У суботу 11 грудня о 10:00 церква зібралась для святкування ЮВІЛЕЮ. Молитовний дім був прикрашений з цього приводу й на стіні висів текст: "До цього місця допоміг нам Господь". Хто міг подумати тоді, 30 років назад, що з маленької жменьки християн повстане така церква?! Без зайвої помпезності та перебільшення можна сказати, що через цю церкву пройшли тисячі. Так, у Києві є зібрання більші, але навряд чи є інша церква у Києві та околиці, яка так вплинула би на зріст служителів за минулі 30 років.
Як це заведено, на ювілей приходять гості. Не стало виключенням і це зібрання. Багато вихідців з цієї церкви відвідали свою "маму", як кажуть, з любов'ю, декотрі.
До молитви закливав зібрання Віктор Шевчук, директор біблійного коледжу ім. св. Якова. Він з особливою теплотою відгукувався про своїх наставників у цій церкві.

Потім спогадами про період, коли церва виходиля з підпілля, ділився пастор церкви у Боярці (Київська обл.) Сергій Володимирович Озеруга, син покійного Володимира Івановича Озеруги.

Далі словом Божим ділився гість з Великої Британії Бернард Кокер.

Юрій Савочка відвідав церкву з сім'єю. Він проповідував про довіру Богові та заспівав з дружиною і трьома дітьми псалом. Брат Юрій зараз несе служіння пастора у Василькові.

З коротким вітальним словом звернувся до зібрання один з ветеранів євангельського служіння на Київщині Віктор Порфирович Мозговий. Він служить у церкві с. Заворичі.
Після нього короткими спогадами й гарячим словом підбадьорення поділилися Валентина Загоруйко. Вона була однією з перших душ, що навернулись до Господа у 1974 році у домі молитви по вул. Кар'єрній 44. Сестра Валентина говорила про насіння, яке колись було посіяне на цьому місці й тепер зійшло рясним врожаєм. Вона нагадала благословіння, дане Йосипу: "Йосип вітка родюча, вітка родючая над джерелом, її віття по муру спинається. І огірчили його та з луку стріляли, і зненавиділи були стрільці його. Та зостався міцним його лук, і стали пружні рамена його рук, від рук Сильного Якового, звідти Пастир, Твердиня синів Ізраїлевих. " (Быт.49:22) Таким деревом була ця церква.

Олександр Ірсонович Озеруга (пастор церкви у Червоній Мотовилівці) нагадав деякі епізоди з життя церкви, особливий наголос був на тих чудесах, свідком яких він був у помісній церкві.
Поздоровлення від своєї церкви "Філадельфія" приніс пастор Анатолій Козачок.

В заключенні зіюрання декілька слів сказав пастор церкви у Тампере Ярмо Макконен. Він спеціально прилетів з Фінляндії для участі у святкуванні ювілею.

Зібранню служив хор та група місцевої церкви, а також група з церкви м. Фастова (Київська обл.).

Після перерви усі бажаючі могли слухати розповідь Володимира Івановича Франчука про історію братства.

12 грудня. Церква продовжила святкування ювілею. Дім молитви був переповнений. Молодь розташувалась на балконі, передні ряди було віддано ветеранам церкви, тим, які входили у історичну "двадцятку". Нажаль, їх залишилось небагато...

Ветерани церкви мали можливість засвідкувати декілька слів про свій шлях за Христом. Сестра Оксана з Вільшанки розповіла, як у молодості вони ходили на зібрання пішки по 15 км і як Господь, одного разу, захистив їх від вовків. Надія Федорівна Маношенко свідкувала про те, як на початку 60-х років, коли вона тільки прийшла до церкви (тоді наша церква знаходилась у підпіллі), її вразила любов і доброта віруючих людей. Вона вчилась у цих старших сестер, які часто, змушені були проводити зібрання самостійно, без проповідників, любові та вірності.

Гостей знову було багато. З привітальним словом звернувся директор Київської Богословської Семінарії Давид Нельсон. Після нього говорим гість з Фінляндії Марко.

Коротке привітання та поздоровлення від своєї церкви передав Володимир Савчук. Його молоді роки пройшли у цій церкві. Тут він покаявся, тут виростав духовно. Зараз він несе пасторське служіння в євангельській церкві м. Києва.

"Вихованці" реабілітаційного центру при церкві заспівали псалом. Після них слово Боже проповідував Ярмо Макконен, пастор церкви у м. Тампере, Фінляндія. Він читав з Листа до Филип'ян 1 розділ привітання й молитву апостола Павла. Брат Ярмо порівнював обставини, які переживала наша церква, з обставинами життя самого Павла. Новонавернені, говорив Ярмо, подібні до маленьких пташок, які співають про милість Божу до них. Ті ж, хто прожив життя віри, подібні орлам, для яких вітер не перешкода. Навпаки, він наповнює їхні крила й підностить до нових висот.

З короткою програмою виступила недільна школа, а закінчував зібрання старший єпископ союзу християн віри євангельської Паночко Михайло Степанович.

Вечірнє зібрання, за традицією, проводила молодь.

До першої молитви закликав Микола Сіродан. Багато років він був членом нашої церкви, співав у хорі та музичній групі. Зараз він несе служіння реабілітації.
Декілька привітальних слів сказав Петро Савочка.

Генрі Мадава (пастор церкви "Перемога", м. Київ), також один з вихідців з Кар'єрної, проповідував на текст з Мв. 25:14-30. "Головне питання не в тому, скільки ти получив талантів, - говорив Генрі, - а в тому, що ти з ними зробив." Особливу увагу він приділив причинам, з ких людина "закопує" свої таланти Це звинувачення інших, боязнь бути використаним, страх перед відповідальністю, лукавство, лінь.

У заключенні зібрання проповідував директор Київської Богословської Семінарії Давид Нельсон. Він говорив про велич Христа у порівнянні з Соломоном. "Цариця з півдня на суд стане з родом оцим, і засудить його, бо вона з кінця світу прийшла Соломонову мудрість послухати. А тут ото Більший, аніж Соломон!" (Мв. 12:42)