Как нас найти

Декабрь 2013 Печать
Новости - Архив новостей
Автор: Administrator   
01.01.2014 00:00

1 декабря 2013 г.

Утреннее богослужение

Сергей Тытарь

Сергей Тытарь Сергей Тытарь

Отож, мавши великого Первосвященика, що небо перейшов, Ісуса, Сина Божого, тримаймося ісповідання нашого! Бо ми маємо не такого Первосвященика, що не міг би співчувати слабостям нашим, але випробуваного в усьому, подібно до нас, окрім гріха (До Євреїв 4:14,15).

І не сходив на небо ніхто, тільки Той, Хто з неба зійшов, Людський Син, що на небі [...]Так бо Бог полюбив світ, що дав Сина Свого Однородженого, щоб кожен, хто вірує в Нього, не згинув, але мав життя вічне (Від Івана 3:13, 16).

Бог віддав Свого Сина – це означає, що Ісус перейшов небо, Він спустився, зійшов з цього неба. Але також ми читаємо, що Він піднявся. Його перехід не закінчився тільки спуском з небес. Для людини неможливо перейти ці небеса. Найбільше, що могли зробити люди, - це обрати кращого з себе і пустити його за завісу.
Коли Христос підіймався на небо, Він був не з порожніми руками:

Тому й сказано: Піднявшися на висоту, Ти полонених набрав і людям дав дари! А те, що піднявся був, що то, як не те, що перше й зійшов був до найнижчих місць землі? Хто зійшов був, Той саме й піднявся високо над усі небеса, щоб наповнити все (До Ефесян 4:8-10).

Ісус перейшов небеса, щоб увійти в Святе Святих і дати нам надію як рятівний трос, як канат для нашої душі. Тримаймося цього ісповідання, тому що Він перейшов небеса і тому що Він не такий первосвященик, який не міг би співчувати нашим слабостям. Нам, людям, властиво забувати свої початки, свої слабості і ми можемо втрачати властивість співчувати. Але наш Первосвященик не такий, Він не тільки може співчувати нашому горю, біді, переживанням, болю, але й нашим слабостям.
Ісус перейшов небеса не для того, щоб кричати нам: «Швидше, швидше, ти не встигаєш!». Проте не варто думати, що Господь мириться з нашими слабостями і ми можемо ними хвалитися, щоб нам співчували. Є люди, які мають найбільшу слабість: хизуватися своїми слабостями. Але Христос розуміє людську природу і ми можемо відкривати свої слабості перед Ним.
Коли ми влаштовуємося на роботу, на співбесіді говоримо про свої сильні сторони. Але коли ми із нашою потребою стаємо на молитву перед Священиком, перед Заступником, ми можемо Йому розказати про свої слабості. Давайте подумаємо про Тіло Ісуса Христа як про те, що зробило Його здатним співчувати нашим немочам. Він набув цієї здатності, будучи покірним Отцеві до смерті й смерті хресної. Будучи випробуваний, Він тепер може співчувати нам.
Приступаймо з відвагою до престолу благодаті. Відкриваймо Йому свої слабості не для того, щоб лишитися з ними і не для того, щоб ними пишатися, але щоб прийняти милість та для своєчасної допомоги, щоб знайти благодать. Коли ми відкриваємо слабості та неміч свого духа сповідуємо Йому, цю слабість Він наповнює силою й допомагає нам зробити те, до чого ми покликані. Ось Такого Первосвященика ми маємо.

 С. Тытарь

Иван Михайлович Маковик Иван Михайлович Маковик Тамара Листовничая Тамара Листовничая
И.М. Маковик

Читать стих сестры Тамары

alt alt Николай Каленик Николай Каленик
Н. Каленик

Хор Хор
"Джерела вод"       

"На кресте распят"


alt alt alt alt alt alt

 

Дневное богослужение

Церковь благословила малышей и их родителей в особой молитве по примеру Иисуса Христа.

Алексей Иванец

Алексей Иванец Алексей Иванец

Найдорожче, що людина може отримати в цьому житті, це спасіння в Ісусі Христі. Одного разу ми перейшли від темряви в світло, одного разу ми прийняли слово спасіння, і наше життя змінилося, одного разу Господь нас знайшов. Не наші зусилля, не наші здобутки це нам дали, але велика любов Всемогутнього Бога, Який так полюбив цей світ, що віддав Сина Свого Однородженого, щоб всякий, хто вірує в Нього, мав вічне життя. І Він йшов за кожного з нас тим шляхом по Віа Долороса, щоб відкрити нам небеса і дарувати мир та спокій в Ісусі Христі.

Итак, оправдавшись верою, мы имеем мир с Богом через Господа нашего Иисуса Христа, через Которого верою и получили мы доступ к той благодати, в которой стоим и хвалимся надеждою славы Божией (Послание к Римлянам 5:1,2).

Ми примирилися з Богом через віру в Ісуса Христа. Але що було до того? Ким ми були до того? Певною мірою, ми були грішними людьми, були противниками Богу, бо чинили зло, чинили гріх, були мертві духовно, йшли в загибель. Але прийшла віра. І через Ісуса Христа, через Його страждання, через Його смерть, через Його воскресіння ми примирилися з Богом, наша душа стала жива для Бога. Ми пізнали Його ласку й любов, і як же добре, коли серце свобідне, коли в серці є мир. Слово Боже нам говорить, що ті, котрі люблять світ цей, ворогують проти Бога. І часом може статися так в житті християнина, що він потрошку починає любити світ, а спосіб думок праведника потроху відходить.
Як же потрібно нам завжди пам'ятати про те, що Господь створив в нашому житті, і це не просто щось абстрактне, але це прощення гріхів, це переміна життя, Він забрав наші тягарі. Як добре, коли ми ревні і не перестаємо Його шукати.
Непросто благословити людину, котра робить зло, але ми маємо приклад Ісуса. Христа розп'яли, але все рівно Він молиться, Він благословляє. А як ми робимо, коли хтось в нашому житті робить нам зле? Чи бережемо ми мир, котрий Господь нам дарував? Як важливо нам берегти цей мир в своєму житті. І написано, що коли ти прийшов в церкву, коли ти прийшов до жертівника, але згадав, що на тебе має брат твій, то залиш свою жертву, піди й примирися з братом своїм. Така жертва є приємна Богові. Коли ми приносимо жертву чи коли ми починаємо славити Бога, а зробили гріх і не покаялись, чи є то приємне в очах Божих? Гріх розлучає, він ставить стіну між людиною і Богом.
Багато є обставин, які можуть нас засмучувати. Але як добре, коли ми пам'ятаємо, що понад усім є Господь. Як добре, коли ми ввіряємо наше життя в руки Того, Котрий все може. Тоді страх, переживання, хвилювання відходять від нас і ми укріпляємося надією на Господа.

...держи, что имеешь, дабы кто не восхитил венца твоего (Откровение Иоанна Богослова 3:11).

Сьогодні Бог дає мир в твоє серце, але чи приймаєш ти цей мир? А якщо ти береш, то чи ти його бережеш? Нехай кожен загляне в своє серце. Якщо сьогодні мир втрачено, поклич до Господа, Він дасть тобі мир в серце твоє. А якщо ти ще не примирився з Богом, поспіши до Нього, бо ми не владні над часом. Тримаймо, що маємо, а Господу хай буде слава повіки.

А. Иванец

Владимир Судыка Владимир Судыка Алексей Сафонов Алексей Сафонов

"Серцем до Бога помолюсь" 

А. Сафонов                                  

Благословение детей Благословение детей

Молодежный хор Молодежный хор
"Кров Христа"     

"Soli Deo Gloria"

"Виа Долороса"

Читать стих Наталии Колдун

Читать стих Ольги Попович

 

Вечернее богослужение

В этом собрании много молились о нашей земле и народе в связи с неспокойными временами, наставшими в нашей стране.

Василий Мамчич

Василий Мамчич Василий Мамчич

«І станеться, коли виповняться твої дні, щоб піти до батьків своїх, то Я поставлю по тобі твоє насіння, що буде з синів твоїх, і поставлю міцно його царство. Він збудує Мені храм, а Я поставлю його трона міцно аж навіки. Я буду йому за батька, а він буде Мені за сина, а милости Своєї Я не відійму від нього, як відняв Я від того, що був перед тобою. І поставлю його в храмі Своїм та в царстві Своїм аж навіки, і трон його буде міцно стояти навіки» (1 Хроніки, 17:11-14).

В Давида було гарне бажання. Навіть сам пророк підтвердив: «Зроби все те, що в тебе є на серці». Але, слідкуючи за текстом далі, ми бачимо, що Бог сказав, що не Давид збудує храм, а його син по ньому. Натан говорив Давидові не тільки про сина, який сяде на престолі і Бог утвердить його царство. Він сказав слова значно більші: з насіння його Він поставить Того, Хто царюватиме повік.

«Він же буде Великий, і Сином Всевишнього званий, і Господь Бог дасть Йому престола Його батька Давида. І повік царюватиме Він у домі Якова, і царюванню Його не буде кінця» (Луки 1:32-33).

Саме через Ісуса ми маємо доступ до нашого Господа і саме Він є Той, Який царює повік. Саме Він є Той, чий трон не похитнеться. Він є Той, Хто сидить в храмі Бога Отця. І говорячи про храм, пригадуємо історію, записану в Євангелії від Івана, 2 розділі, коли у Христа запитували, яким чином Він може збудувати храм. Але Ісус говорив про храм Свого тіла.

«Отже, ви вже не чужі й не приходьки, а співгорожани святим, і домашні для Бога, збудовані на основі апостолів і пророків, де наріжним каменем є Сам Ісус Христос, що на ньому вся будівля, улад побудована, росте в святий храм у Господі, що на ньому і ви разом будуєтеся Духом на оселю Божу» (Єфесянам 2:19-22).

Коли ми збудовуємося Духом на оселю Божу – оце і є той храм для перебування нашого Господа! Ми є храм Божий, і Дух Божий перебуває в нас. Саме завдяки Цареві, трон Якого поставлений навіки, ми збудовуємося. Бог говорив до Ізраїлю, що був час, коли Він ходив від шатра до шатра, і від намету до намету. Інколи в нашому житті цей храм стає наметом – де треба розгорнув, де треба – згорнув. І, якщо ця тимчасовість присутня, приймімо рішення почати будувати, де основою буде Ісус Христос. Завжди знайдуться ті, які будуть заважати. Але, якщо ми будемо сповнятися Духом Святим, наша будівля все одно зводитиметься. Не опускаймо руки, нехай наша будівля не буде призупинена. Нехай в нас перебуває Бог і прославиться через нас. Амінь.

В. Мамчич

alt alt Александр Минич Александр Минич Леся Леся
"Под палящим солнцем"

Читать стих Леси

Татьяна Татьяна Дуэт «Форманта» (церковь «Божий мир», г. Киев) Дуэт «Форманта» (церковь «Божий мир», г. Киев) Назар Зозуля Назар Зозуля Анатолий Кореневский (церковь «Божий мир», г. Киев) Анатолий Кореневский (церковь «Божий мир», г. Киев)

Читать стих Татьяны
"Що за чудо"               

"Проходять роки"     

Н. Зозуля                    

"Треба всім Христа" 

Молодежный хор Молодежный хор

"Через берег золотой"

 


8 декабря 2013 г.

Утреннее богослужение

Павел Озеруга

Павел Озеруга Павел Озеруга

 В Євангелії від Луки 16:19-31 описана історія про багача та Лазаря. Передумовою цієї притчі була розмова про неправедного правителя, про багатство, яке неправильно використовується.
В чому була причина, що цей багатий чоловік потрапив в пекло?
Некоторый человек был богат, одевался в порфиру и виссон и каждый день пиршествовал блистательно (Св. Евангелие от Луки 16:19).
Цей чоловік щодня бенкетував, мав велику сім'ю – п'ять братів, але причиною того, що він потрапив у пекло, було не багатство. Авраам, Йов були досить багатими людьми, але вони були праведниками. Тому ми не повинні думати, що коли людина багата, то вона обов'язково буде в пеклі. Питання тут в тому, як ми розпоряджаємося цим багатством.
Был также некоторый нищий, именем Лазарь, который лежал у ворот его в струпьях и желал напитаться крошками, падающими со стола богача, и псы, приходя, лизали струпья его. Умер нищий и отнесен был Ангелами на лоно Авраамово. Умер и богач, и похоронили его (Св. Евангелие от Луки 16:20-22).
Біблія говорить, що спершу помер бідняк, а потім багач. Бог ніколи нічого не робить випадково і все в нашому житті має сенс. Інколи в житті відбуваються такі речі, від яких залежить все майбутнє наше життя: не тільки життя з Богом, але й життя на цій землі. І Бог говорить до нашого духа, як правильно вчинити в тій чи іншій ситуації.

Цей багатий чоловік, який, можливо, приходив в храм, який чув Слово Боже, який знав, як чинити з бідними людьми, просто проігнорував Закон Божий, і саме це стало причиною його біди. Коли в нас виникають ситуації, де треба допомогти, то хочеться по-людськи просто пройти повз, не звернути уваги, бо такі моменти приносять нам певні незручності та змушують нас чимось жертвувати. Але саме це показує наш духовний рівень. Біблія говорить, що нема більшої любові, як брат положить душу свою за брата. Це не обов'язково життя своє віддавати, не обов'язково щось грандіозне зробити, можливо, це дуже маленька річ, але дуже часто від цього маленького залежить велике. І цей багатий чоловік не зробив маленького для Лазаря, тому причиною його мук стало зовсім не багатство, а його відношення до людей.
Ми знаємо історію про доброго самарянина. Для тієї пораненої людини не потрібно було проповідувати, але треба було просто допомогти, а решта прийде потім.
Итак, кто разумеет делать добро и не делает, тому грех (Послание Иакова 4:17).
Коли ти розумієш, що якась людина біля тебе потребує допомоги, зроби те, що ти можеш зробити для цієї людини. Можливо, саме від цієї маленької допомоги з нашого боку залежить життя цієї людини, і, можливо, від цього залежить і наше майбутнє життя. Щоб потім ми не шкодували: «Я мав стільки можливостей, я мав стільки часу, я мав стільки здоров'я, але я проходив, я закривав очі, я не звертав уваги...». Тому будьмо дуже уважні, щоб такі випадки не стали фатальними для нашого життя, але розуміючи Слово Боже, і те, що ми покликані робити добро, пильнуймо.

П. Озеруга         

Михаил Зозуля (Хмельницкий) Михаил Зозуля (Хмельницкий) Надежда Бойко Надежда Бойко
"Благодарю"

Юные сурдопереводчики Юные сурдопереводчики Александр Вернигор (Россия) Александр Вернигор (Россия)

А. Вернигор          

"Давно это было"

"Сынок"                 

Хор Хор
"Да направиться молитва"

"Кто подобен Тебе"              

"Такий як є"                            

 

Дневное богослужение

Александр Целинко

Александр Целинко Александр Целинко

Сегодня важно услышать слово от Господа - слово, которое будет нас подкреплять.
Апостол Павел говорит в послании к евреям о людях, уверовавших в Господа, которые подвергались жесточайшим гонениям, но находясь даже в таких обстоятельствах, они остались верными Богу, и подводя под этим черту, апостол говорит:
Итак не оставляйте упования вашего, которому предстоит великое воздаяние. Терпение нужно вам, чтобы, исполнив волю Божию, получить обещанное; ибо еще немного, очень немного, и Грядущий придет и не умедлит. Праведный верою жив будет; а если кто поколеблется, не благоволит к тому душа Моя. Мы же не из колеблющихся на погибель, но стоим в вере к спасению души (Послание к Евреям 10:35-39).
Павел говорит: «Итак, не оставляйте упования вашего». Этими словами он обращается к людям, которые уверовали в Христа, к людям, на которых благодать Господа, то есть эти люди имеют определенное упование в своем сердце, но не такое, которое имеет этот мир, их упование получено однажды от Духа Святого. Написано, что тот, кто уповал на Него, не постыдится. Когда это упование твердо, когда оно крепко, праведник им живет, он живет верою. Имя Господа – крепкая башня, убегает в нее праведник и жив будет (Притчи 18:10). И когда это упование есть в нашем сердце, как важно не оставить его, а следовать за ним, несмотря на все обстоятельства, что возникают в нашей жизни.
«...которому предстоит великое воздаяние...». Тому человеку, который имеет упование на Иисуса Христа, приготовлено великое воздаяние там, в небесах, – венец славы, который вручит тебе Господь, когда ты войдешь вратами. Имей это твердое упование, чтобы предстать пред Ним в свое время.
Но для этого всего нужно терпение, чтобы исполнить волю Божью. Это черта характера или добродетель, которая должна быть в сердце христианина и на которой должна основываться наша христианская жизнь. Как часто, оглядываясь назад, убеждаешься, что именно из-за нетерпения совершаются многие ошибки в жизни.
«Праведник верою жив будет...». Посмотрите в свою жизнь и спросите себя: чем мы сегодня живем? Веруем ли мы так, как это написано в Писании? Живем ли мы верою, как должны жить праведники или эта вера остается в нас действительно только на словах? Есть вера, которая должна проявляться в повседневной нашей жизни, в нашем выборе. «Праведник верою жив будет, а кто поколеблется, к тому не благоволит душа Моя...». Бог – Сердцеведец, Он знает, где ты был неверен. Но из этого есть прекрасный выход: «Мы же не из колеблющихся...» Мы не из колеблющихся, потому что Бог коснулся твоего сердца, и в твоем сердце есть четкое откровение, оно не дает тебе возможности колебаться.
И хочется, чтобы в сегодняшние дни мы действительно были и стояли в вере к спасению души. Пусть сегодня Бог даст нам милость, чтобы мы, услышав Слово Господне, подкрепились в нашей вере, «а без веры угодить Богу невозможно; ибо надобно, чтобы приходящий к Богу веровал, что Он есть, и ищущим Его воздает» (Послание к Евреям 11:6).

А. Целинко           

Вадим Вадим Николай Каленик Николай Каленик Игорь Бойко Игорь Бойко

"Господь Творець"                    

"Коли Христос мене простив"

Н. Каленик                                  

И. Бойко                                      

alt alt
"О, Господи Єдиний"

Благословение детей Благословение детей

 

Вечернее богослужение

Виталий

Виталий Виталий

«И мы познали любовь, которую имеет к нам Бог, и уверовали в нее. Бог есть любовь, и пребывающий в любви пребывает в Боге, и Бог в нем» (1 послание Иоанна 4:16).

Люди приходят к Богу через Его любовь. Благость Божья ведет человека к покаянию, и он живет согласно этой любви. Но иногда приходят моменты, когда человек делает ошибки, и он перестает ощущать Божью любовь. Тогда приходит дьявол и говорит: «Бог тебя не любит». И здесь наступает очень важный момент – мы не только познали и пережили эту любовь, но должны веровать. Мы ее не чувствуем, что-то не происходит в нашем теле с нашими эмоциями. Но все же Бог есть любовь. Он нас любит не потому, что мы хорошие или уже праведные. Он нас полюбил, когда мы были еще грешниками. И эта любовь не прекратилась.

«Ибо, как непослушанием одного человека сделались многие грешными, так и послушанием одного сделаются праведными многие» (Послание к Римлянам 5:19).

В Адаме все согрешили. Но когда приходит Христос и искупает нас, происходит совершенно обратное: именно Его послушанием мы становимся праведными. Своими делами мы не можем себя спасти, чтобы мы не делали. Мы созданы на добрые дела, но это не значит, что этими делами мы спасаемся. Написано, что послушанием Иисуса Христа мы становимся праведниками, если принимаем это слово верою. «...И сие не от вас, это дар Божий». Праведность – это не просто усилие, это дар. Это наше понимание познания Христа. Когда мы отдали себя Ему, Бог наделил нас праведностью, и, исходя из этого, мы действуем. Но это не значит, что мы совершенны в своем характере. Давайте посмотрим на учеников. Однажды они встретили человека, изгонявшего бесов именем Иисуса. Они запретили ему это делать. Но Иисус остановил их. Он не осуждал человека, который не был постоянно с ними. Ученики думали, что своими делами заработают Царство небесное. Иисус, когда избрал учеников, наделил их властью, но имея ее, они все делали ошибки. Бог знал это, но, тем не менее, не взирая ни на что, Он наделил их способностью изгонять бесов, исцелять. Это было абсолютно не от их дел, но от послушания Иисуса Христа. Он был послушным, и через это мы принимаем праведность.

Бог любит тех, которые отвергают Его. Тем более тех, которые пришли к Нему и стали Его детьми. Мы очень часто спотыкаемся. Мы часто расстраиваемся из-за своих ошибок. Неопытный идет вперед, и наказывается. Но Бог желает его восстановить. Он нас любит не зависимо от того, что мы делали. Он избрал нас не потому, что мы чего-то достигли. Еще в утробе матери Бог возлюбил Иакова, хотя он еще не успел ничего сделать. Апостол Павел также говорит о себе, что он избран Апостолом от утробы матери. Но посмотрите, что до этого происходило: он гнал церковь, он истреблял веру. Бог знал, что этот человек будет так поступать, но, тем не менее, Он избрал его. В этом мы видим Божью любовь. Если мы спотыкаемся, если согрешаем, придем ко Христу с искренним раскаянием, который любит нас.

Виталий   

Иван Загребаев Иван Загребаев Вадим Вадим
"Жизни путь"

Люда Люда Надежда Бойко Надежда Бойко
"Мой Господь"         

"Никогда не спеши"

Читать стих Надежды Бойко

Оксана Оксана Сергей Тытарь Сергей Тытарь

С. Тытарь

Читать стих Алены Колдун

 


15 декабря 2013 г.

Утреннее богослужение

Сергей Антонец

Сергей Антонец Сергей Антонец

В одной из синагог учил Он в субботу. Там была женщина, восемнадцать лет имевшая духа немощи: она была скорчена и не могла выпрямиться. Иисус, увидев ее, подозвал и сказал ей: женщина! ты освобождаешься от недуга твоего. И возложил на нее руки, и она тотчас выпрямилась и стала славить Бога. При этом начальник синагоги, негодуя, что Иисус исцелил в субботу, сказал народу: есть шесть дней, в которые должно делать; в те и приходите исцеляться, а не в день субботний. Господь сказал ему в ответ: лицемер! не отвязывает ли каждый из вас вола своего или осла от яслей в субботу и не ведет ли поить? сию же дочь Авраамову, которую связал сатана вот уже восемнадцать лет, не надлежало ли освободить от уз сих в день субботний? И когда говорил Он это, все противившиеся Ему стыдились; и весь народ радовался о всех славных делах Его (Св. Евангелие от Луки 13:10-17).

Иисус Сам заметил эту женщину. Бог всегда замечает нужду своего творения – Он видит проблему, в которой ты находишься, даже если визуально и логически эта проблема нерешаема. Иисус зовет эту женщину к Себе с ее проблемой. Он зовет и тебя сейчас. Никакие лекарства, никакие знахари, никакие врачи не могут помочь, но Иисус говорит: «Иди сюда!» И Он говорит ей слово прежде, чем возложить на нее руки: «Ты освобождаешься от недуга своего».

Книжники и фарисеи негодовали: «Почему Ты делаешь это в субботу?» Но в Иисуса есть такое понятие: здесь и сейчас. Завтра Он увидит следующего человека, но Он пришел сегодня на это место! Возможно, твоя вера сегодня скорчена, измучена, ты не имеешь выхода, твое сознание пленяемое болями, что приводят тебя в смятение, но Бог не изменился. И если мы продолжаем верить в Такого Бога, мы будем видеть чудеса и знамения.
Мы можем в чем-то сомневаться, мы можем пытаться сами себе объяснить, каким образом все это будет происходить. У нас есть желания, у нас есть мечты, но порою мы забываем, что без веры угодить Богу невозможно.
Сколько сегодня связанных сатаною людей, скорченных и измученных! Христос изменил нас в Свой образ, и последовавшие симу образу и учению, взращенные Духом Святым, ищущие Бога, познающие Бога будут иметь необходимый Хлеб и смогут поделиться Им.
Если вера твоя говорит: «Я верю, что Искупитель мой жив, я верю, что своими глазами увижу Его!», сейчас в этот самый момент приди к Нему, подойди к Нему.

Нисшедший, Он же есть и восшедший превыше всех небес, дабы наполнить все. И Он поставил одних Апостолами, других пророками, иных Евангелистами, иных пастырями и учителями, к совершению святых, на дело служения, для созидания Тела Христова, доколе все придем в единство веры и познания Сына Божия, в мужа совершенного, в меру полного возраста Христова; дабы мы не были более младенцами, колеблющимися и увлекающимися всяким ветром учения, по лукавству человеков, по хитрому искусству обольщения, но истинною любовью все возращали в Того, Который есть глава Христос, из Которого все тело, составляемое и совокупляемое посредством всяких взаимно скрепляющих связей, при действии в свою меру каждого члена, получает приращение для созидания самого себя в любви. Посему я говорю и заклинаю Господом, чтобы вы более не поступали, как поступают прочие народы, по суетности ума своего, будучи помрачены в разуме, отчуждены от жизни Божией, по причине их невежества и ожесточения сердца их (Послание к Ефесянам 4:10-18).

Бог не будет спасать наивных людей. Бог будет спасать верных. Христос призывает нас преображаться в Его образ. И если этого в нашей жизни не происходит, тогда духовный мир остается закрытым, небо остается медным, молитва состоит просто из слов, которые ты давно заучил, ожидание Духа Святого – это проявление эмоций, не более того.
Когда наше неверие говорит нам, что «может быть когда-нибудь это все произойдет», помните слово: «Стучащему отворят». Возможно, ты сегодня стал слабо стучать. Не почти себя дерзким, чтобы стучать в небо, твоя вера будет вести тебя, а если в тебе не хватает веры, скажи как тот человек: «Если хочешь, можешь меня исцелить», и увидишь ответ.

С. Антонец

Юрий Юрченко Юрий Юрченко Олег (г.Львов) Олег (г.Львов)
Олег

Юля Юля Аня Аня

Детский хор Детский хор
"Кистью Творца"

Хор Хор
"О, исцели нашу землю"

"Богові хвалу віддайте"  

 

Дневное богослужение

Роман Коростель 

Роман Коростель Роман Коростель

Не ви Мене вибрали, але Я вибрав вас, і вас настановив, щоб ішли ви й приносили плід, і щоб плід ваш зостався, щоб дав вам Отець, чого тільки попросите в Імення Моє (Від Івана 15:16).

В нас є багато потреб, багато переживань, але Господь каже: «Якщо цей плід зостанеться у вас, і будете просити у Ймення Моє в Отця Небесного, то Він вам дасть». Але в чому полягають ці плоди і як можна багато таких плодів принести для Господа?

Коли ж у Мені перебувати ви будете, а слова Мої позостануться в вас, то просіть, чого хочете, і станеться вам! (Від Івана 15:7)

Коли ми виконуємо Господнє Слово, коли прикладаємо свої зусилля чи старання, щоб чинити Його волю, яка записана на сторінках Біблії, то цим ми приносимо плід перед Його святим лицем, цим ми приносимо ці пахощі любі для Нього і цим радується Його серце.

І було мені слово Господнє таке: Сину людський, чим краще виноградове дерево від усякого дерева, та виноградна галузка, що була серед дерев лісових? Чи візьметься з нього кусок дерева, щоб зробити яку роботу? Чи візьмуть із нього кілка, щоб повісити на ньому всяку річ? (Єзекіїль 15:1-3)

Це слово звучить і до нас сьогодні: «Чим виноградне дерево краще від інших дерев?» І палицю, щоб обпертися, не можна зробити з виноградного дерева, ні на що воно непридатне. Але в цього дерева є інша особливість – воно дає плоди. І Господь прирівнює дітей Своїх до цих виноградних галузок. В нас нічого доброго нема, з нас нічого доброго не можна зробити, але те, що Він робить Духом Святим, це Його любов до нас, щоб ми могли принести плід для слави імені Його.

Через Слово, що Я вам говорив, ви вже чисті. Перебувайте в Мені, а Я в вас! Як та вітка не може вродити плоду сама з себе, коли не позостанеться на виноградині, так і ви, як в Мені перебувати не будете. Я Виноградина, ви галуззя! Хто в Мені перебуває, а Я в ньому, той рясно зароджує, бо без Мене нічого чинити не можете ви. Коли хто перебувати не буде в Мені, той буде відкинений геть, як галузка, і всохне. І громадять їх, і кладуть на огонь, і згорять. Коли ж у Мені перебувати ви будете, а слова Мої позостануться в вас, то просіть, чого хочете, і станеться вам! Отець Мій прославиться в тому, якщо рясно зародите й будете учні Мої (Від Івана 15:3-8).

Бог покликав нас для того, щоб ми принесли плід, і щоб прославилося ім'я Отця Небесного. Самі по собі ми ніщо, ми не можемо самі принести плід, але коли позостанемося в Ньому, тоді рясно зародимо. Тоді ми будемо виконавцями Його слова, коли будемо слухняні голосу Духа Святого, тоді й зможемо зробити приємне для Господа і цим прославиться ім'я Небесного Батька.

Заспіваю ж я вам про Свойого Улюбленого пісню любовну про Його виноградника! На плодючому версі гори виноградника мав був Мій Приятель. І обкопав Він його, й від каміння очистив його, і виноградом добірним його засадив, і башту поставив посеред його, і витесав у ньому чавило, і чекав, що родитиме він виноград, та він уродив дикі ягоди! (Ісая 5:1,2)

А як в нашому житті? Господь нас насадив, щоб ми принесли плід – солодкий та приємний виноград. Але які наші плоди перед Його святим лицем? І чи радіє Його серце, коли Він бачить нас? Для нас Він зробив абсолютно все – Він послав Свого Сина Ісуса Христа на голгофські страждання, була пролита свята Кров, були прощені наші гріхи, взяті наші прокляття, прибиті там на Голгофському хресті, і умаливши Отця, Він дав нам Духа Святого, Він дав нам все необхідне для життя і побожності. Але що ми приносимо для Нього: добрі плоди чи дикі ягоди?
Господи, допоможи нам, щоб ми приносили добрі плоди, і коли ми предстанемо перед престолом благодаті, щоб ми могли сказати: «Ось, Боже, те, що я зміг здобути з Твоєю силою, з Твоєю любов'ю, з Твоєю величчю. І я приношу це для Тебе, тому що ця жертва – плід праведності – приємна для Тебе». Нехай Господь нас благословить, щоб ми були плодовитими в своєму житті, і щоб наші плоди були приємними Богові.

Р. Коростель

Александр Целинко Александр Целинко Оля Оля

Читать стих Ольги

Александр Кимлач Александр Кимлач Сергей Дружинин Сергей Дружинин
А. Кимлач        

Группа Группа

 

Вечернее богослужение

Евгений Цимура

Евгений Цимура Евгений Цимура

«Шануй свого батька та матір свою, щоб довгі були твої дні на землі, яку Господь, Бог твій, дає тобі!» (Книга Вихід, 20:12).

Ніхто не зможе так потішити і зрозуміти, як батьки. Люди постійно потребують підтримки, навіть якщо вони вже дорослі, і самі стали батьками. Батьки можуть насварити і поставити в певні рамки, але вони завжди бажають нам найкращого. Біблія говорить, що ми повинні шанувати свбатьків. Слово "пошана" поєднує в собі слова «цінувати», «дорожити». Ця заповідь є настільки особливою, що Бог поклав її в закон – десять заповідей.

Взагалі, якщо умовно розділити десять заповідей, то можна побачити, що перші чотири заповіді стосуються відносин людини і Бога. Друга ж частина – це відносини між людьми, і саме вони розпочинаються з того, що потрібно шанувати батька та матір. Це єдина заповідь, яка має обітницю. Діти повинні покорятися батькам,тому що це приємно Господеві.

Прикладом покори і пошани до батьків для нас є дім Рехавітів. Бог наказав Єремії ввести цих людей до Господнього дому і напоїти їх вином. Єремія послухав голосу Господнього. Він поставив перед синами дому Рехавітів келихи, повні вина, та чаші, та й сказав до них: «Пийте вино!» На що вони відповіли:

«Не будемо пити вина, бо наш батько Йонадав, син Рехавів, наказав нам, говорячи: Не пийте вина ані ви, ані ваші сини аж навіки! І не будуйте дому, і не сійте, і не засаджуйте виноградника, і не майте їх, але сидіть у наметах по всі ваші дні, щоб жити довгі дні на поверхні землі, де ви мандруїте! І послухалися ми голосу нашого батька Єгонадава, Рехавового сина, про все, що він наказав був нам, щоб не пили вина по всі наші дні ми, наші жінки, наші сини та дочки наші, і щоб ні будувати домів для нашого пробування, а виноградник і поле та насіння не будуть наші. І осіли ми в наметах, і послухалися, та й зробили все, що наказав нам наш батько Йонадав» (Книга пророка Єремії 35:6-10).

Господь ставить синів Рехава в приклад всьому народу Ізраїльському. Йонадав дав заповідь, і сини виконували її беззаперечно. Бог же посилав до Свого народу пророків, від самого ранку вони звіщали бажання Бога, проте Ізраїль не послухався Його голосу. Бог давав обітниці Давидові про те, що його потомки завжди будуть сидіти перед лицем Божим. Але була одна умова – вони повинні бути слухняні заповідям Господнім.

Початком відносин між людьми Бог ставить пошану до батьків. Коли народжується дитина, звісно, найперший авторитет, який з'являється перед нею – це її батьки. Пошана до батьків – основа наших відносин в суспільстві. Тому нехай Бог допоможе нам сіяти так, щоб мати благословенне майбутнє. Амінь.

Е. Цимура

Николай Николай Таня Таня Александр Александр
Александр

Читать стих Татьяны

Александр Александр Николай Каленик Николай Каленик

Благословение Кан Хи Йонга Благословение Кан Хи Йонга

Группа Группа
"Дай мне Господи"

"Голгофский крест"

"Почерк Творца"     

Хор Хор

 


15 декабря 2013 г. - Ч. Мотовиловка

Старший хор нашей церкви посетил праздничное утреннее богослужение церкви христиан веры евангельской села Червоная Мотовиловка (пастор Александр Ирсонович Озеруга). Служение было посвящено празднованию двадцатилетия поместной церкви.

Светлана Каленик Светлана Каленик Петр Петр

Лида Лида Сергей Тытарь Сергей Тытарь

Марина Марина alt alt Игорь Бойко Игорь Бойко

Нина Рябенко Нина Рябенко Надежда Бойко Надежда Бойко Татьяна Боруль (свидетельство) Татьяна Боруль (свидетельство)

Леся Леся Николай Каленик Николай Каленик Александр Озеруга Александр Озеруга

alt alt

Хор Хор

 


21 декабря 2013 г. - студенты

Студенты

Михаил Мокиенко Михаил Мокиенко

 


21 декабря 2013 г. - молодежное служение

Молодёжное богослужение

21 грудня... Передсвятковий настрій переповнює кожного...Ще ніби на календарі не 25.12, коли майже весь світ святкує Різдво, але ми, молодь К-44, відрізнилися по-особливому від усіх звичайних людей, бо саме в цю суботу ми згадали ту світлу історію, яка запалила весь світ близько двох тисяч років тому.

Михаил Мокиенко Михаил Мокиенко Александр Максименко Александр Максименко

Молодіжна зустріч була сьогодні незвичайна, бо приймали гостей з різних київських церков, які, звичайно ж, брали участь у служінні. Святковий настрій, різдвяні пісні, які лунали усюди, тепла дружня атмосфера - усе це залишило яскравий слід, закарбований у пам'яті кожного присутнього.

Ніхто не слідкував за часом, а він летів шаленими темпами, загортаючи кожну хвилинку в сторінки невпинної вічності. Три години минуло як три хвилини.

Зібрання не повернути назад, різдвяні пісні, які лунали ввечері, вже відспівані, але суть самого свята у нас залишається незмінним. І треба це усвідомлювати, бо якщо ми не маємо РІЗДВА в своєму серці, ми не знайдемо його і під ялинкою.

Назар Зозуля Назар Зозуля

Группа Группа

Группа Группа

Группа Группа

Группа Группа

 


22 декабря 2013 г.

Утреннее богослужение
В церкви прошел день Библии с участием гостей из Украинского библейского общества. Был представлен благотворительный проект на 2014 год, а также Григорий Иванович Комендант (президент УБО) проповедовал о семи пророчествах о Христе, данных Марии.

Григорий Иванович Комендант

Григорий Иванович Комендант Григорий Иванович Комендант

На початку було Слово і Слово було в Бога, і Слово було Бог. І от про це Слово ми свідкуємо.

Бо ми сповістили вам силу та прихід Господа нашого Ісуса Христа, не йдучи за хитро видуманими байками, але бувши самовидцями Його величі. Бо Він честь та славу прийняв від Бога Отця, як до Нього прийшов від величної слави голос такий: Це Син Мій Улюблений, що Його Я вподобав! І цей голос, що з неба зійшов, ми чули, як із Ним були на святій горі. І ми маємо слово пророче певніше. І ви добре робите, що на нього вважаєте, як на світильника, що світить у темному місці, аж поки зачне розвиднятися, і світова зірниця засяє у ваших серцях... (2 Петра 1:16-19)

Ми маємо певніше пророче слово. І я хотів би звернути увагу на сім пророчих слів Марії.

А Ангол промовив до неї: Не бійся, Маріє, бо в Бога благодать ти знайшла! І ось ти в утробі зачнеш, і Сина породиш, і даси Йому ймення Ісус. Він же буде Великий, і Сином Всевишнього званий, і Господь Бог дасть Йому престола Його батька Давида. І повік царюватиме Він у домі Якова, і царюванню Його не буде кінця (Від Луки 1:30-33).

Коли ми читаємо це пророче слово, ми бачимо, що воно до кінця збулося. Марія родила Сина, ім'я Йому – Ісус, Він був Великий уже при своєму народженні, Голос з неба засвідчив, що Він – Син Всевишнього, – ці всі пророцтва вже збулися. Симеон тримає Дитя на руках і каже: «Мої очі бачать спасіння». Ісус мав владу, Він мав, що сказати, Його вчення було величне. Це Він годував голодних, це Він відкривав очі сліпим, це Він відкривав вуха глухим, це Він піднімав з ліжка, зціляв, це Він піднімав з мертвих – це наш Спаситель Ісус Христос, Він дійсно Великий! Він Великий в своїй смерті, в своїх стражданнях. Коли Він висить на хресті, Він молиться за тих, котрі щойно били Його, плювали на Нього, забивали цвяхи в руки, в ноги, клали терновий вінець на голову, підняли на хрест Його, а Він молиться: «Прости їм, бо не знають, що роблять». Оце велич, це сила! Це була велика перемога! Хрест Христа зробив усіх рівними, бо нема іншого шляху до спасіння.
Учні казали: «А ми думали, що Він Той, Хто прийшов визволити нас від римлян». Але Він Той, Хто прийшов визволити від гріха і дати вічне спасіння. Тому Він Великий. Він Великий в Своєму воскресінні і ніхто не міг втримати Його!
Наступні пророцтва, які були дані Марії, ще мають виконатися: «І Господь Бог дасть Йому престола Його батька Давида. І повік царюватиме Він у домі Якова, і царюванню Його не буде кінця». Ми з вами все ближче й ближче підходимо до цього періоду. Щось надзвичайне Господь звершує і в наш час. Ісус все розказав, що буде в останній час. І сьогодні це навіть не треба тлумачити, ми все це переживаємо на власні очі. 
Ці пророчі слова мають вплив, мають силу, дають надію – Церква буде підхоплена, Церква буде взята. Слава Богу, що ми знаємо Христа, маємо це вірніше пророче слово і звертаємося до нього.

Г. И. Комендант

Николай Каленик Николай Каленик Петр Петр
"Стукає хто в двері"

Нина Рябенко Нина Рябенко Валентина Задиянчук Валентина Задиянчук Юрий Юрий

Читать стих Нины

Читать стих Валентины

alt alt

alt alt
"Свят и велик"

Хор Хор
"Бог наше упование"

"Боже Великий"         

"Одна лиш Біблія"      

 

Дневное богослужение

Роман Розумный Роман Розумный Александр Целинко Александр Целинко
А. Целинко

Василий Кватерчук Василий Кватерчук Игорь Бойко Игорь Бойко Назар Зозуля Назар Зозуля
В. Кватерчук

И. Бойко       

alt alt
"Есть в мире любовь"

 

Вечернее богослужение

Александр Мельник

Александр Мельник Александр Мельник

В житті ми інколи зустрічаємо людей, в яких згодом розчаровуємося. Людям притаманно ховати негативні риси свого характеру перед іншими. І не стільки у цьому є проблема, як у тому, що вони одягають маску. Але приходять такі моменти, коли ця маска відкривається.

Чому люди лицемірять? Чому немає щирості? Лицемірство – це слабкість нашого духа. Боязнь відстояти власну думку зазвичай приводить до такого стану. Бажання догодити людям не тільки ділами, а й словами можна розцінити не інакше як підлещування. Лицеміри бояться визнати свій недолік.

«Прийшовши ж Ісус до землі Кесарії Пилипової, питав Своїх учнів і казав: За кого народ уважає Мене, Сина Людського? Вони ж відповіли: Одні за Івана Христителя, одні за Іллю, інші ж за Єремію або за одного з пророків. Він каже до них: А ви за кого Мене маєте? А Симон Петро відповів і сказав: Ти Христос, Син Бога Живого!» (Евангеліє від Матвія 16:13-16)

Чи готові ми почути думку про себе? Що про нас скажуть люди? Ісус знав, що живе по волі Отця, тому не боявся думки інших. Як часто ми спостерігаємо за собою, що на роботі чи в школі ми поводимося по-одному, вдома або в церкві – зовсім по-іншому. Інколи ми ведемо себе відповідно до оточення, в якому знаходимося. Ми повинні твердо стояти в вірі. Господь не хоче, щоб ми були теплі, але щоб горіли для Нього. Якщо нас не судить наша совість, тим більше Бог.

Світ спостерігає за християнами. І лише Бог знає, що відбувається в нашому серці. Не лукавмо, якщо згрішили, прийдімо до Нього такими, які є. Шукаймо Господа, поки можна знайти Його, і кличмо до Нього, поки Він близько. Амінь.

А. Мельник

Денис Огуля Денис Огуля Юля Юля

Читать стих Юлии

Стихотворение Стихотворение Владимир Судыка Владимир Судыка Александр Минич Александр Минич

Читать стих Руслана
"Мы прохожие"

 


29 декабря 2013 г.

Утреннее богослужение

Николай Каленик

Николай Каленик Николай Каленик

 Ми подорожні на цій землі. Наше життя на небесах. Це прекрасна надія, яку дав Ісус Христос для всіх віруючих людей і тому ми не сумуємо, навіть коли чуємо про те, що все залишиться і все минеться. Але без віри далеко не заглянеш і не побачиш Нового Єрусалиму.

Підсумок усього почутого: Бога бійся, й чини Його заповіді, бо належить це кожній людині! Бо Бог приведе кожну справу на суд, і все потаємне, чи добре воно, чи лихе! (Екклезіяст 12:13,14).

Найважливіше – боятися Господа і Його заповіді виконувати. Якщо не буде страху Божого, то не буде нічого. Бо Господь приведе всяку справу на суд і навіть усе втаєне, чи добре воно, чи зле.
З якими справами я ходжу? Які справи я роблю? Коли людина знає, що Господь спостерігає за кожним кроком життя, і коли людина щира з Богом, то чого їй боятися? Адам згрішив – і він ховався від Господа. Але хіба можна сховатися від Нього? Ми не можемо сховатися від Господа, коли думаємо, коли говоримо, коли щось робимо. Слово Боже каже ясно: «Все Господь приведе на суд».

Бог нам простив те, від чого нам могло б бути соромно, бо Його кров омила нас. Але якщо є щось, що заважає нам, то від цього треба звільнитися. Живучи в тілі, цього нелегко позбутися, це постійна боротьба. Проте все можна здолати силою Того, Хто полюбив нас. Своєю силою неможливо перемогти свою плоть, не можна перемогти гріх, але Господь дає силу: «Ви приймете силу, як злине на вас Дух Святий». Ви зможете протистояти, ви зможете бути святими, ви зможете бути праведними.

Отож, уважайте, щоб поводитися обережно, не як немудрі, але як мудрі, використовуючи час, дні бо лукаві! Через це не будьте нерозумні, але розумійте, що є воля Господня (До Ефесян 5:15-17).

Апостол Павло застерігає нас всіх, щоб ми використовували час, бо дні лихі. Бог дав прекрасний час для нас - час свободи, час проповіді Євангелії, час, коли ми пізнали Господа і можемо людям розказати про Нього. Ми багато часу приділяємо тому, що залишимо. Але маємо виділити час для того, що не має земних мірок.

Хто виконує заповідь, той не пізнає нічого лихого, серце ж мудрого знає час і право (Екклезіяст 8:5).

Серце мудрого знає час і право. Як важливо в пору все робити! Слово Боже каже, що хто виконує накази, хто виконує заповіді Господні, хто вшановує Господа, хто має страх Господній, тому Господь в його серце дає знання і мудрість, щоб знати час і право.
Закінчується цей рік. І ми знаємо, що всьому під небом свій час. Бог дав сьогодні для нас день. Будемо цінувати часом, будемо використовувати його для слави Господньої. В цьому часі в нас багато є справ. Але давайте зробимо все те, що ми можемо зробити.
В мене сьогодні є ціль. Так, як подорожній біля оазиса живої води, так ти підкріпися в Господа, Який може задовольнити всяку потребу, що є в серці тих, хто цілеспрямовано шукає Господа, хто використовує час. Бо такого часу, як сьогодні, більше не буде. Буде інший час, буде інша ситуація. Але сьогодні використай цю можливість.
Хай Господь благословить нас, щоб ми могли використовувати можливості та отримувати від Господа те, що потрібно для життя, і прославляти його в тілах та душах наших.

Н. Каленик

Игорь Бойко Игорь Бойко Надежда Бойко Надежда Бойко Иван Загребаев Иван Загребаев

Читать стихотворение Надежды

И. Загребаев

alt alt alt alt Андрей Мартынов Андрей Мартынов

Читать стихотворение Богдана

"Стой подожди"

А. Мартынов       

Декламация воскресной школы Декламация воскресной школы

Хор Хор
"Боже Ти Бог мій"

"Святий Боже"     

 

Вечернее богослужение

Сергей Тытарь

Сергей Тытарь Сергей Тытарь

Блаженна людина, що витерпить пробу, бо, будучи випробувана, дістане вінця життя, якого Господь обіцяв тим, хто любить Його. Випробовуваний, хай не каже ніхто: Я від Бога спокушуваний. Бо Бог злом не спокушується, і нікого Він Сам не спокушує. Але кожен спокушується, як надиться й зводиться пожадливістю власною (Якова 1:12-14).

Апостол Яків пише про спокусу як про моральне випробування, моральний вибір, який має зробити людина. Це болюче місце в людській душі – коли ти можеш обрати щось, що недозволене. Спокуса – це завжди випробування, але не всяке випробування – це спокуса.
У всякій спокусі є три учасники. Дві сторони зацікавлені у виборі, а третя сторона робить цей вибір. Перший з учасників нам відомий, його ім'я в Біблії так і звучить – Спокусник. Коли він зустрічається з людиною, перше, що він робить при знайомстві, спокушує – так було з Євою. Диявол також спокушував Ісуса Христа, він спокушує і нас. Його ціль в цьому: звабити, збити з дороги, ввести в гріх.
Другий Учасник – це наш Господь Бог. Яків говорить та дає корисне слово для зміцнення нашої душі: «Ніхто нехай не каже: «Я від Бога спокушуваний». Бог злом не спокушується, і нікого Він Сам не спокушує». Нам важливо бачити ціль Господа, а не просто образитися на Нього і казати: «Чому, Господи, Ти робиш це в моєму житті?» І ми бачимо із всієї Біблії: Він випробовує нашу вірність, Він шукає в нашому житті докази того, що ми насправді хочемо служити Йому, Він дає нам вибір. І не для того, щоб ми спокусилися і впали,але щоб ми зміцнилися в цьому виборі. Ми можемо про себе думати, що ми такі надійні християни, поки ми жодного кроку не зробили від домашнього тепла церкви, де святі люди, святі проповіді, святі пісні. І Господь допускає спокусу, щоб ми, будучи випробувані, побачили справжню нашу надійність. Господь знає міру випробування, в Нього для кожного з нас є своє поприще. Бо хто буде з Ісусом Христом? Там будуть покликані, вибрані та вірні (Об'явлення 17:14).
І третій учасник – це я. Адже я роблю вибір і я відповідаю за цей вибір. І Яків нас знову підбадьорює: «Майте, брати мої, повну радість, коли впадаєте в усілякі випробовування...» (Якова 1:2). А також: «Блаженна людина, що витерпить пробу, бо, будучи випробувана, дістане вінця життя, якого Господь обіцяв тим, хто любить Його». Майте радість, будьте щасливими, коли вас випробовує Господь.
До морального вибору, до цієї спокуси можна підходити двома шляхами. Один з них, на жаль, дуже популярний: "Ой, спокуса! Зараз я впаду». Але є другий підхід: «Господи, я дякую Тобі, бо в мене є шанс на ділі доказати Тобі, як я Тебе люблю!»
Нехай Бог допоможе нам відчути це блаженство та радість у випробуванні, а також, будучи випробуваним, отримати вінець життя.

С. Тытарь  

Николай Каленик Николай Каленик Татьяна Татьяна
Н. Каленик

Читать стихотворение Татьяны

Людмила Людмила Сергей Антонец Сергей Антонец

С. Антонец

 


31 декабря 2013 г.

Последнее богослужение года

Ярослав Поступайло Ярослав Поступайло Елена Старикова Елена Старикова

Иван Загребаев Иван Загребаев Надежда Бойко Надежда Бойко Игорь Бойко Игорь Бойко

Алексей Сафонов Алексей Сафонов Борис Порфирович Мозговой Борис Порфирович Мозговой Сергей Антонец Сергей Антонец

Группа Группа

Обновлено 04.04.2014 15:02
 

Календарь