йому.
Можливо, в нас є певні проблеми чи негаразди, труднощі, які не вирішуються, а ми говорили ж про Нього, що Він – Всемогутній, але що нам робити, ми не знаємо. Бо, можливо, Господь для нас все ще та Дитина, яку ми взяли на руки? Не вистачає тієї віри, не вистачає того смиріння, того кроку, щоб іти вперед. І ми бачимо проблему, але не бачимо Господа, Який висить на Голгофському хресті і Його рани кровоточать,щоб дати нам відкуплення. Господь здобув перемогу на Голгофському хресті. А нам потрібно просто прийти до Нього і впокоритися.

І постили ми, і просили нашого Бога про це, і Він дав нам ублагати Себе (Ездра 8:23).

Бог не залишився десь збоку, Бог не закрив Свої вуха і не сказав: «Я не буду тебе чути». Бог не хоче слухати гордого, але коли людина смиряється, коли вона зворушується, коли вона визнає, що без Бога ніхто, Бог піднімає таку людину. Сила тільки в Бога.

Жертва Богові зламаний дух; серцем зламаним та упокореним Ти не погордуєш, Боже! (Псалми 50:19).

Господь ще раз підтверджує те, що коли ми смиряємося перед Ним, то Бог не погордує, Він не закриє Своє лице, Він не відвернеться. Він – Цар Слави, а не маленьке Дитя, Він прославлений в небесах по правиці і Він заступається за нас. І такому Богу нам потрібно довіритися та впокоритися.

Р. Коростель

Ярослав Поступайло Ярослав Поступайло Александр Боруль Александр Боруль
"Ты меня возлюбил"

Назар Зозуля Назар Зозуля Николай Каленик Николай Каленик Оля Попович Оля Попович
Н. Зозуля

Группа Группа

alt alt

 

Вечернее богослужение

Игорь Бойко

Игорь Бойко Игорь Бойко

Вера же есть осуществление ожидаемого и уверенность в невидимом (Послание к Евреям 11:1).
На чем же наша вера основывается? Это чтение Слова Божьего, молитва и общение с верующими людьми. И если что-то одно с этого выпадает, то хромают и два вторых элемента. Эти три вещи помогут нам оставаться всегда верующим человеком. Неверующим мы становимся, когда ищем выход не по Слову Божьему.
Иисус Христос говорит: «Не хлебом единым будет жить человек».
Итак, отложив всякую злобу и всякое коварство, и лицемерие, и зависть, и всякое злословие, как новорожденные младенцы, возлюбите чистое словесное молоко, дабы от него возрасти вам во спасение... (Первое послание Петра 2:1,2).
... как возрожденные не от тленного семени, но от нетленного, от слова Божия, живого и пребывающего вовек. Ибо всякая плоть — как трава, и всякая слава человеческая — как цвет на траве: засохла трава, и цвет ее опал; но слово Господне пребывает вовек; а это есть то слово, которое вам проповедано (Первое послание Петра 1:23-25).
Рожденный дух нуждается в этом питании, в Слове Божьем. Библия написана теми ж буквами, что и другие книги, там те же слова, какими мы разговариваем, но это Слово что-то производит. Божье Слово не возвращается, но выполняет ту же работу, что выполняют дождь и снег.
Второй элемент – молитва, это поиск Бога, соединение с Богом.
Непрестанно молитесь (Первое послание к Фессалоникийцам 5:17).
Это непрестанное общение с Богом, это постоянное размышление о Боге. Наша молитва ведет к Отцу, и Отец открывает Сына, открывает слово, то, что мы читаем, то, что мы не понимаем, молитва дает нам это общение. Дух ходатайствует.
Третий элемент основы веры – это наше общение. В общении мы слышим и Слово Божье, в общении мы молимся, мы получаем откровения.
Будем внимательны друг ко другу, поощряя к любви и добрым делам. Не будем оставлять собрания своего, как есть у некоторых обычай; но будем увещевать друг друга, и тем более, чем более усматриваете приближение дня оного (Послание к Евреям 10:24,25).
Неправильно оставлять служения свои, потому что в служении мы можем увещевать друг друга, поддерживать друг друга, помогать. Худые сообщества развращают добрые нравы.
Библия нам говорит, чтобы мы испытывали себя – в вере ли мы. Если мы будем оставлять чтение, или молитву, или собрание, мы ослабеем, и конец будет плачевный для нас.
И. Бойко

Евгений Циммура Евгений Циммура Татьяна Татьяна

Гостья (церковь «Божий мир») Гостья (церковь «Божий мир») Сергей Антонец Сергей Антонец Юля Юля
"Каждый день"

alt alt Николай Каленик Николай Каленик Юля и Руслан - обрученная пара Юля и Руслан - обрученная пара

Н. Каленик

alt alt
"Вера моя"

Группа Группа
"Без Тебе я"

Группа Группа

Молодежный хор Молодежный хор

 


22 февраля 2014 г. - молодежное служение

Молодежное богослуженние

22 лютого відбулося молодіжне зібрання, "гостем" якого був диякон церкви - Сергій Антонець.

Сергей Антонец Сергей Антонец Кан Хи Йонг Кан Хи Йонг

Тема проповіді, яку викладав брат для молоді, була досить актуальною, адже ми живемо у сучасному світі, де прощати образи людей є досить складною операцією для будь-якої людини.

Вміння прощати - важлива і необхідна властивість людини. І, здавалося б, до певного моменту життя це уміння здатний опанувати кожен. Але не прощення сіє ворожнечу. Одна справа - простити людину, яка наступила тобі на ногу в транспорті. Вона винна, але зрозуміло, що зробила свій вчинок ненавмисно. І зовсім інша - простити за зраду, необгрунтовані закиди і претензії, грубі слова і дії. Бог вчить кожного відпускати образу і відразу забувати, прощати і не згадувати.

Отже, будемо миритися з людьми, поки ми з ними на цій дорозі земного життя, щоб відновити мир з Богом. Будемо поблажливими один до одного і прощатимемо взаємно, якщо хто на кого має гнів або образу, щоб і Бог у Христі простив нас (Кол. З:13).

Группа Группа

 


23 февраля 2014 г.

Утреннее богослужение

Алексей Сафонов

Алексей Сафонов Алексей Сафонов

Кто имеет уши слышать, да слышит (Марка 3:9).

Что мешает здоровому человеку, имеющему уши, слышать? В каких ситуациях такой человек может не услышать? Одной с проблем есть шум. Но когда мы говорим об этом, мы имеем ввиду не просто механический шум, но переводим это в духовный мир. Что можно назвать шумом для нашего внутреннего человека? Есть много всевозможных мыслей, которые могут появляться в человека под влиянием того, что он видит, что слышит, что с ним происходит. Эти мысли могут вызывать смятение, страх или наоборот – чрезмерное внимание к чему-то или увлечение чем-то. Человек может что-то слышать и это может отображаться в его внутреннем человеке шквалом мыслей. Но в этом шквале мыслей человек может незаметно для себя опустить что-то важное.

Наконец, братия мои, что только истинно, что честно, что справедливо, что чисто, что любезно, что достославно, что только добродетель и похвала, о том помышляйте (Послание к Филиппийцам 4:8).

Если таким образом человек будет направлять свои мысли, то очень много посторонних шумов уйдет в сторону. Это своеобразная духовная система шумоподавления.

Второе явление, где человек может не услышать, это когда мы спим.

Итак всякого, кто слушает слова Мои сии и исполняет их, уподоблю мужу благоразумному, который построил дом свой на камне;... А всякий, кто слушает сии слова Мои и не исполняет их, уподобится человеку безрассудному, который построил дом свой на песке...(Св. Евангелие от Матфея 7:24; 26)

Какая особенность человека, когда он спит? Во сне можно получать откровение, наставление, во сне можно что-то делать. Но это сон. Это своего рода иллюзия, в которой может находиться человек, и он будет думать, что он что-то делает. Человек во сне может переживать очень многое, но это не будет реальностью. И этот сон будет мешать услышать реальность. Подобно этому есть человек, который слушает Слово Божье и не исполняет его, он который постепенно погружается в иллюзию и перестает слышать голос Божий.

Имение богатого — крепкий город его, и как высокая ограда в его воображении (Притчи 18:11).

Услышать человеку Божье веление мешают шум и сон. Но что же мешает исполнить Божье веление?

Боязнь пред людьми ставит сеть... (Притчи 29:25)

Речь идет о людях, чья боязнь уводит человека от Бога, чья боязнь заставляет делать то, что противно Богу. Еще одним пунктом есть сребролюбие (Апостол Павел пишет об этом в послании к Тимофею). Это такой порок в жизни человека, который тоже является сетью.
Одна из характеристик людей последнего времени то, что «люди будут самолюбивы» (2 Тимофею 3:2). В жизни человечества существуют только два принципы: послушание и своеволие в отношениях с Богом. Таким образом, человек либо будет угождать Богу, либо будет стремиться угождать себе. В нашей жизни, может быть, в совершенно бытовых ситуациях нам приходится говорить: «Не моя воля пусть будет, но Твоя». Может быть, именно в таких ситуациях мы будем способны избирать правильное решение и угождать не себе, а Богу.
И еще одна из самых распространенных причин неисполнения воли Божьей – это лень. А леность погружает в сонливость, дает некую иллюзию (Притчи 19: 15).
Пусть это нам будет напоминанием, поскольку мы живем в мире, где есть очень много шума, который проникает в наш духовный мир. Поэтому мы должны направить свои мысли в соответствии с тем, что говорит Слово Божье, когда мы будем слышать голос Божий.

А. Сафонов

Игорь Бойко Игорь Бойко Валентина Задиянчук Валентина Задиянчук

Надежда Бойко Надежда Бойко Николай Каленик Николай Каленик Петр Петр
"Долго в сумраке скитался"

Молитва о благословении детей Молитва о благословении детей

Хор Хор
"Любий Ісусе"           

"Вечный Бог"            

"Заспіваймо пісню"

 

Дневное богослужение

Николай Каленик

Николай Каленик Николай Каленик

Як добре, що ти дихаєш сьогодні і живеш. В тебе є що поїсти сьогодні і ти не знаєш голоду, дякуй Господу за це. Ти можеш прийти й набрати води і ти можеш пити. Можливо, в нашій країні спокою нема, але в нас є мир. Від цих речей залежить наше життя. І обставини теж впливають на наше життя. Проте Господь сказав, щоб ми про ці важливі для нашого життя речі не турбувалися: що їсти, що пити, у що одягатися, бо турбується про них Отець Небесний!
Коли людина цінує вічне життя і життя в Бозі, то вона перш за все буде шукати Царства Небесного. Все, що ми збираємо тут на землі, це здатна з'їсти міль, це здатна з'їсти ржа, це може вкрасти злодій.
І промовив до них: Глядіть, остерігайтеся всякої зажерливости, бо життя чоловіка не залежить від достатку маєтку його (Від Луки 12:15).
Зажерливість – це дуже великий гріх. У зажерливості є дві дочки: Давай і Давай. Коли ми говоримо про те, що життя людини не залежить від її достатку, ми говоримо про те, що людина може мати великий достаток і може його зовсім не мати. Але багато що залежить віл того, як ми цього ставимося, як ми дякуємо Богові за те, що ми маємо. Наше життя не залежить від надміру достатку, мені потрібна їжа, дах над головою, але Господь сказав: «Я про це потурбуюся, а ти шукай Царства Божого!» Бо людина проживе на землі і з собою нічого не візьме. Людині небагато треба від життя. Треба бути щасливим від того, що можна послужити комусь і від того, що в тебе є. І це щастя знайде тебе в вічності, а більше нічого і не треба.
Кожному з нас Господь дає щось в нашому житті. Дає час, дає фінанси, дає можливості. Ми маємо використовувати це для слави Божої. І найцінніше, що дав Бог для нас, це Його Слово.
Нам треба розуміти, що наше життя залежить від багатьох речей і наше життя не залежить від багатьох речей.
Велике надбання бути благочестивим та задоволеним. І блаженні виконавці Слова Божого, а не тільки слухачі. Давайте будемо виконавцями. Прості речі, але вони важливі, бо відбиваються в нашому житті.
Н. Каленик

Назар Зозуля Назар Зозуля Роман Коростель Роман Коростель Ярослав Поступайло Ярослав Поступайло

Н. Зозуля     

Р. Коростель   

 

Вечернее богослужение

Василий Высоцкий

Василий Василий

Я хотів би поговорити про нашу вітчизну.
Все сии умерли в вере, не получив обетований, а только издали видели оные, и радовались, и говорили о себе, что они странники и пришельцы на земле; ибо те, которые так говорят, показывают, что они ищут отечества. И если бы они в мыслях имели то отечество, из которого вышли, то имели бы время возвратиться; но они стремились к лучшему, то есть к небесному; посему и Бог не стыдится их, называя Себя их Богом: ибо Он приготовил им город (Послание к Евреям 11:13-16).
Яку вітчизну маю в думках я? Ми всі християни, і ми всі думаємо про небо. Але яке наше відношення до неба? Людям буває незрозуміло: що ми там будемо робити? Тут, на землі, у нас є свої справи, свої інтереси, спілкування. Але якби завтра уже настала вічність, чи буде в нас радість: «О, нарешті!» ?
Основна проблема в тому, що ми маємо неповні уявлення про небо.
Но, как написано: не видел того глаз, не слышало ухо, и не приходило то на сердце человеку, что приготовил Бог любящим Его (Первое послание к Коринфянам 2:9).
Здавалося б, це все зрозуміло: ніхто не чув, ніхто не бачив,що тут роздумувати? Але часто ми, християни, забуваємо про наступний вірш:
А нам Бог открыл это Духом Своим; ибо Дух все проницает, и глубины Божии (Первое послание к Коринфянам 2:10).
Виявляється, ми повинні знати про це дуже багато. Коли в моїх думках небесна вітчизна, то це повністю змінює мій погляд на життя. Коли я дивлюся постійно на небо, то на землю я буду вже по-іншому дивитися. Якщо постійно роздумувати про небо, це буде абсолютно інша система цінностей.
Людина може бути настільки прив'язаною серцем до земного, до земних благ, що вона просто не хоче в небо, вона забуває про небо. І якщо я постійно думаю про небо, я розумію справжню цінність земного та цінність вічного.
Якщо взяти сім'ю: молоді люди бажають дізнатися одне про одного якомога більше, вони вивчають одне одного. То чи не так само повинно бути з нашим Нареченим, з яким ми будемо проводити вічність?
Якщо поставити собі питання: яку вітчизну маю я в думках, то відповідь на це питання багато чого скаже про мене. Чи я чекаю приходу Христа, чи я бажаю цього приходу, які в мене цінності, чи я люблю по-справжньому Христа, чи я розумію значущість одвічних Христових заповідей? Давайте будемо роздумувати про небо, і ці роздуми допоможуть нам повсякденно виконувати волю Божу і розуміти, що Він для нас дав.

В. Высоцкий

Иван Загребаев Иван Загребаев Татьяна Татьяна

Света Света Оля Попович Оля Попович

Андрей Андрей Надежда Бойко Надежда Бойко Сергей Тытарь Сергей Тытарь
Андрей                  

"Не жалей себя"

С. Тытарь             

alt alt

Молодежный хор Молодежный хор

 

Обновлено 02.06.2014 16:08